65. Зміст і форма художнього твору

Коли людина сприймає художній твір, проблеми змісту і фор¬ми для неї не існує. Мистецький твір постає перед нею як щось цілісне, як єдність змісту та форми. Але у кожному творі є свій зміст і своя форма. Розглядаючи будь-який твір мистецтва — продукт худож¬ньої творчості, в якому відображається дійсність позиції есте¬тичного ідеалу митця, — можна (теоретично) поділити його на складові частини: зміст і форму. зміст — це головний елемент художнього твору; він виникає у процесі творчості митця під впливом об’єк¬тивної дійсності й тієї суспільної свідомості, які сформувалися та існують за даної епохи. Зміст являє собою єдність об’єк-тивних і суб’єктивних начал у художньому творі, єдність теми, ідеї та авторської оцінки. Практичним виявом змісту у творі є його художня форма, завдяки якій твір сприймається і залишається таким для наступ¬них поколінь. Художня форма є матеріалізацією змісту, адже тільки матеріальне втілення може надати задумові зовнішнього, об’єктив¬но-реального буття, лише воно дозволяє митцю донести свої дум¬ки і почуття іншим. Ця об’єктивація змісту може відбуватися у найрізноманітніших матеріалах: у слові, звучанні музичних інстру¬ментів, камені, дереві, на папері, полотні тощо — у будь-якому матеріалі, доступному зоровому і слуховому сприйняттю. форма включає матеріал і такі елементи, як компози¬ція, сюжет, зображувально-виражальні засоби та ін. Художня форма — це не механічне поєднання, елементів, вона являє собою складне утворення, що включає дві рівні, інши¬ми словами «внутрішню» і «зовнішню» форми, які по-різному співвідносяться зі змістом художнього твору. Елементи форми, які знаходяться на «нижчому» рівні, утво¬рюють внутрішню форму мистецтва, а елементи, які лежать на «вищому» рівні, — зовнішню його форму. До «внутрішньої» форми належать сюжет і характери, їх взаємозв’язок є образ¬ною структурою художнього змісту, способом його розвитку; до «зовнішньої» — усі зображувально-виражальні засоби мистецт¬ва, вона виступає способом матеріального втілення змісту. Такі елементи форми, як композиція, ритм — це скелет, кістяк ху¬дожньо-образної тканини мистецького твору, вони поєднують всі елементи зовнішньої форми. Художній твір має певний зміст і притаманну йому внутріш¬ню форму, зміст завжди зумовлює форму і є головним чинни¬ком будь-якої естетичної структури. Отже, взаємозв’язок змісту і форми полягає у тому, що зміст вимагає відповідної форми, такої, яка найбільш повно і пра¬вильно втілювала б творчий задум митця. Такий взаємозв’язок є об’єктивною закономірністю естетичного розвитку. Кожний ху¬дожній твір характеризується певною мірою єдності змісту і форми, а цінність художнього твору залежить від того, наскільки високопрофесійно, високохудожньо створені всі складові елемен¬ти художнього твору, в тому числі й елементи змісту і форми.

66. Конфлікт і його типи.

КОНФЛІКТ (від лат. conf lictus — зіткнен¬ня) — зіткнення, боротьба, що лежить в основі сюжету і зумовлює його розвиток. Розрізняють такі види конфлікту: соціаль¬ний («Pata morgana» M. Коцюбинського), побутовий («Баба Параска та баба Палажка» І. Нечуя-Левицького), психологічний («Гамлет» В. Шекспіра), любовний («Талан» М. Старицького). У великих творах звичай¬но поєднуються різні конфлікти. Конфлікт значного соціального значення іноді назива¬ють колізією, а любовний — інтригою. Конфлікт (лат. conflictus — зіткнення, сутичка) — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями. Залежно від сфери життєдіяльності людей К. поділяють на виробничі, громадські, політичні, побутові. Вони, творчо трансформовані уявою митця відповідно до його задуму, живлять К. художніх творів і реалізуються передусім у сюжеті. Тому сюжет трактують як форму художнього освоєння і здійснення К. З погляду художнього втілення цих різновидів, дійсних чи створених уявою письменника, літературознавці передусім цікавляться двома типами К.: 1. К., персоніфіковані в групи дійових осіб з певними яскраво окресленими характерами, що діють у відповідних обставинах. 2. К., текстуально матеріалізовані в системі багатоголосся, яке відтворює автор від себе чи через оповідача, ліричного героя у формах сповіді, монологу, опису, медитації тощо. Колізія (лат. collisio — зіткнення) — гостра суперечність, зіткнення протилежних сил, інтересів, переконань, мотивів, джерело конфлікту та форма його реалізації у літературному творі. Термін запроваджений в естетику Г.-В.-Ф.Гегелем, має ширше значення, ніж "конфлікт", характеризується масштабністю, глобальністю зображуваних протиріч.