Методи культивування патогенних анаеробів

І. Фізичні – ґрунтуються на механічному видаленні або запобіганні проникнення кисню в навколишній простір або живильне середовище:

1. Вирощування культур в анаеростаті (є стаціонарні і портативні).

2. Метод Віньяла –Вейона – у пробірку з напіврідким агаром (t˚ =43-45˚С) піпеткою вносять досліджуваний матеріал, добре перемішують і заповнюють цією сумішшю стерильну пастерівську піпетку. Нижній кінець піпетки запаюють у полум’ї пальника; верхній закривають корком. Загортають у щільний папір або вміщують у велику пробірку; культивують у термостаті.

3. Культивування у стовпчику агару – у пробірку наливають напіврідкий агар ((t˚ - 43-45˚С) на 2/3 її висоти. Піпеткою до дна вносять патологічний матеріал і ретельно перемішують (прокручують пробірку між долонями), ставлять у банку з холодною водою. Після ущільнення агару поміщають у термостат.

4. Метод Перетца – на чашку Петрі з МПА шпателем сіють досліджуваний матеріал. Посів накривають стерильним предметним склом так, щоб не залишилось пухирців повітря. Вміщують у термостат донизу дном.

5. Рідкі живильні середовища перед посівом регенерують (кип’ятять на водяній бані 20-30хв., потім різко охолоджують). Здійснюють посів і середовище заливають стерильною вазеліновою олією. Інкубують у термостаті.

ІІ. Хімічний – ґрунтується на видалені кисню хімічними речовинами.

1. Метод Арістовського – на дно ексікатора вносять хімічні речовини, які легко поглинають кисень (натрію гідросульфіт, пірогалол). Вміщують чашки Петрі з посівами, закривають кришкою і ставлять у термостат. Для поглинання кисню з живильного середовища до нього додають редукційні речовини: глюкозу, тіогліколеву кислоту, шматочки варених паренхіматозних органів тварин; для адсорбції кисню – кульки вати, пемзу.

ІІІ. Біологічний метод – грунтується на культивуванні анаеробів з аеробами.

1. Метод Фортера – у чашці Петрі з КА по діаметру вирізають стерильним скальпелем смужку шириною 1-1,5см. На одну половину сіють аероби (кишкову паличку), на іншу – досліджуваний матеріал. Чашку Петрі заклеюють клейкою стрічкою і вміщують у термостат.

III. Вивчення імунних препаратів, які використовуються для профілактики і лікування захворювань, викликаних патогенними клостридіями

Завдання	Самостійні записи
1. Розгляньте імунні препарати, ознайомтесь з інструкціями. 2. Зверніть увагу на їх використання: ♦ вакцина АКДП ♦ АДП ♦ анатоксини: ▪ протиправцевий ▪ протиботулінічний ▪ протигангренозний ♦ сироватки: ▪ протиправцева ▪ протиботулінічна ▪ протигангренозна

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для студентів до практичного заняття на тему №16:

Лабораторна діагностика захворювань, викликаних патогенними спірохетами

Актуальність теми

Спірохети об’єднані у дві родини: Spirochaetaecae та Leptospiracae, серед яких патогенні для людини рід Bоrrelia, Treponema і Leptospira.

З роду Treponema у патології людей найбільшу роль відігріє – збудник сифілісу. Сифіліс – це венерична хвороба, при якій уражаються всі органи і системи. За даними ВООЗ сифіліс є однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. У світі щорічно заражаються 12мпн людей. Особливо швидкими темпами зростає захворюваність у країнах Східної Європи, СНД, Україні. Протягом 90-х років ХХ ст. .показники захворюваності зросли у 30 разів. Причинами зростання є зміни сексуальної поведінки акселерація підлітків, моральний стан суспільства, міграція населення, соціальні умови. Небезпечним є зростання захворюваності на сифіліс серед вагітних, неповнолітніх, а також у новонароджених.

Лептоспіроз поширений практично у всіх країнах світу. Відмічається тенденція до зростання цього захворювання (Ізраїль, Литва, Росія, Україна). Природні осередки лептоспірозу в країні поширені у певних ландшафтних зонах - полісся та лісостеп. Досить великі спалахи відмічаються у південних та західних областях України.

Рід Bоrrelia, об’єднує види спірохет, патогенні для тварин і людей. Ендемічний поворотний тиф поширений у певних ареалах, епідемічний поворотний тиф .реєструється вкрай рідко.

Тому молодший медичний спеціаліст повинен бути обізнаний з основними морфологічними властивостями патогенних спірохет, особливостями взяття досліджуваного матеріалу, його транспортуванням до лабораторії, класичними та експрес – методами діагностики.