26 Режими роботи нейтралей джерел живлення в мережах до і більше 1000 в.

Основними технічними способами і засобами захисту від ураження електричним струмом є: захисне заземлення; занулення; захисне відключення; захист від переходу вищої напруги в мережу нижчого; профілактичне випробування ізоляції; подвійна ізоляція; індивідуальні засоби захисту; попереджувальні плакати і написи; застосування малих напруг. Найбільш розповсюдженими технічними засобами захисту є: захисне заземлення і занулення. Згідно ГОСТ 12.1.009 - 76 захисним заземленням називається навмисне електричне з'єднання із землею або її еквівалентом металевих неструмопровідних частин, які можуть виявитися під напругою.

Установки підлягають заземленню:

Згідно ГОСТ 12.1.030 - 81 захисні заземлення або занулення електроустановок слід виконувати:

- при номінальному U = 380 B і вище за змінний струм і 440 В і вище за постійний струм - у всіх випадках;

- при номінальному U від 42 В до 380 В змінного струму і від 110 В до 440 В постійного струму при роботах в умовах з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних;

- при будь-якому U у мережі у вибухонебезпечних приміщеннях.

Норми захисного заземлення:

Згідно Правилам обладнання електроустановок (ПУЕ) опір захисного заземлення у будь-який час року не повинен перевищувати:

- 4 Ом - в установках U < 1000 B; якщо потужність джерела струму (трансформатора або генератора) 100 кВ×А і менше, то опори заземлення допускаються 10 Ом.

- 0,5 Ом - в установках U > 1000 B із заземленою нейтраллю; 250/ але не >10 Ом – в установках U > 1000 B з ізольованою нейтраллю. Якщо пристрій, що заземляється одночасно використовується для електроустановок U < 1000 В, то £125/, але не більше 10 Ом, де I - струм замикання на землю, А.

Сферою застосування захисного заземлення є: 3-х фазні трипровідні мережі U до 1000 В з ізольованою нейтраллю і мережі U > 1000 В з будь-яким режимом нейтралі.

Обладнання захисного заземлення

Для заземлення електроустановок використовуються природні заземлителі – металеві конструкції будівлі, фундаменти, що мають щільний контакт із землею. Штучні заземлителі виконуються з труб, стержнів, кутка і ін. прокату. Штучні заземлителі бувають групові і індивідуальні. Групове заземлення буває контурне (рис. 9.) і виносне (рис. 10.). Всі з'єднання повинні буути зварними, а до електроустаткування - болтовими. Розміщення заземлителів в землі показано на рис. 11 (розміри в мм).

27 Ізоляція струмовідних частин. Основні визначення. Подвійна ізоляція.

Ізоляція – шар діелектрика за допомогою яких стумовідні частини відокремлюються одна від одної або від інших конструктивних елементів обладнання.

Захисна дія ізоляції полягає в обмеженні величини струму, що протікає через ізоляцію і, відповідно, через людину, що доторкується до ізоляції. Це відбувається через великий опір ізоляції.

Ел установки у першу чергу мають робочу ізоляцію, яка забезпечує протікання струму по потрібному шляху і безпечну експлуатацію обладнання (ізолює струмовідні частини від корпусів ЕУ). Щодо захисних заходів у першу чергу враховується основна ізоляція – ізоляція струмовідних частин, що забезпечує захист від прямого дотику (до 1 хв).

Вимоги до основної ізоляції:

- має повністю покривати струмовідні частини

- повинна витримувати механічні, електричні, хімічні, теплові та інші впливи у процесі експлуатації.

- усунення ізоляції повинно бути можливим тільки шляхом її руйнування

- у разі забезпечення її повітряним проміжком (так звана змішана ізоляція), захист від прямого дотику або наближення до струмовідних частин на небезпечну відстань у тому числі напругою до 1кВ, необхідно здійснювати за допомогою інших заходів (оболонок, бар’єрів, огорож, розміщення поза зонною досяжності)

Розміщення струмовідних частин поза зоною досяжності

Зона досяжності: це зона доступна для дотику з будь-якої поверхні, де зазвичай перебувають люди, до межі яку людина може досягти простягаючи голу руку без інструмента чи будь-яких пристроїв у будь-якому напрямі.

Розміщення поза зоною досяжності, для захисту від ненавмисного прямого дотику до струмовідних частин наругою до 1 кВ, або наближення до них на небезпечну відстань в електроустановках наругою понад 1 кВ, може застосовуватись за неможливістю застосування інших засобів (3.2, 3.3, 3.4). На рис представленні габарити зони досяжності в ЕУ наругою до 1 кВ визначені за умовами безпосереднього дотику голими руками без допоміжного пристрою (інструмента чи драбини). У випадку застосування допоміжних пристроїв, відстані позначені на рис, мають бути збільшені.

28 Контроль і профілактика пошкоджень ізоляції.

29Вирівнювання та зрівнювання потенціалів.

Захист від поразки електричним струмом при ушкодженні ізоляції забезпечує захисне заземлення,зануление, вирівнювання потенціалів, зрівнювання з допомогою системи захисних провідників, захисне відключення, ізоляціянетоковедущих частин, електричне поділ мережі, мале напруга, контроль ізоляції, ізолюючі захисні кошти, а мережі з ізольованій нейтральній точкою також компенсація струмівзадруг з одним. Ці засоби можна залучити до поєднанні друг з одним. Найбільшого поширення набула отримали захисне заземлення ізануление.

30 Занулення

Захисне занулення застосовується в чотирьохпровідних мережах напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю. Відповідно до ПУЕ, занулення корпусів електроустаткування використовується в тих випадках, що й захисне заземлення.

Занулення — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих нормально неструмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою.

^ Нульовий захисний провідник — це провідник, який з'єднує частини, що підлягають зануленню, з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму або її еквівалентом.

При зануленні (рис. 3.27) у випадку замикання мережі на корпус / електроустановки виникає однофазне коротке замикання, тобто замикання між фазним та нульовим провідниками. Внаслідок цього електроустановка автоматично вимикається апаратом захисту від струмів короткого замикання 2 (перегорають плавкі запобіжники чи спрацьовують автоматичні вимикачі). Таким чином забезпечується захист людей від ураження електричним струмом.

Для зменшення небезпеки ураження струмом, яка виникає внаслідок обриву нульового провідника, влаштовують (багатократно) додаткове заземлення нульового провідника Rd (рис. 3.27).

Для того, щоб відбулося швидке та надійне вимкнення, необхідно, щоб струм короткого замикання Ікз перевищував струм захисного апарата Іап:

IK.3>kIan, (3.27)

де k — коефіцієнт кратності струму короткого замикання відносно струму захисного апарата (k = 1,5 — для автоматичних вимикачів; k = 3,0 — для плавких запобіжників).

Отже, при зануленні виключно важливе значення має правильний вибір запобіжникІЖ-Іа автоматичних вимикачів відповідно до величини струму короткрго замикання петлі фаза-нуль. При неправильному виборі плавкого запобіжника чи автоматичного вимикача, коли IK.3 < 3Iaв чи IK.3< 1,5Iaв , може не відбутися вимкнення

1 установки, на корпус якої перейшла напруга, а відтак буде існувати небезпека для людини при її доторканні до корпуса.

Слід зазначити, що одночасне заземлення та занулення корпусів електроустановок значно підвищує їх електробезпеку.

_____________________________________________________________________

17. Занулення. Улаштування занулення. Вибiр апаратiв захисту в схемi занулення.

^ Захисне занулення застосовується в чотирьохпровідних мережах напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю. Відповідно до ПУЕ, занулення корпусів електроустаткування використовується в тих випадках, що й захисне заземлення.

Занулення — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих нормально неструмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою.

^ Нульовий захисний провідник — це провідник, який з'єднує частини, що підлягають зануленню, з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму або її еквівалентом.

При зануленні (рис. 3.27) у випадку замикання мережі на корпус / електроустановки виникає однофазне коротке замикання, тобто замикання між фазним та нульовим провідниками. Внаслідок цього електроустановка автоматично вимикається апаратом захисту від струмів короткого замикання 2 (перегорають плавкі запобіжники чи спрацьовують автоматичні вимикачі). Таким чином забезпечується захист людей від ураження електричним струмом.

Для зменшення небезпеки ураження струмом, яка виникає внаслідок обриву нульового провідника, влаштовують (багатократно) додаткове заземлення нульового провідника Rd (рис. 3.27).

Для того, щоб відбулося швидке та надійне вимкнення, необхідно, щоб струм короткого замикання Ікз перевищував струм захисного апарата Іап:

IK.3>kIan, (3.27)

де k — коефіцієнт кратності струму короткого замикання відносно струму захисного апарата (k = 1,5 — для автоматичних вимикачів; k = 3,0 — для плавких запобіжників).

Отже, при зануленні виключно важливе значення має правильний вибір запобіжників і автоматичних вимикачів відповідно до величини струму короткого замикання петлі фаза-нуль. При неправильному виборі плавкого запобіжника чи автоматичного вимикача, коли IK.3 < 3Iaв чи IK.3< 1,5Iaв , може не відбутися вимкнення установки, на корпус якої перейшла напруга, а відтак буде існувати небезпека для людини при її доторканні до корпуса.

Слід зазначити, що одночасне заземлення та занулення корпусів електроустановок значно підвищує їх електробезпеку.