39. Науковий метод в управлінні.

Науковий метод – фундаментальна процедура

будь-якого наукового дослідження

(в практиці менеджменту вперше викор.

школою наукового управління).

Він складається з трьох етапів (рис. 26)

Етапи наукового методу в управлінні

1. Спостереження: йдеться про об’єктивний збір та аналіз інформації щодо проблеми та ситуації.

2. Формулювання гіпотези: формулюючи гіпотезу, дослідник виявляє наявні альтернативи – варіанти дій – та їх наслідки для ситуації, а також робить прогноз, що ґрунтується на цих спостереженнях. Мета – встановлення взаємозв’язку між компонентами проблеми.

3. Верифікація (підтвердження достовірності гіпотези): дослідник перевіряє гіпотезу, спостерігаючи результати прийнятого рішення.

40.Класифікації управлінських рішень.

Багато великих вчені займалися проблемами теорії і практики розробкиефективних рішень. Будь-яка теорія починається з класифікації об'єктадослідження, тобто виділення однотипних груп. У результаті була складенанаступна класифікація УР

• з функціональної спрямованості:планують, що організують, що активізують, координуючі, контролюючі,інформують;

• з організації: індивідуальні, колегіальні (групові) ікорпоративні;

• з причин: ситуаційні, за приписом, програмні, ініціативні,сезонні;

• по повторюваності виконання: однотипні, різнотипні та інноваційні  (немає альтернатив);

• за масштабами впливу: загальні та приватні;

• за часом дії: стратегічні, тактичні та оперативні;

• за прогнозованими результатами : з певним результатом, зймовірносним результатом;

• за характером розробки та реалізації: врівноважені, імпульсивні,інертні, ризиковані, обережні;

• за методами переробки інформації:алгоритмічні, евристичні;

• за кількістю критеріїв: однокрітеріальним, багатокритеріальні;

• за напрямом дії: внутрішні і зовнішні;

• за глибиною впливу: однорівневі і багаторівневі;

• з обмежень на ресурси: з обмежений нями, без обмежень;

• за способом фіксації: письмові та усні.

41. Моделі прийняття управлінських рішень.

Модель – це уявлення об’єкта, системи або ідеї в певній формі, відмінній від самої цілісності. Головною характеристикою моделі можна вважати спрощення реальної життєвої ситуації, до якої вона застосовується.

Деякі з найвідоміших управлінських моделей.

Теорія ігор – модель оцінки впливу прийнятого рішення на конкурентів.. У бізнесі ігрові моделі використовуються для прогнозування реакції конкурентів на зміну цін, нові кампанії підтримки збуту, пропозиції додаткового обслуговування, модифікацію та освоєння нової продукції.

Модель теорії черг використовується для визначення оптимального числа каналів обслуговування щодо потреби в них. Моделі черг дозволяють керівництву визначати оптимальне число каналів обслуговування, які необхідно мати, щоб збалансувати витрати у випадках надмірно малої та надмірно великої їх кількості.

Модель управління запасами використовується для визначення часу розміщення замовлень на ресурси та їх кількості, а також маси готової продукції на складах. Мета даної моделі – зведення до мінімуму негативних наслідків накопичення запасів, що виражається в певних витратах.

Модель лінійного програмування застосовують для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб.

Імітаційне моделювання – це часто дуже практичний спосіб підстановки будь-якої управлінської моделі на місце реальної системи або натурного прототипу.

Економічний аналіз – найбільш поширена модель прийняття комплексних рішень, яка вбирає в себе майже всі методи оцінки витрат та економічних вигод у діяльності підприємства.