Структура і зміст уроку:

• Назвати етапи уроку в їх послідовності;

• Встановити відповідність прийомів навчання основним цілям уроку;

• Оцінити раціональність співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ;

• Назвати допоміжні засоби навчання, що використовувалися, оцінити їх доцільність та ефективність; визначити розвиваючу, освітню і виховну цінність мовленнєвого матеріалу уроку і вправ, їх відповідність віковим інтересам учнів.

3. Активність учнів на уроці:

• Визначити основні форми взаємодії вчителя та учнів на уроці, їх місце (на якому етапі) та ефективність;

• Назвати прийоми стимулювання мовленнєвої та розумової активності учнів.

4. Мовленнєва поведінка вчителя:

• Визначити відповідність мовлення вчителя рівню мовної підготовки учнів і вимог шкільної програми;

• Оцінити чіткість та доступність формулювання вчителем завдань та зверненість його мовлення до учнів;

• Встановити співвідношення мовлення вчителя та учнів на уроці;

5. Результативність уроку:

• Назвати чого навчились учні на уроці

• Визначити відповідність рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь поставленим цілям;

• Оцінити об’єктивність і мотиваційний потенціал виставлених учителем оцінок.

Додаток 2

Схема поглибленого аналізу уроку

(Для виконання лабораторного завдання)

І. Цілеспрямованість уроку

1) визначити практичну, освітню, розвиваючу та виховну цілі уроку;

2) встановити відповідність цілей уроку його місцю в ситуативно-тематичному циклі, типу уроку та етапу навчання;

ІІ. Структура та зміст уроку

1. назвати етапи уроку;

2. співвіднести їх послідовність і розподіл часу з поставленими цілями та віковими особливостями учнів і конкретними умовами навчання;

3. дати детальну характеристику зафіксованим етапам уроку.

А. ПОЧАТОК УРОКУ:

• визначити форму проведення, оцінити мотиваційний потенціал та відповідність віковим особливостям і рівню мовної підготовки учнів;

• сформулювати навчальні завдання початку уроку та визначити їх зв’язок з цільовою установкою уроку;

• обґрунтувати відповідність використаних прийомів поставленим цілям;

• оцінити ефективність використаних засобів навчання;

• охарактеризувати мовленнєву поведінку вчителя.

Б. ОСНОВНА ЧАСТИНА УРОКУ (з урахуванням наявності конкретних ланок уроку):

а) подача нового мовного матеріалу:

• визначити адекватність прийомів навчання етапам формування мовленнєвих навичок, труднощам засвоєння конкретного матеріалу і рівню підготовки учнів;

• оцінити вмотивованість та мовленнєву спрямованість подачі мовного матеріалу, забезпечення мовленнєвої та розумової активності учнів;

• назвати застосовані прийоми поточного контролю й оцінити їх адекватність поставленим цілям;

• визначити виховний, освітній, розвиваючий потенціал використаних прийомів та їх відповідність віковим особливостям учнів;

• оцінити мовленнєву поведінку вчителя;

б) активізація дій учнів з метою використання мовного матеріалу;

• встановити відповідність мовленнєвих одиниць та послідовність вправ етапам формування мовленнєвих навичок;

• визначити співвідношення мовних та умовно-мовленнєвих вправ, оцінити його раціональність з урахуванням труднощів засвоєння мовного матеріалу;

• визначити прийоми активізації роботи всіх учнів та оцінити їх ефективність з урахуванням вікових особливостей учнів;

• встановити зв’язок тренувальних вправ уроку з виконаним домашнім завданням, оцінити ефективність форми його перевірки;

• назвати використані допоміжні засоби навчання, оцінити їх ефективність та відповідність віковим особливостям учнів і рівню їх підготовки;

• визначити прийоми поточного контролю та оцінити їх адекватність поставленим завданням;

• визначити виховний, освітній, розвиваючий потенціал використаних прийомів навчання;

• оцінити мовленнєву поведінку вчителя;

в) практика учнів у спілкуванні:

• оцінити вмотивованість та ситуативну забезпеченість іншомовного спілкування учнів;

• визначити відповідність методичних прийомів етапам розвитку мовленнєвих умінь;

• назвати прийоми активізації роботи всіх учнів;

• визначити адекватність прийомів контролю його об’єктам;

• встановити зв’язок урочної роботи з виконаним домашнім завданням та оцінити ефективність форм його перевірки;

• визначити виховний, освітній, розвиваючий потенціал використаних прийомів навчання;

• оцінити мовленнєву поведінку вчителя.

В. ЗАВЕРШЕННЯ УРОКУ:

• оцінити своєчасність і чіткість пояснення домашнього завдання, підготовленість до нього завдяки проведеному уроку;

• визначити усвідомлення учнями досягнутого рівня практичного володіння мовою;

• оцінити об’єктивність виставлених оцінок, їх мотиваційний і виховний потенціал.

ІІІ. Результативність уроку

1. визначити ступінь успішності виконання плану уроку ;

2. встановити відповідність досягнутого на уроці рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь поставленим цілям.

ІV Рекомендації щодо вдосконалення уроку

Схема комплексного аналізу уроку світової літератури

(Аналіз уроку подається із стенограмою уроку)

1. Тема уроку. Точність і обґрунтованість її формулювання.

2. Усвідомлення місця теми уроку в курсі, у програмі в цілому. Здійснення ретроспективних і перспективних зв'язків.

3. Основна мета, завдання уроку, їх обґрунтованість. Відповідність мети і завдань уроку концепції програми.

4. Відповідність змісту уроку і педагогічної техніки меті і завданням, концепції змісту освіти, дидактичній системі.

5. Ефективність реалізації мети і завдань уроку у процесі його проведення.

6. Організація роботи: повідомлення теми, мети і завдань уроку, готовність учнів до виконання завдань, що поставлені на уроці (наявність знань,умінь, навичок, без котрих ці завдання не можуть бути вирішені, наявність текстів, необхідних довідкових матеріалів, словників тощо).

7. Обладнання уроку: змінні стенди і виставки, портрет письменника, ілюстрації до літературного твору, що вивчається.

8. Структура уроку. Основні навчальні ситуації уроку. «Переходи» від однієї навчальної ситуації до іншої, чіткість узагальнень до кожної навчальної ситуації і кінцевих висновків. Композиційна цілісність уроку.

9. Тип уроку.

10. Форма проведення уроку.

11. Літературознавча концепція уроку. Критерії відбору історико-літературного матеріалу. Фактична і літературознавча точність.

12. Відповідність методів і прийомів навчання меті і змісту уроку, віковим та

13. індивідуальним особливостям сприймання учнів.

14. Використання різних форм, методів, прийомів, засобів навчання, їх ефективність.

15. Засоби опрацювання художнього твору, обрані вчителем (види читання, шляхи аналізу й інтерпретації).

16. Характер і умови роботи з текстом (знання тексту учнями, вміння його застосовувати, свідомість вибору способів опрацювання тексту, умови реалізації засобів опрацювання, ініціювання проблемних ситуацій, їх вирішення тощо).

17. Формування знань, умінь, навичок (у відповідності до вимог програми).

18. Формування читацької компетенції учнів.

19. Розвиток різних сторін читацького сприймання: емоційного відгуку, активності й об'єктивності читацької уяви, здатності до розуміння змісту твору на рівні репродуктивному, аналітичному, синтетичному, добудови художньої форми, на рівні деталі і композиції.

20. Формування літературно-творчих здібностей учнів.

21. Розвиток психологічних особливостей особистості (емоцій, почуттів, пам'яті, мислення, уяви, асоціацій).

22. Формування когнітивних, креативних, оргдіяльнісних якостей учнів.

23. Формування спеціальних умінь, пов'язаних з аналізом художнього твору.

24. Вивчення питань теорії літератури. Обсяг теоретико-літературних знань учнів і вміння застосувати їх у процесі аналізу художнього твору.

25. Розвиток мови учнів. Обсяг усної і письмової мови учнів.

26. Здійснення внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків.

27. Види діяльності учителя й учня. Обсяг репродуктивної, творчої, дослідницької діяльності.

28. Поєднання колективних, групових та індивідуальних форм навчання під час уроку.

29. Самостійна робота учнів на уроці, навчання прийомам самостійної роботи.

30. Засоби актуалізації базових знань учнів.

31. Системність уроку: системність подання історико-літературного матеріалу, формування теоретичних понять, використання методів і прийомів тощо.

32. Як оцінювалися знання учнів на уроці? Чи володіє учитель усім арсеналом заохочування, чи сприяє вихованню інтересу до предмету? Використання педагогічного діагностування, системи відстеження і контролю за результатами навчання. Застосування критеріїв оцінювання знань, умінь, навичок учнів.

33. Характер, обсяг і відповідність матеріалу домашнього завдання рівню підготовки учнів. У якій мірі вирішуються завдання закріплення вивченого та підготовки учнів до вивчення нового матеріалу?

34. Обсяг завдань на випередження.

35. Формування рефлексивних здібностей учнів.

36. Використання наочності і технічних засобів навчання. Види наочності, їх функції.

37. Темп уроку. Емоційна атмосфера уроку.

38. Педагогічний такт учителя, його вміння установити дисципліну, знайти контакт з дітьми. Способи активізації пізнавальної діяльності учнів. Мова учителя.

39. Роль учителя і учня в уроці. Характер взаємодії учителя и учня. Форми співпраці. Основи взаємодії: авторитарні, діалогові.

40. Вибір принципів навчання (індивідуального підходу, цілісності, доступності, свідомості й активності, систематичності, послідовності, міцності, науковості, зв'язку теорії з практикою) і структурація навчального процесу (визначення власної мети уроку учнями, вибору індивідуальної навчальної траєкторії, міжпредметних основ навчального процесу, продуктивності навчання, первинності навчальної продукції учнів, ситуативності навчання, навчальної рефлексії).

41. Поєднання екстенсивних і інтенсивних форм навчання.

42. Шляхи оптимізації навчального процесу. Використання інновацій.

43. Освітні і розвиваючі результати уроку. Яка зі складових уроку: дидактична, літературознавча, психолого-педагогічна, комунікативна - була основною?

Студенти відвідують заняття досвідчених вчителів АМ та ЗЛ, проводять спостереження, роблять нотатки за наданим планом та аналізують ці заняття, виконуючи в письмовій формі лабораторні роботи за обраною темою (залежно від предмета дослідження).

Література

1. Ильин Е. Н.Рождение урока. – М.: Педагогика, 1986. – 176с.

2. Махмутов И. А. Современный урок. – М.: Педагогика, 1985. – 150с.

3. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник./ Кол. авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.

4. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник / Під кер. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – 320 с.

5. Методика преподавания литературы: Учеб для студ. пед. вузов/ О. Ю. Богданова, С. А. Леонов, В. Ф. Чертов; Под ред О. Ю. Богдановой. – М.: Изд. центр «Академия», 1999. – С. 296 – 317.

6. Ніколенко О. М., Куцевол О. М. Сучасний урок зарубіжної літератури: Посіб для вчителя. – К.: Академія, 2003. – 288с.

7. Пассов Е.И. Коммуникативное иноязычное образование. Концепция развития индивидуальности в диалоге культур. – Липецк, 1998. – 161 с.

8. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов. іноземні мови: 2-12 класи, 5-12 класи (2-га іноземна мова). – К.: Перун, 2005. – 208 с.

9. Ролкер Я.М., Устинова Е.С., Еналиева Т.М. Практическая методика обучения иностранному язику: Учеб. пособие. – М.: Академия, 2000. – 264 с.

10. Скляренко Н.К., Онищенко Е.И., Захарова С.Л. Обучение речевой деятельности на английском языке в школе. – К.: Радян. школа, 1988. – 150 с.

11. Соловова Е.Н. Методика обучения иностранным языкам. базовый курс лекций: Пособие для студентов пед.вузов и учителей. – М.: Просвещение, 2002. – 239 с.

12. Сучасна технологія навчання іноземного матеріалу в середніх навчальних закладах/ Під ред.. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1996. – Вип.2. – 97 с.

13. Щукин А.Н. Обучение иностранным языкам: Теория и практика: Учебное пособие для преподавателей и студентов. 2-е изд., испр. и доп. – М.: Филоматис, 2006. – 480 с.

Додаток 3

Зразок оформлення плану-конспекту уроку

Урок № _______клас________________дата____________________

Тип уроку_________________________________________________

Тема уроку________________________________________________

Практична мета: ___________________________________________

Загальноосвітня мета: _______________________________________

Розвиваюча мета: __________________________________________

Виховна мета: _____________________________________________

Засоби навчання: __________________________________________

Схематичний план уроку

1. час

2.

3.

4.

5.

Хід уроку

Етап, мета, прийоми Зміст роботи, час

I. Початок уроку.

Мовленнєва зарядка.

Мета:

Прийоми:

ІІ....

ІІІ......

ІV. Завершення уроку

Домашнє завдання

Оцінювання учнів, мотивація оцінок.

Рекомендована література для підготовки уроків ам

1. Ариян М.А. Лингвострановедение в преподавании иностранного языка в старших классах//Иностр.яз. в школе. - 1990. - № 2. - С. 21-25.

2. Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам: Учеб. пособие. -М.: Просвещение, 1969. - 279 с.

3. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. - М.: Просвещение. 1979.- 528 с.

4. Банкевич Л.В. Тестирование лексики иностранного языка. - М.: Высш. школа, 1981.-111 с.

5. Беляев Б.В. Очерки по психологии обучения иностранным языкам. – М.: Просвещение, 1965. - 227 с.

6. Бенедиктов Б.А. Психология овладения иностранными языками. - Минск: Вышэйш. школа, 1974. - 335 с.

7. Берман И.М. Краткая практическая грамматика английского языка для чтения текстов. - М.: Междунар.отношения, 1965. - 296 с.

8. Бех П.О., Биркун Л. В. Концепція викладання іноземних мов в Україні// Іноземні мови. - 1996. - № 2. - С. 3-8.

9. Близнюк О.І., Панова Л.С. Ігри у навчанні іноземних мов: Посібник для вчителів. - К.: Освіта, 1997. - 64 с.

10. Бобир С.Л. Зміст вправ для навчання логічного наголосу студентів І курсу факультету англійської мови// Методика викладання іноземних мов. - К.: Радян. школа, 1986. - Вип.15. - С. 47-51.

11. Бухбиндер В.А. Работа над лексикой/ Основы методики преподавания иностранных языков. - К.: Вища школа, 1986.-С. 159-179.

12. Вайсбурд М.Л. Обучение пониманию иностранной речи на слух. - М.: Просвещение, 1965. - 78 с.

13. Венгер Л.А. Восприятие и обучение. - М.: Просвещение, 1969. - 365 с.

14. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. -М.:Рус. язык, 1980. - 320 с.

15. Вишневський О.І. Підстановчі вправи з англійської мови. -К.: Радян. школа, 1979.-144 с.

16. Вишневський О.І. Довідник вчителя іноземної мови. - К.: Радян.школа, 1982. -152 с.

17. Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови. - К.: Радян.школа, 1989.-223 с.

18. Гапонова С.В. Сучасні методи викладання іноземних мов за рубежем// Іноземні мови. - 1998. -№ 1.-С. 24-31.

19. Демьяненко М.Я., Лазаренко К.А., Мельник С.В. Основы общей методики обучения иностранным языкам. - К.: Вища школа, 1984. -255 с.

20. Елухина Н.В. Обучение аудированию в русле коммуникативно-ориентиро­ванной методики//Иностр.яз. в школе. - 1989.-№ 2. - С. 28-36.

21. Загорский А.П. О психологическом компоненте предмета "иностранный язык" в школе// Иностр. яз. в школе. -1990. - № 6. - С. 26-31

22. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. – M.: Просвещение, 1991. - 220 с.

23. Калініна Л.В., Самойлюкевич І.В. Навчання творчого письма іноземної мовою у старших класах середньої школи/ Іноземні мови. - 1996.- №3-4.

24. Комков И.Ф. Методика преподавания иностранных языков.- Минск Вышэйш.школа, 1979. - 352 с.

25. Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови//Перекл. та адаптація Л.В. Биркун. - Oxford: Oxford Univ.Press, 1998. - 48 с.

26. Кузьменко О.Д., Рогова Г.В. Учебное чтение, его содержание и формы // Иностр. яз. в школе. - 1970. - № 5. - С. 22-32.

27. Леонтьев A.A. Речь и общение // Иностр.яз. в школе. - 1974. - № 6. - С. 80-84.

28. Лукницкий И.А. Предупреждение ошибок учащихся в английском произношении. - М.:Просвещение, 1966. - 11 с.

29. Ляховицький M.B. Методика преподавания иностранных языков. - M.: Высш.школа, 1981. -159 с.

30. Ляховицкий М.В., Вишневский Е.И. Структура речевой ситуации и ее реализация в учебно-воспитательном процессе// Иностр.яз. в школе. - 1984.

31. Махмутов ИА. Современный урок. - М.: Педагогика, 1985. -150 с.

32. Методика преподавания иностранных языков за рубежом/ Сост. Е.В. Си нявская, М.М. Васильева, Е.В. Мусницкая. - М.: Прогресс, 1976, Вып. II. 454 с.

33. Науково-методичні збірники "Методика викладання іноземних мов". - К Радян. школа, 1965-1996 p.p. (25 випусків).

34. Науково-методичний журнал "Іноземні мови". - К.: Ленвіт.

35. Ніколаєва СЮ. Концепція підготовки вчителя іноземної мови // Іноземні мови. - 1995. - № 3-4. - С 5-11.

36. Ніколаєва СЮ. Практикум з методики тестування іншомовної лексичної компетенції (на матеріалі англійської мови). - К: ІЗМН, 1996. -312 с

37. Пассов Е.И. Условно-речевые упражнения для формирования грамматичес­ких навыков. - М.: Просвещение, 1978. - 128 с.

38. Пассов Е.И. Урок иностранного языка в средней школе. - М.: Просвещение, 1988.-223 с.

Додаток 4

Схема сценарію позакласного заходу

Тема

Цілі

Клас, у якому проводиться позакласний захід

Час і місце проведення

Кількість учасників

Оформлення приміщення, сцени де має відбутися позакласний захід

Оснащення, необхідне для проведення заходу

Хід позакласного заходу:

І етап. Організаційний. Вступне слово ведучого. Повідомлення цілей заходу.

ІІ етап. Основний.

1.

2.

3.

ІІІ етап. Заключний. Підбиття підсумків позакласного заходу.

Література до змістового модулю «виховна робота у старшій школі»

1. Бабина е.И. Конкурс “Do You Know Grammar?” в старших классах // Иностр. Яз. В школе. – 2002. - №1. – с.73-76.

2. Бігич О.Б. Вправи для навчання читання на матеріалі американських автентичних підручників //Іноземні мови. -1999. - № 4. - С. 60-63.

3. Бігич О.Б. Конкурс на кращого знавця англійської мови як форма виховного заходу під час педагогічної практики Іноземні мови. – 2000. – №1. С.58-60.

4. Галустян С.А. Тема устной речи „Clothes” на уроках английского языка в старших классах // ИЯЖ. – 2001. – №2. – С.30-34.

5. Гапонова С.В. Вправи для навчання аудіювання англомовних текстів за темою "Canada" учнів старших класів середньої школи //Іноземні мови. -1999. - № 1. - С.9-13.

6. Жилко Н.М., Панова Л.С. Вправи з граматики англійської мови. Дидактичний матеріал. – К: Освіта, 1991.. – 112 с.

7. Ізмайлова C.I. Віршовані матеріали для закріплення лексичних та граматичних навичок учнів на уроках англійської мови //Іноземні мови. - 1999. - № 4. - С. 63-64.

8. Кочетова Л.А. Формирование грамматических навыков устной речи в условиях учебного общения //ИЯШ. - 1989. - № 4. - С.79-83.

9. Михайлова Э.М., Довгаль В.Я. Сказка об английских глаголах //Іноземні мови. – 1996.-№1.-С. 13-16.

10. Скляренко Н.К., Онищенко Е.И., Захарова С.Л. Обучение речевой деятельности на английском языке в школе. -– К., 1988. – 150 с.

11. Соловова Е.Н. Методика обучения иностранным языкам. Базовый курс лекций: Пособие для студентов пед.вузов и учителей. – М.: Просвещение, 2002. – 239 с.

12. Сучасна технологія навчання іншомовного матеріалу в середніх навчальних закладах/ Під ред. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1996. – Вип. 2. – 97 с.

13. Стеченко Т.О. Формування професійно орієнтованої англомовної граматичної компетенції майбутніх філологів: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / КНЛУ. – К., 2004. – 23 с.

14. Хоменко Е.Г, Васильєва З.С., Горобченко Н.В. Тестовий контроль читання на уроках англійської мови у 9 класі //Іноземні мови. - 1998. - № 4. - С. 3-11.

Рекомендована література для підготовки годин спілкування

1. Абрамов Ю.А. Сто великих книг. - М.: Вече, 1999

2. Атлас чудес света. - М., 2000

3. Баландин Р.К., Маркин В.А. Сто великих географических открытий. -М.: Вече, 2000

4. Беседа с элементами дискуссии на тему: "Интеллигентный человек. Какой он?": Для уч-ся VII-VIII кл. // Прасолова Я. Л. В союзе с красотой. - М., 1987.- С. 145 - 150.

5. Бочкарёва Г., Александрова В. Классный час "Будьте добрыми и человечными"//Воспитание школьников. - 1993.-№1.- С. 53-58.

6. Вагнер Б.Б. Сто великих чудес природы. - М.: Вече, 2000

7. Вудвуд А.Ф. Відкривай духовні острови

8. Гончаров И. Слово о матери: Для бесед с подростками // Воспитание школьников.- 1989. - №1. - С.118-131.

9. Дейнега Т. Любовь избирательна; Для бесед со школьниками // Воспитание школьников.-1995.- № 3.- С.36 - 42.

10. Дмитриев Ю.Д. Домашние животные. - 1997

11. Дубровицкий И. Об отношении к родителям: (Для бесед со школьниками) // Воспитание школьников. -1986. - № 5. - С. 63-67.

12. Ионина H.A. Сто великих дворцов мира. - М.: Вече, 2001

13. Кете Р. Загадочные явления. - 1998

14. Київська О. Моя родина: (Матеріал до проведення виховної години) // Позакласний час. - 1998. - №9. - С.19-21.

15. Класна година "В світі речей". // Лукин В. Из истории вещей: Все обо всем. Происхождение вещей: Очерки первобытной культуры - М 1995;

16. Класна година "Втілені в камені і бронзі". // Заянчковский И.Ф. Памятники животным. - К.: Рад. шк., 1983.

17. Класна година "Людина і її манери". // Щуркова Н.Е., Финдацевич Н.С. Классный час и его организация. - М.: Просвещение, 1981.

18. Класна година "Перлини зоряного неба". // Бонов А. Д. М Класна година "Мифы и легенды о созвездиях. - М.: Наука, 1981.

19. Класна година "Природа та ми". // Щуркова Н.Б., Финдацевич Н.С. Классный час и его организация - М: Просвещение, 1981.

20. Класна година "Талант і праця". // Щуркова Н.Б., Финдацевич Н.С. Классный час и его организация. -М.: Просвещение, 1981.

21. Класна година "Українські казки, легенди, міфологія". // Давидюк В.Ф. Українська міфологія та легенди. - Львів: Світ, 1992.

22. Класна година "Чарівний світ акваріума". // Романишин Г.Ф.; Мишин В.М. Мир аквариума" К.: Урожай, 1986.

23. Клудас А. Корабли

24. Левиков А. Способности плюс упорство: (Материал для бесед со школьниками) // Воспитание школьников. - 1988. - №2. - С.50 - 53.

25. Леонтьева А. Секреты обаяния: Для бесед со старшеклассниками // Воспитание школьников. - 1997. - № 2. - С.26-27.

26. Лихачев Л. Помнить о своих корнях: Для бесед со старшеклассниками // Воспитание школьников.-1993.- № 3.- С. 33-37.

27. Майкл X. Харт Сто великих людей. - М.: Вече, 1998

28. Несторин М.В. Ой не ріж косу: Сценарій виховного вечора або години //Рідна школа. -1991 -№ 11.-С.37 - 42.

29. Райхардт Г. Древние греки. - 1998

30. Райхардт Г. Пирамиды. - 1998

31. Райхардт Г. Семь чудес света. - 1998

32. Райхардт Г. Стихийные бедствия. - 1998

33. Райхардт Г. Флаги. - 1998

34. Розанова Е. Книга игр. - М.: РОСМЭН, 2000

35. Розанова Е.Т. Праздники в школе и дома: Сценарии, викторины, игры.

М.: РОСМЭН, 2000

36. Рыданова И. Делайте так, чтобы людям, окружающих вас, было хорошо: (Для бесед со школьниками) // Воспитание школьников. -1989.

№ 6. - С. 108 -120.

37. Рюриков Ю. О секретах красоты (Беседа о культуре одежды) // Воспитание школьников.-1989.- № 2.- С.125 - 133.

38. Свередюк Л. Беседа "О товариществе и дружбе" // Воспитание школьников. - 1993. -№ 1.-С.49-52.

39. Соколов Б.В. Сто великих войн. - М.: Вече, 2001

40. Сокровища пропавшие и найденные. Франкенштейн. - 1998

41. Солова В.М., Яковець Н.І. Педагогіка літнього оздоровчого табору. Методичні рекомендації студентам - практикантам, вожатим, вихователям. - Ніжин, 2000

42. Тарновский В. Гладиаторы. - 1998

43. Тарновский В. Пираты. - 1998

44. Уингейт Ф. Королевские династии. - 1999

45. Шипов А.В. Сто великих военачальников. - М.: Вече, 2000

46. Шменк Л. Мультимедия и виртуальные миры

Рекомендована література до проведення шкільних свят

1. Бермудский треугольник / Сценарий познавательно-развлекательной программы//Позакласний час 1998. -№10. - С. 3-7

2. Акимова С.Н. Праздник "Золотая Волшебница Осень": (Сценарий) // Пед. Совет. - 1998. - №7. - С. 9.

3. Андрушко Л.В. Оберіг нашого народу: Свято українського національного одягу // Позакласний час. 1997. - №7. - С.3-15. - коли скінчилися уроки, (вип. 4).

4. Бондарчук Г. Заглянь до природи: Шкільне свято // Позакласний час. -1997. - №7.-С. 42-48.

5. Буган Ю.В. та ін. Свято квітів // Позакласний час. - 1998. - №6. - С. 21-27.

6. Величенко O.A. Счастливый случай // Педсовет. - 1999. - №5. - С. 8-9.

7. Вікторина для ерудитів//Позакласний час. - 1998. - №8.-С. 14-22.

8. Грабовський П.А. Літературні ігри // Позакласний час. - 1998. - №7. - С 19-21.

9. Гранкин А. Усний журнал "Минутка час бережет" // Воспитание школьников.- 1996. - №3. - С. 60-63.

10. Гриб Р.Л. Екологія життя, екологія душі: Сценарій інтелектуального шоу // Позакласний час . - 1998. - №21. - С.2-3.

11. Грищенкова С. Играем в "Биржу общения" // Воспитание школьников. - 1995. -№2-С.7-8.

12. Детективное агенство: Сценарий интеллектуальной игры для старшеклассников // Позакласный час. - 1999. - №1. - С.44-47.

13. Експрес-гра "Подорож у світі бізнесу" // Традиційні шкільні свята в роботі з учнівською молоддю. - Рівне., 1995. - С. 97-100.

14. Жуковский И. Конкурс Джентльменов // Воспитание школьников. -1993.-№ 1.-С. 58-60.

15. Інтелектуальний аукціон: Гра // все для вчителя. - 1997. - №12. - С.8.

16. Історичні ігри українців//Позакласний час - 1997. -№2.-Вип. 1.- С. 7-8..

17. Корчинська З.Т. "Козацькі розваги": Примірний сценарій конкурсної програми // Позакласний час. - 1997. - №7. - С. 15-27.

18. Кульчицький М. Кульчицька Л. "Щасливий випадок" Сценарій виховного заходу-конкурсу // Трудова підготовка в закладах освіти. -1996.-,№1.-С. 43-44.

19. Кульчицький М., Кульчицька Л. Щасливий випадок: Сценарій виховного заходу-конкурсу // Трудова підготовка в закладах освіти. -1996. -№1.-С. 43-44

20. Лабіринти вибору: Інтелектуальна гра для старшокласників // Позакласний час. - 1999. - №1. - С. 42-43

Додаток 5

Типові практичні цілі уроку іноземної мови Типові практичні цілі уроку з навчання граматики

Цілі формування/ вдосконалення репродуктивних граматичних навичок:

1. Ознайомити учнів з ГС ... АГМ та навчити учнів розуміти зміст речень із новою ГС при Ч та А.

2. Навчити учнів розуміти текст для Ч/ А, побудований в основному з використанням ГС ... .

3. Навчити учнів використовувати нову ГС ... у розповідних реченнях на рівні декількох речень для опису/ розповіді про/ розмови про .../ погоджуватися/заперечувати.

4. Ознайомити учнів із утворенням заперечної та запитальної форм ГС ... та навчити утворювати ці форми на рівні речення та у мікродіалозі для розпитування про .../уточнення про ....

5. Навчити учнів впізнавати та розуміти зміст речень з новою ГС ... поряд із реченнями, в яких використовуються ГС, що були засвоєні раніше.

6. Навчити учнів розуміти тексти для Ч/ А, в яких на ГС «зустрічається» із раніше засвоєними ГС ....

7. Навчити учнів розповідати/ спілкуватися про використовуючи нову ГС ... разом із раніше засвоєними ....

8. Проконтролювати рівень сформованості навички розуміння і використання ГС ... в А/ Ч/ Г/ П.

Цілі формування/ вдосконалення рецептивних граматичних навичок:

1. Ознайомити учнів з ГС ... ПГМ та навчити учнів розуміти зміст речень із новою ГС при Ч та А.

2. Навчити учнів розуміти текст для Ч/ А, побудований в основному з використанням ГС ....

3. Навчити учнів впізнавати та розуміти зміст речень з новою ГС ... поряд із реченнями, в яких використовуються ГС, що були засвоєні раніше.

4. Навчити учнів розуміти тексти для Ч/ А, в яких на ГС «зустрічається» із раніше засвоєними ГС ....

5. Проконтролювати рівень сформованості рецептивної граматичної навички розуміння ГС ... в А/ Ч.

Типові практичні цілі уроку з навчання лексики Цілі формування/ вдосконалення репродуктивних лексичних навичок:

1. Ознайомити учнів з ЛО ... АЛМ та навчити їх розуміти зміст речень із новими ЛО при Ч та А, а також правильно їх вимовляти та використовувати на рівні словоформи для називання відповідних предметів/ дій/ якостей.

2. Навчити учнів розуміти текст для Ч/ А, побудований в основному з використанням нових ЛО ....

3. Навчити учнів використовувати нові ЛО ... на рівні речення/ понадфразової єдності / монологу/ діалогу для опису/ розмови / розповіді про ....

4. Проконтролювати рівень сформованості навички розуміння і використання ЛО ... в А/ Ч/ .

2. Цілі формування/ вдосконалення рецептивних лексичних павичок:

1. Навчити семантизувати «інтернаціональні» слова за схожістю звучання при А/ Ч.

2. Навчити здогадуватися про значення слів, утворених від відомих слів за допомогою відомих афіксів (похідні слова) при А/ Ч.

3. Навчити семантизувати складні слова при А/ Ч.

4. Навчити семантизувати незнайомі слова за контекстом при А/ Ч.

5. Проконтролювати рівень сформованості рецептивної лексичної навички розуміння ЛО ... в А/ Ч/ Г/ П..

Цілі формування/ вдосконалення рецептивних лексичних павичок:

1. Навчити семантизувати «інтернаціональні» слова за схожістю звучання при А/ Ч.

2. Навчити здогадуватися про значення слів, утворених від відомих слів за допомогою відомих афіксів (похідні слова) при А/ Ч.

3. Навчити семантизувати складні слова при А/ Ч.

4. Навчити семантизувати незнайомі слова за контекстом при А/ Ч.

5. Проконтролювати рівень сформованості рецептивної лексичної навички розуміння ЛО ... в А/ Ч.

Типові практичні цілі уроку з навчання фонетики

1. Навчити диференціювати подібні словоформи, що звучать.

2. Вдосконалювати навички вимови звуків ... у словах/ реченнях/ діалозі.

3. Вдосконалювати навички використання відповідної інтонації у різних комунікативних типах речень на рівні речення/ тексту при говорінні/ читанні.

4. Навчити учнів паузації в складних реченнях.

5. Навчити правильно ставити фразовий наголос у реченнях.

6. Навчити учнів виразно читати вголос текст, прослуханий попередньо у виконанні вчителя/ у звукозапису.

7. Навчити учнів виразно читати вголос аналогічний текст без надання зразку читання.

Типові практичні цілі уроку з навчання аудіювання

1. Цілі формування/вдосконалення рецептивних мовленнєвих навичок:

(Пам'ятайте! Вдосконалення рецептивних мовленнєвих навичок відбувається на дотекстовому етапі роботи з конкретним аудіотекстом. Види навичок, що формуються/ вдосконалюються, визначаються загальними практичними цілями конкретного класу, тематичного циклу та безпосередньо співвідносяться з текстом для аудіювання.)

A. Цілі формування/ вдосконалення рецептивних фонетичних навичок

1. Навчити диференціювати подібні словоформи, що звучать.

2. Навчити диференціювати значення паронімів.

Б. Цілі формування/ вдосконалення рецептивних лексичних навичок:

1. Навчити семантизувати «інтернаціональні» слова за схожістю звучання.

2. Навчити семантизувати слова, утворені від відомих слів за допомогою відомих афіксів (похідні слова).

3. Навчити семантизувати складні слова.

4. Навчити семантизувати незнайомі слова за контекстом.

B. Цілі вдосконалення рецептивних граматичних навичок

1. Навчити розпізнавати функції безособових форм дієслова/ -ing форми у реченні та розуміти його зміст.

2. Навчити учнів визначати граматичні орієнтири у реченні.

3. Навчити розуміти основний зміст речення, ігноруючи незнайомі слова.

4. Навчити визначати різні види зв'язку між частинами складного речення.

Г. Цілі розвитку механізмів аудіювання

1. Навчити ймовірного прогнозування на рівні частини тексту/ всього тексту.

2. Навчити ймовірного прогнозування за заголовком/ за початком розповіді/ за ключовими словами.

1. Розвивати увагу та збільшувати обсяг оперативної пам'яті.

2. Розвивати вміння осмислювати різні категорії інформації.

2. Цілі розвитку вмінь аудіювання

1. Навчити утримувати в пам'яті основний зміст прослуханої інформації та демонструвати своє розуміння в той чи інший спосіб.

2. Навчити фіксувати значущі смислові віхи і поєднувати їх у смислове ціле.

3. Навчити розуміти та осмислювати інформацію на різних рівнях.

4. Навчити розуміти найбільш значущу частину інформації.

5. Навчити вбачати у прослуханому повідомленні особистісний смисл.

Типові практичні цілі уроку з навчання діалогічного мовлення

1. Навчити учнів відповідати на запитання різних видів.

2. Навчити ставити запитання різних видів.

3. Навчити відповідати реплікою на репліку.

4. Навчити вести розгорнутий діалог з опорою на діалог-зразок.

5. Навчити вести розгорнутий діалог без опори.

6. Навчити починати і підтримувати розмову в типових ситуаціях спілкування.

7. Навчити стимулювати співрозмовника на висловлювання.

8. Навчити демонструвати мовленнєву активність, застосовуючи вміння активного слухання.

9. Навчити просити роз'яснень, додаткової інформації.

10. Навчити вести діалоги різних функціональних типів (домовленість/ розпитування/ бесіду/ дискусію) у типових комунікативних ситуаціях.

11.Навчити, у разі необхідності (наприклад, за браком потрібної ЛО) перервати бесіду і звернутися до співрозмовника за допомогою.

Типові практичні цілі уроку з навчання монологічного мовлення

1. Навчити учнів комбінувати мовленнєві зразки відповідно до комунікативного наміру на основі логічної схеми.

2. Навчити запам'ятовувати зразок монологічного висловлювання при аудіюванні.

3. Навчити переказувати зміст зразка монологічного висловлювання близько до тексту/ своїми словами/ зі скороченнями/ з розширенням.

4. Навчити висловлювання за аналогією при варіюванні опор, що задають зміст і частково мовну форму/ задають мовну форма/ задають зміст.

5. Навчити висловлюватися на основі комбінування кількох зразків монологічного висловлювання з опорою на зразок/ без опори.

6. Навчити описувати ... в обсязі ... речень з опорою на логіко-синтаксичну схему (ключові слова, план-схему тощо).

7. Навчити розповідати про ... з опорою на текст-зразок.

8. Навчити робити повідомлення на основі мовленнєвої ситуації, обґрунтовувати свої думки.

9. Навчити висловлювання оціночного характеру з опорою на зразок/ без пори.

10. Навчити коротко реферувати прочитане з визначенням свого ставлення до нього.

Типові практичні цілі уроку з навчання техніки читання

1. Вдосконалювати навички впізнавання іншомовних графем і співвіднесення їх з відповідними звуками і буквосполученнями, тобто навчити співвідносити графічний образ слова зі звуком.

2. Актуалізувати знання учнів про 4 основні типи складів та вдосконалювати навички техніки читання за типами складів на рівні слів/ груп слів/ речень/ тексту.

3. Вдосконалювати навички читання різних комунікативних типів речень з відповідною інтонацією на рівні речення/ тексту.

4. Навчити учнів паузації в складних реченнях.

5. Навчити правильно ставити фразовий наголос у реченнях.

6. Навчити учнів виразно читати вголос текст, прослуханий попередньо у виконанні вчителя/ у звукозапису.

7. Навчити учнів виразно читати вголос аналогічний текст без надання зразку читання.

8. Навчити з оптимальною швидкістю читати вголос аналогічний текст, наближаючись до швидкості читання рідною мовою.

Типові практичні цілі уроку з навчання читання як виду мовленнєвої діяльності

1. Цілі формування/ вдосконалення рецептивних мовленнєвих навичок: (Пам'ятайте! Формування/ вдосконалення рецептивних мовленнєвих навичок відбувається на дотекстовому етапі роботи з конкретним текстом для читання. Види навичок, що формуються/ вдосконалюються, визначаються загальними практичними цілями певного класу, тематичного циклу та безпосередньо співвідносяться з текстом для читання.)

а. Цілі формування/ вдосконалення рецептивних лексичних навичок:

1. Навчити семантизувати «інтернаціональні» слова за схожістю графічної форми

2. Навчити семантизувати слова, утворені від відомих слів за допомогою відомих афіксів (похідні слова).

3. Навчити семантизувати складні слова.

4. Навчити семантизувати незнайомі слова за контекстом.

5. Навчити семантизувати незнайомі слова за словником.

Б. Цілі вдосконалення рецептивних граматичних навичок:

1. Навчити розпізнавати функції безособових форм дієслова/ -ing форми у реченні та розуміти його зміст.

2. Навчити учнів визначати граматичні орієнтири у реченні.

3. Навчити розуміти основний зміст речення, ігноруючи незнайомі слова.

4. Навчити визначати різні види зв'язку між частинами складного речення.

В. Цілі розвитку механізмів читання:

1. Навчити ймовірного прогнозування на рівні частини тексту/ всього тексту.

2. Навчити ймовірного прогнозування за заголовком/ за початком розповіді/ за ключовими словами.

3. Розвивати вміння осмислювати різні категорії інформації.

2. Цілі розвитку вмінь читання:

(Пам'ятайте! Визначення практичних цілей з навчання читання як виду мовленнєвої діяльності конкретного уроку залежить від виду читання, якого учні навчаються - вивчаючого, ознайомлювального чи переглядового.)

1. Навчити читати про себе і розуміти повністю текст, який не містить незнайомого матеріалу.

2. Навчити читати про себе і розуміти повністю текст, який містить незначну/ значну кількість незнайомого матеріалу.

3. Навчити знаходити смислові зв'язки між реченнями абзацу/ частинами тексту.

4. Навчити виділяти головну думку на рівні абзацу/ всього тексту.

5. Навчити знаходити потрібну інформацію та фіксувати її у певний спосіб.

6. Навчити знаходити та розуміти найбільш значущу частину інформації.

7. Навчити фіксувати смислові віхи і поєднувати їх у смислове ціле.

8. Навчити розуміти та осмислювати інформацію на різних рівнях.

9. Навчити вбачати у прочитаному повідомленні особистісний смисл, давати власну оцінку прочитаного.

10. Навчити здійснювати цілеспрямований пошук інформації з певної теми/ проблеми на рівні декількох текстів та порівнювати/ узагальнювати цю інформацію у формі короткого повідомлення

Типові практичні цілі уроку з навчання письма

1. Навчити учнів писати нові ЛО згідно з правилами орфографії.

2. Навчити учнів продукувати писемні висловлювання різних жанрів (автобіографія, приватний лист, офіційний лист-запит, оголошення тощо) з опорою на зразок/ з використанням ключових слів/ з опорою на комунікативну ситуацію.

3. Навчити комбінувати на письмі мовленнєві зразки відповідно до комунікативного наміру на основі логічної схеми.

4. Навчити переказувати на письмі зразок мовлення близько до тексту/ за ключовими словами/своїми словами/ зі скороченнями/ з розширенням.

5. Навчити використовувати зразок писемного висловлювання для створення плану власного.

6. Навчити висловлюватись на письмі за аналогією при варіюванні опор: задається зміст і частково мовна форма/ задається мовна форма/ задається зміст.

7. Навчити висловлюватись на письмі з комбінуванням кількох зразків писемного мовлення: з опорою на зміст/ без опори.

8. Навчити письмово описувати ... в обсязі ... речень з опорою на ... .

9. Навчити робити писемне висловлювання оціночного характеру.

10. Навчити письмово коротко реферувати прочитане/ прослухане

Додаток 6

Рекомендації щодо планування та проведення уроків зарубіжної літератури

Робота вчителя зарубіжної літератури фактично поділяється на три етапи: підготовка до уроку, його проведення та аналіз.

Підготовка до уроку починається зі складання плану й тез або конспекту на основі календарно-тематичного плану. Для цього вчитель спершу визначає структуру майбутнього заняття, тобто його форму, яка найповніше відповідала б певному змісту.

Традиційна структура комбінованого уроку з чотирма елементами — опитування, пояснення вчителя, закріплення та домашнє завдання, обмежує можливості широкого залучення різноманітних форм, методів та прийомів навчання, не стимулює пізнавальної діяльності самого учня, стримуючи активізацію процесу навчання.

Пропонуємо такий план уроку:

1. Тема уроку.

2. Епіграф.

3. Освітньо-виховна мета уроку.

4. Обладнання уроку і ТЗН.

5. Тип уроку.

6. Ланцюжок навчальних ситуацій (або етапи уроку, план уроку, структурні елементи уроку).

7. Тези або конспект уроку.

1. Тема уроку. Формулювання теми уроку, пропонованої учням, істотно відрізняється своїм завданням від формулювання тем у календарно-тематичному плані та класному журналі. Якщо останні записуються в науково-діловому стилі, то в поурочному плані й на дошці тема формулюється художньо. Нею розпочинається розмова з учнями й дуже важливо, щоб вони відчули інтерес до почутого.

Формулюючи тему уроку, вчитель передусім повинен дбати про те, як зосередити увагу учнів на головному, спрямувати їх на глибоке сприйняття матеріалу, зацікавити ним.

Щоб глибоко і всебічно розкрити тему уроку, потрібно привчати учнів до розуміння її змісту, виокремлення визначального слова або словосполучення.

Формулювання теми не можна зводити до сенсаційного звучання, воно повинно безпосередньо стосуватися фактичного матеріалу уроку. Тому підкреслимо, що робота з темою — одна з навчальних ситуацій уроку. Тема є зразком художнього стилю мовлення. Читаючи або слухаючи її визначення, вдумуючись у значення кожного слова, учні збагачуватимуть своє письмове й усне мовлення. Вони навчаться точно висловлювати власні думки, складати плани до письмових робіт, добирати заголовки до прочитаних розділів книжки, краще розуміти теми й способи їх розкриття під час написання творів.

2. Епіграф до уроку. Якщо в темі емоційно, чітко і лаконічно виражено стислий зміст уроку, то епіграф висловлює його головну думку, накреслює шляхи до її розкриття. Учитель може кілька разів звернутися до епіграфа впродовж уроку: на початку, коли визначається завдання; протягом уроку, коли воно виконується, і наприкінці, коли підбиваються підсумки.

Епіграф пишеться на дошці під темою праворуч (лапки не ставляться, праворуч внизу — ініціали та прізвище автора). Наприклад, урок на тему «Волелюбна особистість у поемі М. Лєрмонтова "Мцирі"*.

Что за огненная душа,

Что за могучий дух,

Что за исполинская натура у этого Мцыри!

Это любимый герой нашего поэта.

В. Белинский

Слова «огненная», «могучий», «исполинская» виділяються в записі. Учитель виразно читає епіграф і після невеличкої паузи пропонує учням дібрати синоніми до виділених слів, а потім пояснити, в яких випадках людську душу називають «огненной», дух — «могучим», натуру — «исполинской». Після виконання цього завдання пропонується, використовуючи текст, довести справедливість висловлювання критика.

Таким чином, епіграф впливає на створення емоційного настрою в учнів, визначення мети уроку, вибір способів розгляду і засвоєння теми.

Пропонується такий розподіл роботи учнів з епіграфом у ході аналізу літературного твору:

перший етап — підготовка читачів до сприймання нового: сприяє пробудженню в них інтересу до епіграфа, передбачає актуалізацію опорних знань про цю композиційну складову і перевірку розуміння його ролі у вже вивчених творах;

другий етап — активізація уваги: передбачає створення психологічної установки на читацьке сприймання. Запитання «Навіщо письменник починає свій твір словами вже існуючого джерела?» стимулює учнів до відтворення авторського задуму;

третій етап передбачає з'ясування семантики епіграфічної цитати в першоджерелі й осмислення інтертекстових зв'язків обох творів;

четвертий етап — з'ясування внутрішньотекстових смис­лових та композиційних зв'язків епіграфа й авторського твору, переосмислення семантики цитати в новому контексті;

п'ятий етап передбачає висновок учнів про функції епіграфа в літературному творі (передача ідейно-тематичного змісту; розкриття почуттів автора, його ставлення до зображуваного; настрій читача на певну емоційну тональність; зв'язок двох творів та їхніх авторів у контексті вселюдської культури; пробудження інтересу читачів до першоджерела цита­ти і програмування сприйняття авторського тексту через призму епіграфа).

3. Освітньо-виховна мета уроку. Необхідно ще на етапі підготовки до уроку поставити собі запитання і знайти на них відповіді:

— Чого повинен навчити учнів цей урок?

• Як допоможе навчальний матеріал уроку розвивати вміння і навички учнів?

• Як вплине на погляди, переконання, почуття учнів, над чим примусить їх замислитись?

• Яке значення цього уроку в загальному процесі освіти й виховання учнів?

• Навчальний аспект озвучується на уроці, бо виконує функцію навчального завдання, яке ставить учитель на початку уроку учням. Слід уникати найтиповішої помилки – використання у формулюванні слова «ознайомити Слово ознайомити означає подавати відомості, інформувати про що-небудь. Однак якщо у названих формулю­ваннях замінити слово ознайомити доречнішим — пізнати, простежити, розкрити, показати, опанувати, осягнути, збагнути, вчити, підвести до розуміння, вчитель логічно звернеться на уроці не лише до репродуктивного, а й до евристичного та дослідного методів роботи. А учні вже на початку заняття отримають настанову на творче мислення: «...Простежимо та спробуємо зрозуміти життєвий і творчий шлях Гі де Мопассана...», «...Відкриємо сторінки історії створення роману Ясунарі Кавабата...», «Осягнімо ідейно-художній зміст новелістичної повісті Шолом-Алейхема "Тев'є-молочар"».

• Аспект розвитку вмінь і навичок. Ця складова освітньо-виховної мети уроку не оголошується учням, але її визначення на підготовчому етапі допоможе вчителю логічно послідовно вибудувати систему розвитку необхідних умінь у процесі ефективного сприйняття школярами курсу зарубіжної літератури й подальшої самостійної літературної освіти. Вимоги до розвитку вмінь та навичок є в програмі, рік у рік вони ускладнюються, а в 11 класі учні мають читати швидко, правильно, виразно великі за обсягом художні й наукові тексти, розуміти й аналізувати їх. Творчий учитель уже на початковому етапі реалізації цього вміння повинен чітко бачити кінцевий результат, а головне — шлях до нього. Учитель визначає прийоми читання відповідно до характеру художнього тексту, що й конкретизує дидактичний аспект кожного уроку. Наприклад: «...Працювати над розвитком навичок читання «ланцюжком» вголос з елементами коментарю...», «...Працювати над розвитком навичок індивідуального читання, усних відповідей на запитання за змістом прочитаного, складання простого плану...», «...Працювати над розвитком навичок виразного чи­тання за ролями, вмінням визначати тему та ідею художнього твору...». Домінантний вид роботи в реалізації дидактичної мети на уроках літературного читання в середніх класах — читання вголос. Послідовно він доповнюється додатковими видами робіт, які в старших класах стануть домінантними, оскільки будуть спрямовані на здійснення іншої мети — вміння ана­лізувати художній твір.

• Виховний аспект уроку. Загальну мету курсу світової літератури — виховання всебічно розвиненої особистості — необхідно конкретизувати щоуроку відповідно до навчального матеріалу.

Орієнтовні запитання та завдання, спрямовані на реалізацію освітньо-виховної мети уроку:

— Ваше враження від прочитаного? Про що ви одразу подумали, прочитавши оповідання?

— Сформулюйте тему прочитаного твору.

• Доберіть українське прислів'я, зміст якого розкриває головну думку оповідання.

• Критики зазначають, що... Чи підходить це твердження до прочитаного оповідання?

• Знайдіть і зачитайте ті місця в оповіданні, де ...

• Якщо ви бачили художні та мультиплікаційні фільми за мотивами…, то пригадайте, чи вдалося акторам втілити задум письменника на екрані?

4. Обладнання уроку і ТЗН. Цю рубрику легко планувати й виконувати задумане, якщо кабінет світової літератури має:

— достатню кількість підручників;

— словники всіх типів (обов'язково тлумачний та іншомовних слів);

— газети й журнали, які школа передплачує для кабінету;

— набори портретів письменників, твори яких вивчаються за шкільними програмами, ілюстрації до текстів тощо;

— фонотеку та фільмотеку;

— велику розсувну дошку, на якій можна розмістити й записати все потрібне для уроку.

5. Тип уроку. У сучасній дидактиці та окремих методиках існують різні погляди на типологію уроку.

Рекомендована література для підготовки уроків зл

1. Бугайко Т. Ф., Бугайко Ф. Ф. Майстерність учителя-словесника. - К.: Рад. шк., 1963.

2. Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. - К.: Либідь, 2001. - С. 301 -323.

3. Вітченко А. О. Антична драматургія. Хрестоматія із зарубіжної літератури: Навч. посіб. — Луганськ, 2004 . — 216 с. Галич О., Назарець В.

4. Зепалова Т. С. Уроки литературы и театр: Пособие для учителей. — М., 1982. - 176 с

5. Зотов В. Н. Советы молодому учителю. — Свердловск, 1972. — С. 3.

6. Ісаєва О. О. Теорія і технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури: Монографія. - К.,2003. – 259с.

7. Ильин Е. Н. Рождение урока. — М., 1986. — С. 169.

8. Ильин Е. Н. Герой нашего урока. - М., 1991. - С. 284-285

9. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковілів та ін. - К., 1997. – 856с.

10. Мельник А. О. Зарубіжна література. Розгорнуте планування уро­ків за програмою 2005 р. (12-річна шк.). — X.: Факт, 2005. — 208 с.

11. Методика преподавания литературы / Под ред. З. Я.  Рез. – М., 1985. – 316с.

12. Методика преподавания литературы: Учеб. для студ. пед. вузов / О. Ю. Богданова, С. А. Леонов, В. Ф. Чертов; Под ред. О. Ю. Богда­новой. - М., 1999. - С. 136-177.

13. Молчанов Ю. А. Первые уроки театра: Кн. для учащихся ст. клас­сов. - М., 1986. - 208 с

14. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. — К.: Ленвіт, 2000. — С. 44 — 50.

15. Синиця І. О. Педагогічний такт і майстерність учителя. — К.: Рад. пік,, 1972.

16. Ситченко А. Л. Навчально-технологічна концепція літературного аналізу: Монографія. — К.: Ленвіт, 2004. — 272с.

17. Соловейчик С. Л. Вечная радость: Очерки жизни и школы. — М., 1986. - С. 7.

18. ТкаченкоА. О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: Підруч. для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. закл. — 2-ге вид., випр. і допов. — К.,2003. - С. 99-124.

19. Щетинин М. П. Объять необъятное: Записки педагога. — М., 1986. - С. 161.

Додаток 7

Лабораторне завдання

Тема: Урок —основна форма навчально-виховного процесу з іноземної мови

Практичні завдання:

І. Письмово проаналізуйте відвіданий Вами урок англійської мови за такою схемою:

1. Загальна характеристика об'єкту спостереження:

• дата, школа, клас, час проведення уроку;

• прізвище, ім'я, по-батькові вчителя;

• кількість учнів у класі;

• обладнання уроку (підручники, допоміжні засоби навчання, ТЗН тощо).

2. Цілеспрямованість уроку:

• тема уроку, його місце в тематичному циклі, тип уроку;

• цілі уроку: практичні, виховні, загальноосвітні, розвиваючі;

• відповідність цілей уроку його місцю в тематичному циклі.

3. Структура та зміст уроку:

• кількість етапів, їх послідовність та зміст;

• взаємозв'язок етапів уроку, логічність переходу від етапу до етапу;

• розподіл часу між етапами уроку;

• відповідність мовленнєвого матеріалу та прийомів навчання віковим особливостям учнів;

• раціональність співвідношення тренувальних та мовленнєвих вправ протягом уроку.

4. Мовленнєва взаємодія вчителя та учнів під час уроку:

• співвідношення мовлення учнів та вчителя протягом уроку;

• дидактичне мовлення вчителя на уроці та його ефективність;

• вирази класного вжитку в мовленні вчителя, їх дієвість в організації навчальної діяльності учнів;

• адаптованість мовлення вчителя;

• прийоми активізації розумової та мовленнєвої діяльності учнів.

5. Результативність уроку:

• рівень реалізації поставлених цілей;

• об'єктивність та вмотивованість виставлених оцінок;

• "перспективність" відвіданого уроку, тобто як урок підготував основу для наступного;

• обсяг домашнього завдання та його зміст;

• мотиваційне забезпечення вивчення англійської мови учнями та прийоми, якими користувався вчитель для досягнення цієї мети.

6. Загальна оцінка уроку, рекомендації щодо удосконалення методичних прийомів, планування, організаційних форм уроку (режимів), використання допоміжних засобів навчання та ін.

ІІ. Занотуйте цікаві методичні прийоми організації навчання учнів для своєї методичної папки.

Література

1. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник/ Кол. авторів під кер. С. Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – С. 92 – 105.

2. Соловова Е. Н. Методика обучения иностранным языкам: Базовый курс лекций: Пособие для студентов пед. вузов и учителей. – М.: Просвещение, 2002. – С. 80 – 100.

Додаток 8

Права і обов'язки студента-практиканта та методистів під час проходження педагогічної практики Студент-практикант зобов'язаний:

• знаходитись в школі протягом 5 днів на тиждень, не менше 6 годин в день (при цьому один день у тиждень виділяється студенту як методичний день);

• виконати всі види робіт, передбачені програмою педагогічної практики, ретельно готуватись до проведення уроків і позакласних заходів;

• протягом педпрактики вести педагогічний щоденник;

• дотримуватись внутрішнього режиму школи, виконувати розпорядження адміністрації школи та керівника педпрактики;

• подати звіт та необхідну документацію через 2-3 дні після закінчення практики.

Студент-практикант має право:

• звертатися з усіх питань до керівника практики, методистів та адміністрації школи;

• вносити пропозиції щодо удосконалення організації та проведення педагогічної практики;

• брати участь у засіданні педагогічної ради школи;

• користуватись шкільною бібліотекою, навчально-методичними матеріалами, які наявні в школі;

• студенту, який не виконав програму практики без поважних причин, радою факультету може бути надано право проходження практики повторно без відриву від навчальних занять в університеті. Студент, який повторно отримав негативну оцінку з педпрактики, відраховується з вищого навчального закладу.

Обов'язки старости групи студентів-практикантів.

На допомогу керівнику педпрактики один зі студентів призначається старостою групи. В його обов'язки входить:

• здійснювати облік відвідування студентами школи;

• слідкувати за своєчасністю записів студентів-практикантів та методистів у щоденнику педпрактики;

• повідомляти студентів про консультації, доручення керівника педпрактики, методистів;

• організувати роботу до підготовки по збору матеріалів виставки, що проводиться на факультеті після завершення педагогічної практики (наочні посібники, таблиці, кращі конспекти уроків тощо).

Обов'язки керівника педпрактики:

• розробляє програму, завдання, вимоги до проходження та оцінювання діяльності студентів-практикантів під час походження педагогічної практики

• розподіляє студентів на групи, закріплює їх за школами;

• готує наказ про проведення педагогічної практики;

• організовує та проводить настановну конференцію для студентів практикантів;

• контролює роботу групових керівників педпрактики;

• організує проведення підсумкової конференції за участю керівників практики і працівників шкіл;

• підводить підсумки педагогічної практики на факультеті та готує звіт.

Методисти фахових кафедр:

• здійснюють загальне керівництво й несуть відповідальність за практику закріпленої за ними групи студентів;

• спільно з заступником директора з навчальної роботи загальноосвітнього навчального закладу ознайомлюють студентів зі школою, вчителями-прсдметниками, розподіляють студентів за класами;

• спільно з учителями встановлюють для кожного студента теми уроків, позакласних заходів, виховних годин, методичних днів;

• спільно з керівником практики затверджують складений студентом-практикантом індивідуальний план навчальної і виховної роботи на період педагогічної практики;

• консультують студентів з питань підготовки та проведення уроків і позакласних заходів;

• перевіряють, затверджують і оцінюють розроблені студентами плани-конспекти уроків;

• готують студентів до виступів на підсумковій конференції з педагогічної практики, допомагають в оформленні матеріалів для виставки;

• беруть участь у настановній і підсумковій конференціях, присвячених педагогічній практиці студентів.

Методист-консультант з педагогіки і психології спільно з класним керівником зобов'язаний:

• контролювати виховну роботу студентів-практикантів в закріпленому за ним класі;

• надає допомогу студентам, консультує їх з актуальних питань навчання і виховання, врахування індивідуальних особливостей учнів;

• відвідує виховні заходи;

• надає допомогу в підготовці та проведенні виховних заходів;

• спільно з іншими студентами-практикантами аналізує та оцінює проведений виховний захід;

• керує роботою студентів по вивченню особистості та колективу учнів, надає рекомендації щодо написання психолого-педагогічної характеристики учня, слідкує за виконанням інших завдань з психології, передбачених програмою практики; бере участь у настановній та підсумковій конференціях з педагогічної практики

Додаток 9

Особливості організації виховної роботи Підготовка до практики

1. Ґрунтовно і самостійно вивчіть той матеріал, що будете опрацьовувати з учнями.

2. Ретельно продумайте всі прийоми роботи на уроці, запис матеріалу па дошці й у зошитах учнів.

3. Складіть календарний план виховної роботи на весь пе­ріод практики. Обов'язково відвідайте групові консуль­тації з кожного предмета. Керуючись планом позакласної виховної роботи вчителя, проконсультуйтеся з нього пи­тання у викладача педагогіки.

4. Затвердіть щоденник з практики, календарний план з педа­гогіки в учителя школи.

Знайомство з класом

1. Підготуйте для себе план класу, запам'ятайте імена та пріз­вища учнів, знайте їх в обличчя.

2. Візьміть у вчителя характеристики кількох дітей, поспо­стерігайте за особливостями роботи з ними вчителя.

3. Познайомтеся з іншими дітьми, перегляньте їхні зошити, а також зошити кращих учнів.

4. Перегляньте форму ведення класного журналу та критерії оцінювання, вимоги щодо ведення учнівського щоденника.

5. Перегляньте зошити учнів, оцініть обсяг щоденних запи­сів, порядок і прийоми перевірки та критерії оцінок.

6. Познайомтеся з організацією учнів у класі, зокрема з обо­в'язками чергових, санітарів тощо.

Пам'ятка щодо організації вчителем педагогічної допомоги учню

1. Визначити шляхи і способи подолання прогалин у навчальній роботі важковиховуваного школяра.

2. Підвищити й зміцнити інтерес дітей до навчання, впевненість у власних силах.

3. Виявляти до таких дітей повагу, доброзичливість, привітність, тактовність.

4. Мірою можливості встановити і підтримувати з батьками дітей групи ризику доброзичливі відносини, підвищувати педагогічну грамотність батьків і відповідальність їх за виховання дітей, залучати до суспільної роботи в школі.

5. Залучати важковиховуваних школярів до суспільно корисної діяльності, культурно-масової та спортивної роботи з урахуванням їхніх інтересів і можливостей, стимулювати і заохочувати їхню участь у цій роботі. Особливу увагу приділяти вихованню читацьких інтересів і смаків.

6. Організувати ненав'язливий контроль за проведенням учнями вільного часу, участю їх у діяльності груп вільного спілкування за місцем проживання.

Пам'ятка щодо проведення індивідуальної бесіди з учнем

1. Мета: навчитися формулювати мету бесіди, розробляти план і технологію проведення бесіди з різними за сту­пенем товариськості дітьми

2. Порядок підготовки до бесіди:

• визначення теми і мети;

• складання запитань і плану;

• визначення способу вступу в бесіду;

• обмірковування методики реєстрації перебігу бесіди;

• пілотажна перевірка 2-3 учнів;

• корекція технології бесіди.

3. Аналіз бесіди: зверніть увагу на таке:

• Чи склалася бесіда? Якщо так — чому? Якщо ні — чому?

• Які прийоми підтримки бесіди використовувалися (заохочувальні кивки, малюнки, зміна голосу тощо)?

• У чому полягали особливості поведінки учня, його міміка, жести, інтонації мови?

• На які питання він відповідав найактивніше? Чому?

• Які питання не досягли мети? Чому?

• Завершення бесіди.

4) Висновок: чи досягнуто поставлену мету; що потребує коригування та доопрацювання у технології проведення індивідуальної бесіди?

Програма знайомства з навчальним закладом

1. Тип навчального закладу: загальноосвітня школа, гімназія, ліцей.

2. Матеріальна база:

• будинок: типовий, індивідуальний проект, пристосова­не приміщення;

• пришкільна ділянка: дитячий майданчик, географічний майданчик, спортивно-фізкультурний блок, гад, до­слідна ділянка, квітники, загальне озеленення;

• шкільні кабінети;

• спальні, місця для відпочинку та ігрові кімнати;

• ТЗН, лінгафонні, дисплейні класи і кабінети інформа­тики;

• спортивний комплекс: зала, спортивні снаряди, тренажери, басейн, душ, роздягальні;

• кіно- та актова зали; зала ритміки и і хореографії;

• бібліотека і читальна зала;

• майстерні для трудового навчання і творчої діяльності;

• медичні кабінети;

• їдальня;

• оформлення й озеленення школи і класів.

3. Педагогічний колектив: кількісний і віковий склад, стаж, освіта.

4. Навчальні плани і програми: які, скільки років за ними працює навчальний заклад, оцінка їх.

5. Основні напрями навчально-виховної роботи школи.

6. Традиції школи та оцінка їх.

7. Новації у діяльності колективу.

Схема вивчення важковиховуваних школярів

1. Прізвище, ім'я, вік, клас.

2. Склад родини, освіта, спеціальність, посада батьків.

3. Стисла характеристика педагогічної атмосфери в родині, становище дитини в сім'ї.

4. Коротко схарактеризувати педагогічну занедбаність, її ви­яви у навчанні, спілкуванні, поведінці.

5. Визначити місце учня в колективі класу, серед товаришів, характер взаємин із ними (шляхом спостережень, соціометричних вимірів та анкетування). Вивчити інтереси, здібності та схильності учня.

6. З'ясувати належність "важкого" учня до інших груп, ком­паній, об'єднань однолітків у школі та за її межами, ви­мчиш характер виливу цього оточення.

Схема вивчення родини

Загальні дані про родину: структура родини, вік, професії батьків, побутові й санітарно-гігієнічні умови життя родини, матеріальне становище.

Дані про сімейне виховання.

1. Виховна активність батьків: основні цілі виховання, наяв­ність конкретних виховних завдань, єдність і узгодженість вимог дорослих у родині до дітей, спілкування з дітьми, поінформованість про життя дитини; зв'язок із учителя­ми, класним керівником; свідоме опанування психолого-педагогічних знань; участь у виховній роботі школи.

2. Суспільна спрямованість сімейного колективу: ставлення дорослих до праці, свого міста, села, підприємства, ро­дини; ступінь активності дорослих у суспільному житті, спрямованість батьків на розвиток духовних потреб дітей.

3. Психологія сімейних відносин. Гармонійні взаємини: повага, дружба, любов, теплота, взаємна турбота, допомога. Несталі, але позитивні сімейні відносини: нетривалі кон­флікти, що усуваються.

4. Відносини зовні благополучні, врегульовані, але внутріш­ньо неблагополучні: зовнішня благопристойність трима­ється на погрозах і страху; батьки підривають авторитет один одного, нерідко самоусуваються від виховання дітей. Різко конфліктні відносини: часті конфлікти, психологіч­на несумісність батьків, алкоголізм одного з них чи обох, атмосфера брутальності, образи, недовіри.

5. Наявність особистого місця дитини у квартирі.

6. Виконання дитиною режиму дня.

7. Розподіл трудових обов'язків у родині.

8. Організація вільного часу, культура дозвілля родини.

9. Ставлення батьків до школи.

Робота з педагогічно занедбаними дітьми

Причини появи важковиховуваних дітей:

• відсутність наступності в діяльності дитячого садка і бать­ків, що виховують дитину вдома, і початкової ланки школи;

• відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці;

• несвоєчасне виявлення в дитині позитивних і негативних якостей;

• відсутність захисту і допомоги дитині в процесі її розвитку.

Соціально-психологічні чинники впливу на формування особистості важковиховуваного школяра:

• джерела педагогічної занедбаності тих моральних відно­син, що склалися в сім'ї (мікросередовище);

• ставлення важковиховуваного учня до навчання, індивіду­альних уроків;

• низька громадська активність і несприятливе становище в колективі класу, школи, конфлікти з учнями, вчителями;

• вплив негативного мікросередовища;

• брак можливостей виявити власні нахили в діяльності, марнування вільного часу.

Основні напрями роботи класного керівника з батьками

• класний керівник виступає координатором процесу формування особистості школяра в співпраці з сім'єю;

• несе моральну відповідальність перед батьками за рівень і результативність виховного процесу в класі;

• спільно з батьківським комітетом обирає форми роботи з батьками, шляхи заохочення та впливу на них;

• знайомиться зі складом сім'ї, умовами навчання і виховання дітей, впливом сім'ї на рівень знань і вихованості учнів;

• спільно з психологом та шкільним лікарем надає психолого-педагогічну допомогу, проводити індивідуальні консультації для батьків з питань навчання та розвитку дітей, режиму й умов організації навчальної праці та відпочинку;

• періодично звітує перед батьками класу;

• співпрацює із громадськими, культурно-просвітними, релігійними, позашкільними закладами й організаціями в проведенні виховної роботи.

Основні форми роботи з батьківською громадськістю:

• лекції (загальношкільні, для батьків кількох класів, одного класу);

• бесіди (колективні, групові, індивідуальні);

• прес-конференції "Ми і наші діти";

• усні журнали;

• диспути;

• зустрічі "за круглим столом";

• конференції з обміну досвідом родинного виховання;

• перегляд та обговорення фільмів на педагогічні теми;

• читацькі конференції з обговорення педагогічної літера­тури, періодичної преси з питань родинного виховання;

• консультації (групові, індивідуальні) з питань теорії та ме­тодики родинного виховання;

• відкриті уроки для батьків;

• вечори сімейних традицій;

• виставки "Світ захоплень нашої сім'ї";

• випуск тематичних газет "Дозвілля родини", "Професії на­шої сім'ї", "Спорт у родині";

• конкурси "Що? Де? Коли?", "Тато, мама і я - дружна сім'я".

Рекомендована література для підготовки індивідуальних бесід з учнями

1. Барко В. І., Тютюнникова А. М. Як визначити творчі здібності дитини? – К.. 1991.

2. Бютнерк К. Жить с агрессивными детьми. – М., 1991.

3. Гарбузов В. Практическая психотерапия или как вернуть ребенку и подростку уверенность в себе, истинное достоинство и здоровье. – СПб., 1997.

4. Гильбух Ю. З. Методика отслеживания успевания и психического развития учащихся общеобразовательных школ. – К., 1996.

5. Гуманізм як засіб попередження важковиховуваності: Метод. рек./ Укл. Р. М. Охримчук. – К., 1993.

6. Гурски С. Внимание родители: наркомания/ Пер. с полбского. – М., 1989.

7. Зайцева З. Школа та важковиховувані підлітки: Книга для вчителя. – К.. 1991.

8. Запобігання відхиленням у поведінці школярів/ За ред. Б. С. Кобзаряі Є. Л. Петухова. – К., 1992. – 144с.

9. Зинченко С, Трудные дети. – К.. 1988.

10. Жадан Л.В. Курити – здоровю шкодити// Айболить. – 2001. - №5-6.

11. Жадан Л.В. Наркоманія – отрута суспільства// Айболить. – 2001. - №5-6.

12. Іванець Н. О. Дорога в безодню// Позакласний час. – 2000. - №3.

13. Новосадюк Є.О. Наркозалежність// Позакласний час. – 2000. - №3.

14. Королев В. Психологические отклонения у подростков-правонарушителей. – М., 1992.

15. Леви В. Искусство быть собой. – М., 1977.

16. Леві В. І. Нестандартна дитина. – К.,1992.

17. Линдеманн Э. Клиника острого горя. Психология эмоций: Тесты. –М.,1984.

18. Одаренные дети/ Пер. с англ. Общ. ред. Г. В. Бурменской. – М., 1991.

19. Озерецкий Н. Трудновоспитуемые дети. – Л.,1981.

20. Погребняк Є. Виховання «важких» підлітків: Спільна робота школи і наставників з важковиховуваним учнями. – К., 1989.

21. Прийма Т. О. Здоровя дітей – здоровя нації// Позакласний час. – 2002. - №15-16.

22. Теслюк В., Неведомська С. Формуємо поняття про здоровий спосіб життя// Рідна школа. – 2002. - №6.

Додаток 10

Аналіз проведення виховного заходу

Організація:

• готовність учнів;

• використання наочності;

• чіткість, організованість;

• оформлення приміщення;

• раціональне використання часу.

Зміст:

• логічність;

• актуальність теми;

• глибина висновків;

• зв'язок із життям учнів.

Методика:

• можливість відвертого обміну думками;

• характер діалогу, стимулювання учнів до дискусії;

• врахування вікових особливостей учнів.

Психологічна обстановка:

• поведінка учнів, їх активність, зацікавленість;

• педагогічний такт.

Результати:

• вирішення конкретних завдань.

Загальні висновки.

Рекомендації.

Самоаналіз діяльності вчителя під час підготовки та проведення виховного заходу

1. Оцінювання педагогічного обґрунтування виховного заходу, доцільність його проведення та обраної форми.

2. Визначення місця виховного заходу в системі навчально-виховної роботи класу, його зв'язку із навчальною та виховною діяльністю.

3. Оцінювання ступеня досягнення мети заходу

4. Характеристика учасників заходу, охоплення їх активною діяльністю під час складання плану, підготовки та проведення заходу.

5. Оцінювання результативності виховного заходу, його пізнавальної та виховної цінності.

6. Оцінювання психологічного стану учнів під час підготовки й проведення заходу.

7. Визначення позитивних сторін та недоліків у проведенні заходу.

8. Висновки.

Додаток 11

Робота 3 батьками

Схема вивчення родини

Загальні дані про родину: структура родини, вік, професії батьків, побутові й санітарно-гігієнічні умови життя родини, матеріальне становище.

Дані про сімейне виховання.

1. Виховна активність батьків: основні цілі виховання, наявність конкретних виховних завдань, єдність і узгодженість вимог дорослих у родині до дітей, спілкування з дітьми, поінформованість про житія дитини; зв'язок із учителями, класним керівником; свідоме опанування психолого-педагогічних знань; участь у виховній роботі школи.

2. Суспільна спрямованість сімейного колективу: ставлення дорослих до праці, свого міста, села, підприємства, родини; ступінь активності дорослих у суспільному житті, спрямованість батьків на розвиток духовних потреб дітей.

1. Психологія сімейних відносин:

• Гармонійні взаємини: повага, дружба, любов, теплота, взаємна турбота, допомога.

• Несталі, але позитивні сімейні відносини: нетривалі конфлікти, що усува­ються.

• Відносини зовні благополучні, врегульовані, але внут­рішньо неблагополучні: зовнішня благопристойність тримається на погрозах і страху; батьки підривають авторитет один одного, нерідко самоусуваються від виховання дітей.

• Різко конфліктні відносини: часті конфлікти, психологічна несумісність батьків, алкоголізм одного з них чи обох, атмосфера брутальності, образ, недовіри.

4. Наявність особистого місця дитини у квартирі.

5. Виконання дитиною режиму дня.

6. Розподіл трудових обов'язків у родині.

7. Організація вільного часу, культура дозвілля родини.

8. Ставлення батьків до школи.

Анкета для батьків

Шановні батьки! Ваші відповіді допоможуть знайти потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання дітей у сім'ї. Розраховуємо на вашу відвертість і бажаємо сімейного щастя.

1. ПІБ батька, матері

2. Ваш вік , освіта , фах

3. Скільки років перебуваєте у шлюбі?

4. Скільки у вас дітей? Якого віку?

5. Які питання сімейного виховання вас найбільше цікавлять?

6. На які теми ви хотіли б послухати лекції?

7. З яких питань ви хотіли б отримати консультації?

8. Які методи впливу ви використовуєте у вихованні своїх

дітей?

9. 3 якими труднощами зустрічаєтесь під час виховання дітей?

10. Що непокоїть вас у поведінці дитини?

11. Хто і як, на вашу думку, міг би допомогти батькам у вихованні дітей?

12. Скільки часу щодня приділяєте ви своїм дітям?

13. Як ви проводите вільний час?

Рекомендації батькам

1. Сприяйте і постійно контролюйте роботу своїх дітей.

2. Визначте постійне місце дитини, де б їй зручно було виконувати домашнє завдання, читати книжки, газети.

3. Стежте, щоб дитина вчасно прийшла до школи та своєчасно поверталася. Контролюйте, чи не було пропусків, спізнень.

4. Не відривайте дитину від роботи під час виконання домашнього завдання. Вимкніть радіоприймач, телевізор, не дозволяйте іншим заважати дитині.

5. Перевіряйте виконані письмові та усні роботи.

6. Щоденно продивляйтесь щоденник дитини, перевіряйте, чи всі уроки записані, які одержано оцінки, зауваження.

7. Виховуйте любов до навчання та школи, повагу до вчителя, старших.

8. Не критикуйте при дітях учителя, школу, про помічені недоліки кажіть самому вчителю, директорові школи.

9. .Частіше розмовляйте з дитиною про те, що було в школі цікавого, що заважає їй краще вчитися, давайте поради, поділіться досягненнями у своїй роботі.

10. Один-два рази на місяць відвідуйте школу, розмовляйте з учителями, класним керівником про успішність та поведінку дитини.

11. Обов'язково відвідуйте всі батьківські збори, використовуйте запропоновані поради, допомагайте у роботі батьківському комітету.

12. Не допускайте в сім'ї сварок, обману.

13. Не просіть дітей купувати цигарки та спиртні напої.

14. Давайте можливість дітям один раз на тиждень ходити в кіно, привчайте слухати музику, читати художню літературу, виховуйте інтерес до образотворчого мистецтва, фізкультури.

15. Передплачуйте дітям газету, журнал, заохочуйте, щоб розповідали вам новини.

Поради вчителю щодо спілкування з батьками

• Ніколи не дорікайте батькам, які не приходять на збори, це не сприяє їхньому бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без сарказму!) радійте їхній появі у класі.

• Обов'язково називайте батьків по імені, не кажіть "мама Тані Петренко". Інакше може скластися враження, що батьки важливі для вас тільки в такій ролі. На зборах намагайтеся говорити про проблему, а не про окрему дитину. А от хваліть — персонально і всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини. Діти змінюються, засвоюють нові знання, набувають нових якостей. І часто набагато успішніше, ніж це здається на перший погляд.

• Особливо ефективно, якщо вам вдасться проаналізувати, чого досягли школярі з моменту вашої останньої зустрічі з батьками, а в чому так і не вдалося підняти планку. Виявлення проблеми повинно бути конструктивним: ось є проблема, для її рішення непогано було б зробити такі й такі справи; зі свого боку, а ви зі свого спробуйте. Коли батькам пропонується конкретна й доступна модель застосування їхніх батьківських ресурсів, то віддача збільшується, тому що цілеспрямовані дії крок за кроком завжди приносять позитивні результати, підвищують зацікавленість батьків. Вони частіше звергаються до вас за порадою, а ви, у свою чергу, отримуєте прекрасну мож­ливість послідкувати за розвитком дитини в сім'ї.

• Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтесь професійної етики, навіть якщо у вас інша точка зору. За необхідності попросіть батьків про надання будь-якої допомоги, детально поясність, чому ви не можете обійтись без них, просіть пропонувати інші варіанти рішення проблеми, зацікавлено обговорюйте їх.

Рекомендована література для підготовки матеріалів до батьківських зборів

1. Азаров Ю. П. Семейная педагогіка. – М., 1985.

2. Алексєєнко Т. Педагогічні проблеми молодої сімї. – К., 1997.

3. Арутюнян М., Земнов М. Легко ли бать родителями? Взрослые и дети. Союз, конфликт, компромисс. – М., 1990.

4. Байярд Р., Байярд Дж. Ваш беспокойный подросток: Практическое руководство для отчаявшихся родителей/ Пер. с англ. А. Б. Орлова. – М., 1991.

5. Говорун Т. В., Шарган О. М. Батькам про статеве виховання дітей. – К.: Рад. школа, 1990. -160с.

6. Дюрегров А., Хордвик Е. Детское горе: Несколько советов родным и близким/ Пер. с швед. – Стокгольм, 1996.

7. Захаров А. Детские неврозы: Психологическая помощь родителей детям. – СПб., 1995.

8. Кон И. Психология старшокласника. – М, 1982.

9. Кон И. Психология ранней юности. – М., 1989.

10. Ле Шан Э. Когда ваш ребенок сводит вас с ума/ Пер. с англ. – М., 1990.

39