2. Апарат книги як система орієнтації в її структурі та змісті

Апарат книги, що складає сукупність допоміжних текстів, призначений для оперативного і найбільш ефективного використання видання споживачами для задоволення їх найрізноманітніших (самоосвітніх, навчальних, наукових, дозвільних та ін.) потреб. Оперативного – завдяки:

• наявності в апараті книги сповіщальних текстів (вихідних відомостей), які коротко характеризують книгу і дозволяють знайти її серед безлічі інших;

• інформаційним текстам, які розкривають особливості книги і допомагають найкращим чином використати її;

• засобам пошуку (пошуковим системам), які допомагають значно прискорити орієнтацію в книзі, її повному чи вибірковому використанні.

Ефективного – завдяки:

• пояснювальним та уточнюючим текстам, які роблять доступним в книзі все, що потребує додаткових знань, що відсутні в ній,

• бібліографічним даним, які дозволяють знайти літературні джерела книги, розширити та поглибити цільове і читацьке призначення книги.

Сукупність елементів апарату книги дозволяє, зокрема, споживачам та книготорговцям:

1. «Розпізнати» конкретну книгу серед інших видань і дізнатися про неї найголовніше: її зміст, читацьку адресу, де, ким і коли вона видана (титульний лист, анотація, вихідні дані);

2. З’ясувати тематичну спрямованість книги, її структуру, авторський склад та наявні в ній твори (зміст);

3. Налаштуватися на роботу з книгою, розкриваючи її особливості (передмова);

4. Розібратися в складнощах і тонкощах змісту книги та її складових частин (вступна стаття, післямова, примітки та коментарі);

5. Прискорити пошук тих чи інших матеріалів у тексті та його фрагментів (допоміжні покажчики, колонтитули);

6. Дізнатися джерела цитування та запозичень, (бібліографічні посилання), познайомитися з друкованими працями на тему видання, де більш детально і повно або інакше викладено матеріал, представлений у тексті (бібліографічні списки та покажчики).

Отже, сукупний арсенал елементів апарату книги виконує значну кількість функціональних завдань, які, в цілому, можна згрупувати у дві основні функціональні групи: довідково-допоміжний і науково-допоміжний. При цьому не слід забувати, що деякі елементи апарату книги можуть виконувати не одну, а декілька функцій одночасно (наприклад, передмова).

3. Класифікація допоміжних текстів за їх основними функціями

3.1. Ідентифікаційні тексти (Розпізнавальний апарат книги)

Ідентифікація (лат. identificare – ототожнювати) розуміється як розпізнання (впізнання) того чи іншого об’єкта, предмета, процесу або явища за певною сукупністю їх ознак. В ринкових умовах вона в повній мірі стосується всієї видавничої продукції і кожної книжки окремо, тобто тієї інформації, що вміщується в її допоміжних ідентифікаційних текстах.

Згідно з рекомендаціями Центру розвитку видавничої справи, створеного при Інституті «Відкрите суспільство» у Будапешті, така ідентифікація має сприяти:

• ідентифікації інтелектуальної власності на книгу;

• ідентифікації видавництв (особливо у юридично-правовій сфері);

• розробці статистичних даних чи реєстрів;

• допомозі в логістиці і маркетингу книги як товару;

• допомозі у фіскальних потребах (обліку митних чи податкових органів).

У світлі перелічених завдань проблема полягає у визначенні необхідного мінімуму ознак книги, яких буде достатньо для вирішення вище означених завдань, і відмові від тих, які раніше виконували ідеологічно-антуражні функції. Перелік необхідних ознак визначається існуючими Державними стандартами (ДСТУ) в галузі редакційно-видавничої діяльності.

Ідентифікаційні тексти налічують найбільшу кількість елементів апарату книги, які в сукупності називаються вихідними відомостями. Вихідні відомості – це сукупність даних, які характеризують видання та призначені для його оформлення, бібліографічного опрацювання, статистичного обліку, інформування споживачів і полегшення читацького пошуку в бібліотеках та книгарнях.

Основним призначанням вихідних відомостей є повідомлення (інформування) споживачів і посередників (книготорговців, бібліотекарів, бібліографів тощо) про видання. Зокрема, про те, хто автор і яка назва книги, до якого жанру чи виду вона відноситься, кому адресована, хто видавець, де, в якому місці вона видрукувана і в якому році вийшла, хто брав участь у її створенні, підготовці та випуску, до якого розділу та підрозділу класифікаційних систем (УДК, ББК) вона відноситься, який міжнародний стандартний номер книги (ISBN) чи серіального видання (ISSN) їй присвоєний, її кількісні та виробничі характеристики, в якій друкарні вона друкувалася (з вказівкою адреси), які фахівці її готували до друку тощо.

Обов’язкові елементи вихідних відомостей дають читачеві основну інформацію про книгу і дозволяють йому виокремити (віднайти) її серед маси інших видань. Неповнота обов’язкових елементів вихідних відомостей, навпаки, ускладнює пошук необхідної книги, а повна їх відсутність, взагалі, призводить до втрати інформації про книгу для споживача і для історії книговидання в цілому.

Склад, перелік і розміщення вихідних відомостей мав би регламентувати ДСТУ «Інформація та документація. Видання: Вихідні відомості», який планувалося ввести у дію з 2003 року, однак його запровадження з невідомих причин затримується до цього часу. Тому поки що потрібно орієнтуватися на стандарт – ГОСТ 7.4 – 86 «СИБИД. Издания. Выходные сведения», який є чинним в Україні як міждержавний стандарт.

Вся сукупність ідентифікаційних елементів книги – вихідних відомостей розташовуються:

• на одиноаркушевому (тобто двосторінковому) титулі – на титульній сторінці та на її звороті;

• на двоаркушевому (тобто чотирьохсторінковому) титулі основна частина ідентифікаційних елементів розміщується на титульній сторінці та на її звороті, решта (з повтором деяких) – на авантитулі (видавництво, видавнича марка (логотип), гасло чи присвята та ін.) та в інших місцях (на прикінцевому титулі, обкладинці, палітурці, чи суперобкладинці тощо).

Основні відомості про книгу повторюються на найпомітніших її місцях – обкладинці чи суперобкладинці, палітурці, корінці обкладинки чи палітурки.

На титульній сторінці книги вміщуються такі основні вихідні відомості:

• надзаголовкові дані (відомості про найменування організації, від імені якої видається книга, або відомості про серію та підсерію);

• відомості про автора чи авторів (у називному відмінку з ім’ям автора на першому місці);

• назва книги (основна та інша у тому вигляді, як вона встановлена автором чи видавцем);

• підзаголовкові дані (цільове і читацьке призначення, тематика, рід літератури, жанр твору, відомості про учасників створення і підготовки видання та ін.);

• видавнича марка (зоровий образ друкованої продукції, один з основних елементів образу видавництва, що відображає його специфіку та особливості);

• вихідні дані (місце видання, видавництво, рік видання).

На звороті титульної сторінки:

• класифікаційні індекси УДК і ББК (Класифікаційні індекси Універсальної десяткової класифікації (УДК) та Бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК) вказують, до якої галузі чи підгалузі знання відноситься книга);

• авторський знак (Умовне позначення у вигляді першої (великої) букви прізвища автора чи назви книги і відповідного початковому складу прізвища чи назви (за «Авторськими таблицями» Л. Б. Хавкіної) двозначного числа у цифровій формі. Авторський знак разом з класифікаційними індексами складає шифр зберігання книги. Розміщуються вони у верхньому лівому кутку окремими рядками у вказаній вище послідовності);

• макет анотованої каталожної картки (Введений за пропозицією бібліотек, щоб скоротити шлях (час) надходження книги до споживача. Розміщується, як правило, над Міжнародним стандартним номером книги);

• анотація (Стисло характеризує зміст книги, її цільове і читацьке призначення, особливості форми, стилю im. д. Розміщується у складі макета каталожної картки, на останній сторінці книги, на другій або четвертій сторінці обкладинки чи на передньому клапані суперобкладинки або на її четвертій сторінці);

• міжнародний стандартний номер книги (ISBN) (Розміщується в нижньому лівому кутку. Повторюється у нижній частині четвертої сторінки обкладинки чи палітурки у поєднанні зі штриховим кодом);

• знак охорони авторського права (копірайт) (Складається з латинської букви С в колі – ©. У виданнях, охороняються авторським правом, наводиться у правому нижньому кутку. Сповіщає про виключні права на дане видання конкретної особи чи організації, а також дату настання таких прав, яка вказується поруч з цим знаком);

На останній сторінці розміщуються:

Надвипускні (передвипускні) дані:

• ім’я, по-батькові та прізвище автора (авторів) чи упорядника;

• повна назва видання;

• вид видання за цільовим призначенням (наукове, навчальне, довідкове);

• ініціали та прізвища учасників редакційно-видавничого процесу (редактора, художнього, технічного редактора, художника, оператора комп’ютерного складання, коректора);

Випускні дані

• номер свідоцтва на видавничу діяльність;

• дата підписання видання до друку;

• формат паперу та частка аркуша;

• гарнітура шрифту;

• спосіб друку;

• обсяг видання в друкованих, обліково-видавничих та інших аркушах,

• наклад (тираж);

• номер замовлення;

• назва та адреса друкарні,

• назва та адреса видавництва;

• штриховий код (Ідентифікаційний нар (код) Міжнародної асоціації товарної нумерації EAN, призначений для кодування цифрової інформації та побудови штрихкодових позначок EAN(комбінація послідовно розташованих паралельних штрихів та проміжків між ними, розміри та розташування яких встановлені певними правилами) для маркування одиниць обліку та їх автоматичної ідентифікації. Наявність штрихових кодів дозволяє повністю автоматизувати і прискорити процес проходження видавничої продукції через усі ланки її реалізації в Україні, експорту та імпорту).

Як бачимо, більшість елементів ідентифікаційних текстів унормовані, тобто відповідними державними стандартами визначено їх функціональне призначення і місце на певних сторінках титульних аркушів. Однак, є й такі, місце розташування яких чітко не зафіксоване. Наприклад, вищенаведений «штриховий код» може розташовуватися на останній сторінці картонної боковини обкладинки, палітурки, суперобкладинки внизу в лівому чи правому кутку. Більш того, при необхідності видавець може додати до обов’язкових вихідних відомостей будь-які інші відомості, що характеризують книгу.

Це необхідно враховувати при пошуку та використанні ідентифікаційних текстів книги.