3.3. Тлумачні тексти (Науково-допоміжний апарат книги)

До тлумачних текстів безпосередньо належать: передмова, вступна стаття, післямова, коментарі та примітки.

Передмова – важлива складова передтекстового апарату книги, своєрідне «попередження» читача про те, що йому потрібно взяти до уваги, читаючи, вивчаючи чи переглядаючи книгу.

Найчастіше у передмові повідомляють про: а) значення теми книги, б) особливостях змісту і форми твору або видання, в) джерела твору, ґ) принципах відбору матеріалу, д) принципах побудови твору і книги, є) невирішених і невисвітлених проблемах і темах (щоб читач не розраховував на те, чого в книзі немає, ж) відмінність від книг на таку ж або близькі теми.

Не слід забувати, що передмова також виконує ще одне завдання – інформаційно-пропагандистське, тобто сприяє тому, щоб видання знайшло як можна більше читачів-покупців. Саме за передмовою, у більшості випадків, книгопродавці і бібліотекарі формують попереднє (а нерідко й остаточне) уявлення про книгу. Ця обставина неминуче породжує певне критичне ставлення до передмови свідомої частини споживачів книги.

Вступна стаття – відносно самостійний історико-літературний чи історико-науковий твір, в якому розгорнуто характеризується творчість автора або конкретний твір як складова частина цієї творчості, щоб читач краще, глибше зрозумів зміст книги.

Отже, мета вступної статті значно ширша, ніж передмови. Вона потрібна перш за все у виданнях творів класики, складних за змістом книгах, а також в тих, що тлумачаться по-різному.

Післямова за метою близька до вступної статті і відрізняється від неї тим, що розташовується поза текстом книги щоб не впливати на сприйняття твору читачем до його ознайомлення з ним, або ж саме тлумачення творчості письменника і його твору неможливе без гарного знання його читачем, чи тому, що ці знання потрібно доповнити новими даними.

Коментарі – складова частина апарату книги, певна система тлумачення змісту основного тексту творів. За призначенням та об’єктами коментування найбільш розповсюджені:

Текстологічний коментар – подає відомості з історії створення та вивчення тексту твору (історико-текстологічний коментар);

Редакпійно-видавничий коментар – сповіщає про першу та найважливіші публікації твору та розкриває прийоми і методи його підготовки до друку;

Історико-літературний коментар – показує суть, ідейний зміст та художні особливості твору, його значення і місце в історико-літературному процесі;

Реальний коментар – подає пояснення реалій, тобто різноманітних об’єктів матеріального і духовного життя суспільства, про які йде мова у творі (факти, події, історичні імена та ін.);

Словниковий (лінгвістичний) коментар – пояснює слова і звороти мови, які можуть бути незрозумілими читачеві.

Усі вищезгадані (та інші) коментарі, за умови їх невеликого обсягу, можуть бути об’єднані в єдиний, комплексний коментар.

Примітки – один з елементів апарату книги, коротке пояснення конкретного місця основного тексту або доповнення до нього, яке не має широкого тлумачення змісту і форми тексту, що характерно для коментарів.

Примітки необхідні в першу чергу для того, щоб текст твору не залишився незрозумілим читачеві або не був ним сприйнятий перекручено чи лише частково.

Різниця між примітками і коментарями полягає, головним чином, в тому, що примітки – це коротка довідка до слова (до слів), а коментарі – це тлумачення тексту твору в цілому з тої чи іншої сторони (текстологічної, історико-літературної, редакційно-видавничої та ін.) або його фрагментів. Інколи примітки і коментарі йдуть поруч, тоді їх краще назвати: «Примітки і коментарі».

За авторством коментарі і примітки можуть були авторськими (авторатвору) та видавничими (тобто підготовлені видавництвом).