61 Поняття консультування. Управлінські консультанти: універсали та фахівці.

консультування – вид професійних послуг, який передбачає проходження складного процесу взаємодії консультанта і клієнта, що ґрунтується на певній методиці або навіть технології та який передбачає аналіз існуючих бізнес-процесів клієнта, обґрунтування перспектив розвитку та використання науково-технічних, організаційних і економічних інновацій для оптимізації його бізнесу.

Консультант (від лат. consultans – радник) – фахівець, службовим обов’язком якого є поради, висновки з питань його спеціальності.

“Фахівець” вирішує обмежений набір завдань, його перевага – у глибокому знанні свого предмета і відповідно у наданні послуг вищої якості. “Універсали” не прагнуть прямого вирішення завдань, вони пропонують методи їх вирішення. При цьому кількість даних методів є значною, і вони відзначаються різноманітністю, що дозволяє покрити потреби клієнта. Переваги “універсалів” полягають в дуже широкому охопленні взаємозв’язаних проблем організації, в комплексному їх вирішенні, у можливостях тривалої роботи з однією і тією ж організацією. Обмеженість їх – у недостатній обізнаності в спеціальних галузях

Фахівці-консультанти надають такі послуги:

• нормативні консультації розподіляються на такі підвиди: інформування, розрахунки, розробки, документування, спеціальна діагностика (наприклад, аудит), навчання.

• “ціннісне” консультування проблемне консультування проекту

“Універсали”-консультанти надають такі послуги:

• проблемне консультування проекту проблемне консультування процесу

62. Взаємодія управлінських та організаційних консультантів. Коучинг і каунселінг.

Взаємодія основних учасників управлінського консультування

Особливою сферою неметодичних порад консультанта з управління є каунселінг (від англ. counsel – порада).

Сучасний консультант за віком може бути молодшим за клієнта, може не мати свого бізнесу, проте він може давати неметодичні поради, посилаючись при цьому на таке:

• природну здатність до глобального мислення, до користування комплексним підходом, щоб врешті приймати мудрі управлінські рішення; власну практику в інших організаціях; середовище свого професійного співтовариства. Основний продукт діяльності каунселера – так звані інтуїтивні думки, що характеризуються деякою логікою, яка, проте, не є обов’язковою та не вимагає обґрунтування. Ініціатива каунселінгу може належати як клієнту, так і консультанту. В першому випадку клієнт потребує поради з приводу: відносин із партнерами; маневрів на ринку; кадрових питань.

У випадку коли ініціатором є сам каунселер, йдеться насамперед про дружні поради.

Коучинг (від англ. coach – наставник, тренер, репетитор, інструктор) – індивідуальна робота консультанта з керівником або іншим співробітником.

Управлінське консультування – коучинг щодо організації, тобто йдеться про те ж завдання виявлення і застосування внутрішнього потенціалу: діагностика особи, виявлення прихованих, поки що незастосовних здібностей, визначення труднощів у взаємодії з оточенням, з реалізацією цілей, пошук такої її форми і шляхів самоактуалізації особи, які максимально збігалися б із розвитком справи.

З погляду співробітника коучинг – ролевий розвиток людини в організації з використанням консультаційної практики. Ролевий розвиток неможливий без розвитку відносин. Це відносини між самими керівниками, співвласниками, а також між керівником і підлеглим. Виділяють три типи цих відносин у контексті коучингу:

• функціональний, тобто розвиток змісту обов'язків, участі, кваліфікації;

• управлінський, тобто розвиток лідерських якостей, здібностей до командної взаємодії на загальноорганізаційному рівні, стратегічного мислення тощо;

• особовий, тобто розвиток здібності до саморефлексії і взаєморефлексії, вміння жити у згоді з людьми; підвищення емоційної та соціальної компетентності.