5. Основні ролі менеджера.

Мінцберг виділив 10 управлінських ролей мен-рів, які об'єднав у три основні групи:

1) міжособистісні ролі:

- номінальний керівник - головна фігура, символ юридичної влади, наділений правом представляти організацію, підписувати необхідні документи і приймати відвідувачів;

- лідер - відповідальний за мотивацію і активізацію підлеглих, за підбір кадрів;

- посередник - ланка в горизонтальному і вертикальному обміні інформацією;

2) інформаційні ролі:

- нервовий центр - приймає несистематизовану інформацію;

- розповсюджувач інформації - пропонує відібрану інформацію підлеглим;

- представник - пропонує відібрану інформацію зовнішньому світові;

3) ролі, що потребують прийняття рішень (завершальні ролі):

- підприємець - займається проектуванням і внесенням змін усередині організації;

- ліквідатор відхилень - коригує дії у нестандартних ситуаціях;

- розпорядник ресурсів - приймає рішення, пов'язані з розподілом ресурсів;

• укладач угод - бере участь у переговорах щодо захисту інтересів організації.

6. Особливості державного управління

1) При управлінні приватним підприємством ми маємо зазвичай просту систему, метою якої здебільшого є максимізація прибутку, а державного управління - багатоцільову систему.

2) Мотиваціюпрацівників в приватному підприємстві здійснювати значно простіше

3) Система покарання відмінна у приватного підприємства і д-ви. Так,

4) с-ма найму

7. Менеджмент як наука та мистецтво.

З огляду на складність, притаманну професії мен-ра, постає запитання: мен-т є наукою чи мистецтвом. Фактично, результативний мен-т - це поєднання науки і мистецтва.

Наука мен-ту. Багато проблем і суперечних питань мен-ту можна вирішити раціональним, логічним, об'єктивним і систематизованим способами. Мен-ри можуть збирати дані, факти та об'єктивну інфо-ію; викор-ти мат-і моделі і технічні прийоми ухвалення рішень для досягнення правильних вирішень. Особливо важливими технічні, діагностичні навики і навики ухвалення рішень є тоді, коли йдеться про науку мен-ту.

Мистецтво мен-ту. Хоча мен-ри можуть намагатися бути науковцями, вони часто повинні вирішувати проблеми на підставі інтуїції, досвіду, інстинкту та особистої проникливості. Покладаючись на концептуальні, міжособові і комунікаційні навики, мен-р змушений вибирати між різними варіантами дій, що виглядають однаково привабливо. Навіть "об'єктивні факти" можуть виявлятися помилковими.

8. Поняття і етапи розвитку законів

Етапи розвитку законів

-виявлення

-обґрунтування (формулювання)

-засвоєння (усвідомлення)

-виконання

В літературі змішані поняття закону, закономірності та принципу.

Закономірність - встановлює загальні залежності між досліджуваними явищами . Це прототип закону.

Окремі закони за змістом є закономірностями і можуть бути частиною інших законів. Низка законів є принципами.

Вимоги до законів:

-відображати залежність

-бути об активною основою

-впливати на всі сфери

-інваріантність