Питання для самоконтролю:

1. Загальна характеристика патогенних спірохет

2. Короткі відомості про збудника сифілісу, поворотних тифів і лептоспірозу

3. Особливості взяття матеріалу для дослідження в різні періоди сифілісу

4. Яку серологічну реакцію застосовують під час масового профілактичного обстеження на сифіліс?

5. Методи мікробіологічної діагностики поворотного тифу.

6. Які методи використовують для діагностики лептоспірозу та виявлення лептоспір у довкіллі?

7. Який імунний препарат використовують для специфічної імунотерапії лептоспірозу та його профілактики у контактних осіб?

Обсяг самостійної роботи студентів на занятті

Студенти вивчають морфологічні властивості патогенних спірохет (за допомогою таблиць, атласу, мультимедійної презентації), особливості взяття і транспортування матеріалу для дослідження. Складають схему мікробіологічної діагностики, знайомляться з експрес- методами дослідження.

Перелік практичних навичок

1 .Взяття матеріалу для мікробіологічного дослідження його

транспортування до лабораторії.

2. Оформлення супровідної документації.

Збудник сифілісу

Методи лабораторної діагностики

1.Мікроскопічний метод

Даний метод діагностики використовується у первинному періоді сифілісу. Дослідження проводять до призначення лікування.

Відбір матеріалу проводять дотримуючись правил асептики та техніки безпеки:

1. Сифілітичну виразку очищують ватним тампоном, змоченим ізотонічним розчином хлориду натрію, потім протирають сухим тампоном.

Це необхідно для видалення сального налету і

контамінуючої мікрофлори

2. Дно твердого шанкру подразнюють металевою лопаткою до виділення ексудату.

3. Бактеріологічною петлею або піпеткою набирають краплю рідини і наносять на предметне скло.

Скло повинно бути тонким (1,1 – 1,2мм).

Якщо відділюваної рідини невелика кількість, то її вносять у

краплю ізотонічного розчину хлориду натрію

4. Матеріал накривають покривним скельцем – виготовляють «розчавлену краплю».

5. Досліджують у темному полі зору мікроскопа.

Мікроскопію проводять негайно, оскільки при підсиханні

препарату збудник сифілісу втрачає характерну рухомість.

Іі .Серологічний метод

Даний метод діагностики використовується у вторинному та третинному

періодах сифілісу.

1. Кров забирають з ліктьової вени у кількості 5-10мл у шприц-пробірку і отримують сироватку.

Взяття крові проводять натще або не раніше, ніж через 6 год. після прийому їжі. Не можна брати кров у пацієнтів з підвищеною температурою тіла, після перенесеної інфекційної хвороби, у жінок – під час менструації, у вагітних – в останні 10 днів, у породіль – перші 10 днів після пологів, у немовлят – у перші 10 днів життя, у разі вживання спиртних напоїв – не раніше, ніж через 24год.

2. Сироватку інактивують, прогріваючи її при Т-56º С.

При цьому руйнується комплемент, а антитіла стабілізуються.

3. Здійснюють постановку реакцій: РЗК (реакція Васермана), імунофлуоресценції (РІФ), іммобілізації трепонем (РІТ), ІФА.

Для масового профілактичного обстеження використовують реакцію мікропреципітації (МПР)6

1. Кров забирають із пальця капіляром Панченкова, змоченим 5%розчи-ном натрію цитрату.

2. Кров відстоюють або центрифугують для отримання плазми.

3. Реакцію ставлять у лунках полістиролової планшетки.