1.Соціальне партнерство з охорони праці-міжнародний досвід його реалізації

2.Соціальний діалог в сфері охорони праці, суб»єкти діалогу,принципи його реалізації

3. Соціальний діалог з охорони праці в ЄС – основні моделі соціального діалогу та партнерства

4. Законодавча основа ЄС з питань ОП.

5. Система управління ОП в Україні (основні органи правління).

6. Функції КМУ в галузі ОП.

7. Функції Держгірпромнагляду в галузі управління ОП в Україні.

9.Права посадових осіб Держгірпромнагляду

10. Функції та форми роботи галузевих міністерств в галузі охорони праці

11.Функції та форми роботи структурних підрозділів з охорони праці галузевих міністерств.

12. Обов’язки роботодавця з охорони праці.

13. Служба охорони праці (ОП) на підприємстві, принципи її створення

14. Основні функції служби охорони праці на підприємстві

15.Права працівників служби ОП підприємства.

16. загальні санітарно-гігієнічні вимоги до виробничих приміщень

17. Схеми провітрювання виробничих приміщень

18.Принципи розрахунку повітрообміну в виробничих приміщеннях.

20. Обставини нещасного випадку на виробництві коли він вважається пов’язаним з виробництвом

21. Обставини нещасного випадку на виробництві коли він не вважається пов’язаним з виробництвом

22. Дії керівника робіт при нещасному випадку на підприємстві

23. Дії роботодавця в разі несчасного випадку на підприємстві, вказати терміни цих дій.

24. Склад комісії підприємства з розслідування несчасного випадку.

25. Порядок розслідування нещасного випадку комісією підприємства.

26. Обставини нещасного випадку, за якими проводиться спеціальне розслідування, дії роботодавця в цьому випадку.

27. Склад спекціальної комісії для проведення розслідування нещастного випадку

28.Спеціальне розслідування нещасних випадків 29. Порядок розслідування професійних захворювань

30. Шкідливі та небезпечні фатори при використанні персональних комп’ютерів(ПК)

31. Вимоги до планування робочих місць в приміщннях з ПК

32. Вимоги до параметрів мкіроклімату в приміщеннях з ПК та забруднення повітря.

33. Вимоги до параметрів освітлення, шуму, відрацій в приміщеннях з ПК. Методи нормалізації цих параметрів.

34. Захист від електромагнітного випромінювання в приміщеннях з ПК

35. Забезпечення електробезпеки в примыщеннях з ПК

36. Заходи пожежної безпеки у приміщеннях з ПК

37. Режим праці та відпочинку операторів ПК та ергономічні вимоги

38. Аттестация рабочих мест по условиям труда

39 Мета і завдання атестації робочих місць

40. Фактори виробничого середовища, які досліджуються в ході атестації робочих місць за умови праці

41. Оптимальні умови праці – визначення, принципи віднесення робочих місць до цього класу.

42. Допустимі умови праці

43. Шкідливі умови праці - визначення принципи, віднесення робочих місцьдо цього классу

44.Шляхи використання результатів атестації робочих місць за умовами праці.

45. Екстремальні умови праці – визначення, принципи віднесення робочих місць до цього класу.

46. Види пільг та компенсацій , які можуть бути надані працівникові за результатами атестації робочих місць за умовами праці

1.Соціальне партнерство з охорони праці-міжнародний досвід його реалізації

Соц. партнерство- взаємодія органів державної влади, об»єднання работодавців і профспілок у визначені і проведенні в життя узгодження соц-економічної політики, в галузі трудових відносин, в узгоджені інтересів.

У країнах з розвиненою ринковою економікою ідеологія соціального партнерства глибоко проникла в соціально-трудові відносини, хоча його моделі в різних країнах відрізняються організаційно-правовим механізмом. Відомі дві моделі соціального партнерства — трипартизм і біпартизм. У тих країнах, де роль держави в регулюванні трудових відносин невелика (США, Канада, Великобританія), практикується двостороння співпраця між об'єднаннями роботодавців і організаціями трудящих.

Держава може виступати в такій соціальній моделі в ролі арбітра або посередника при виникненні соціальних конфліктів. Найбільш поширений трипартизм — тристороння співпраця — у Франції, ФРН, Швеції, Австрії, при якому держава відіграє активну роль соціального партнера. Відносини соціального партнерства мають колективний характер, в їх основі лежить колективний інтерес сторін Колективний характер соціального партнерства виявляється в трьох аспектах: наявності колективного інтересу усіх суб'єктів у сфері застосування найманої праці; наявності колективних відносин у цій сфері; колективній структурі сторін соціального партнерства.

Предметом соціального партнерства виступають колективні відносини між соціальними партнерами із участі трудових колективів у встановленні умов праці; з участі трудових колективів в управлінні організаціями, на яких вони працюють; щодо укладення і виконання колективних договорів та колективних угод на галузевому, регіональному, національному рівнях; щодо діяльності професійних спілок та інших представницьких органів трудового колективу в соціально-трудових відносинах; щодо утворення та діяльності об'єднань роботодавців; з вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів.

До сфери соціального партнерства входять: досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості, створення додаткових робочих місць, організації оплачуваних громадських робіт, захисту населення від безробіття; застосування найманої праці з дотриманням техніки безпеки, вимог з охорони здоров'я працівників у процесі праці, оплати праці й забезпечення відтворюючої і стимулюючої функцій заробітної плати, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати; забезпечення нормального режиму праці й відпочинку; забезпечення права працівників на участь в управлінні працею на підприємстві, в розподілі прибутку для забезпечення соціальної діяльності підприємства, у визначенні соціальних стандартів і встановленні їх мінімальних меж, у встановленні порядку проведення колективних переговорів, вирішенні колективних трудових спорів тощо.