1.3.2 Структура міжнародної економіки.

Існування міжнародної економіки проявляється через її конкретні форми та закономірності. Умовна структура міжнародної економіки може бути представлена схемою (рис 1.2.) [ 18 с.41]. У схемі можна виділити чотири рівні: базові поняття; державне регулювання; форми міжнародних економічних відносин; міжнародне регулювання і нагляд. На першому рівні закладуються концептуальні базові поняття, виходячи з того, що сучасна економіка за своєю суттю є міжнародною і базується на МПП та поділі факторів виробництва між країнами. Міжнародний поділ праці і його міжнародна кооперація стали основою виникнення світового ринку.

Розвиток світового ринку товарів обумовив інтенсифікацію міжнародного економічного обміну не лише товарами, а й переміщенням факторів виробництва, перш за все капіталу та робочої сили, що привело до виникнення світового господарства.

Важливе значення в міжнародній економіці має економічна політика держав, механізми регулювання економіки в цілому і її зовнішніх аспектів зокрема. Міжнародній економіці властивий прагматичний підхід у виборі теорії, моделей і інструментів економічної політики. Вона використовує досягнення різних шкіл економічної думки (неокласична школа, неокейнсіанська школа, школа раціональних очікувань). Теоретичні напрацювання привели до висновку про необхідність державного втручання в економіку і її регулювання в тих чи інших формах. Питання про ступінь державного втручання в економічний розвиток є актуальним і на даний час. Основними формами державного регулювання на мікрорівні є регулювання зовнішньої торгівлі та руху факторів виробництва, а на макрорівні - валютне і фінансове регулювання.

Міжнародна економіка проявляється у конкретних формах міжнародних економічних відносин, серед яких: міжнародна торгівля товарами та послугами; міжнародний рух факторів виробництва - капіталу, робочої сили, технології; міжнародна торгівля фінансовими інструментами - валютою, цінними паперами, дериватами, кредитами, міжнародні розрахунки.

Міжнародне регулювання і нагляд здійснюють міжнародні економічні і фінансові організації. Вони призвані спостерігати за світовим економічним розвитком, попереджувати дисбаланси та надавати країнам всебічну підтримку. Серед них - Міжнародний Валютний Фонд, Світовий банк, Організація Об’єднаних Націй тощо.

Взаємозв`язки у вищенаведеній схемі складні. Окремі форми МЕВ перетинаються і не бувають у чистому вигляді. Але ця схема дозволяє зрозуміти саму суть структури міжнародної економіки.

Функціонально міжнародна економіка поділяється на міжнародну мікроекономіку та міжнародну макроекономіку.

Міжнародна мікроекономіка - це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва та ринкові характеристики - попит, пропозицію, ціну тощо.

Міжнародна макроекономіка - це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціювання відкритих національних економік і світового господарства в цілому.

1.5. Міжнародна торгівля.

1.5.1. Суть, види та показники світової торгівлі.

У світовому господарстві все більшого розвитку набуває така специфічна форма міжнародних відносин, як всесвітня торгівля. На долю торгівлі приходиться біля 80% всього обсягу міжнародних економічних відносин.

Всесвітня (світова) торгівля - це торгівля яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів. Її ще можна представити як відносини країн з приводу вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів та послуг.

У фіксований митною статистикою обсяг експорту товарів в залежності від їх походження і призначення включають :

1. вивезення товарів, виготовлених (вироблених і перероблених) у даній країні ;

2. вивезення вітчизняних товарів, особливо сировини і півфабрикатів, для переробки за кордоном під митним конролем з наступним поверненням ;

3. реекспорт - вивезення товарів, раніше завезених з-за кордону, включаючи товари, які продані на міжнародних аукціонах, товарних біржах тощо ;

4. тимчасове вивезення за кордон вітчизняних товарів (на виставки, ярмарки і т.д.) з наступним їх поверненням, а також вивезення тимчасово завезених іноземних товарів (еа аукціони, виставки, ярмарки тощо) ;

5. поставки в рамках ТНК, а також вивезення продукції в порядку прямих виробничих звязків.

У обсяг імпорту включається :

1. ввезення з-за кордону товарів для реалізації на ринку ;

2. реімпорт - зворотнє ввезення з-за кордону вітчизняних товарів, раніше вивезених туди ;

3. імпорт товарів (сировини, пвфабрикатів, вузлів, деталей) для перероблення у даній країні і наступного вивезення за кордон ;

4. тимчасово завезені (на міжнародні виставки, аукціони, ярмарки) товари;

5. імпортне постачання продукції в рамках ТНК.

До товарів, поряд з матеріальною продукцією, або “видимими” благами, відносяться призначені для продажу наслідки інтелектуальної праці - патенти, ліцензії, ноу-хау, фірмові знаки та інші види екпортних документів.

Міжнародна торгівля послугами включає транспортні послуги, фрахт, міжнародний туризм, банквські, біржові та посередницькі послуги, страхові операції, рекламу, ярмарки, обмін в галузі культури, інформації та інші “невидимі” блага.

В ролі продавців і покупців виступають держави, державні та недержавні організації, окремі особи, приватні, акціонерні та кооперативні підприємства та фірми.

Будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньому ринку необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру - систему, яка може забезпечити просування товарів та послуг від виробника до споживача в іншій країні. У цій системі основною є матеріально-технічна база, (склади, які обладнані необхідним устаткуванням) та спеціалізовані організації для післяпродажного технічного обслуговування. Країна, яка не має зовнішньоекономічної інфраструктури, змушена нести великі витрати для забезпечення доступу до зовнішньоекономічної інфраструктури інших держав (для оплати транспортування, страхових та банківських послуг, послуг торгових домів чи компаній та ін.).

Грошові розрахунки по зовнішньоторгівельних операціях та кредитування зовнішньої торгівлі здійснюються переважно банківськими закладами (не обов’язково спеціалізованими).

Страхуванням вантажів займаються спеціальні заклади страхового бізнесу.

Стан зовнішньої торгівлі характеризується низкою показників, серед яких основним є її обсяг, динаміка експорту та імпорту, товарна структура, географічна структура.

Обсяг світової торгівлі визначається в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники переважно розраховуються у національній валюті і переводяться у долари США для їх міжнародного співставлення. Країни з високим рівнем інфляції розраховують експорт і імпорт прямо в доларах США. При вартісній оцінці експорту більшість країн використовує базу цін ФОБ (FOB-Free on Board) “Вільний на борту судна”, при якій продавець зобов’язаний доставити товар в порт відвантаження і завантажити його на борт судна. Для оцінки імпорту найчастіше використовується база цін СІФ (CIF-Cost, Insurance and Freight) - “Вартість страхування і фрахт”. При такій базі продавець за свій рахунок фрахтує судно, вантажить товар і страхує його від ризиків.

За таких умов вартість світового експорту завжди менша вартості світового імпорту на величину витрат для перевезення і страхування вантажів.

Фізичний обсяг світової торгівлі оцінюється у вагових одиницях (т, кг, фунтах) або специфічних одиницях виміру (барелях, бушелях, мішках).

Зміна обсягів торгівлі характеризується динамікою зовнішньоторгівельного товарообороту. Зовнішньоторгівельний товарооборот країни становить сума її експорту та імпорту. Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного проміжку часу (рік, квартал і т.д.) становить сальдо торгового балансу. Воно є активним (позитивним), якщо експорт по вартості перевищує імпорт, і пасивним (від’ємним ), якщо ситуація склалась навпаки. Покриття негативного сальдо торгового балансу здійснюється золотом або конвертованою валютою.

При натуральному вимірі динаміка зовнішньоторгівельного товарообороту виражається в індексах фізичного обсягу експорту та імпорту. Ці індекси показують тенденції в зміні обсягів реальних мас товарів.

На вартісні показники впливають ціни. Тому вартість, наприклад, експорту може зменшитись навіть при збільшенні фізичних обсягів проданих товарів, якщо ціни на них знизились. І навпаки, збільшення вартісних показників зовнішньоторгівельного товарообігу може відображати не фізичний ріст торгівлі, а ріст товарних цін.

Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою рорзподіл торгівельних потоків між окремими країнами і їх групами, виділеними за територіальною або організаційною ознакою. Наприклад: Азія, Африка, Європа. Америка - за територіальною ознакою; країни ЄС, країни НАФТА, країни “Меркосур” тощо - за організаційною ознакою.

Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує товарне наповнення експорту та імпорту (сільськогосподарські продукти, продукти добувної промисловості, промислові товари тощо).

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:

а) експортна квота;

б) імпортна квота;

в) структура експорту;

г) структура імпорту;

д) порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві ВВП/ВНП та її частка у світовій торгівлі.

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі - це питома вага експортованих галуззю товарів і послуг в їх загальному обсязі.

Імпортна квота - ца відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індикатором відкритості економіки у першому наближенні. Більш комплексним показником відкритості вважають зовнішньоторгову квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторгового обороту до ВВП/ВНП.

Структура експорту - це відношення або питома вага експортованих товарів за видами і ступінню їх переробки. Цей показник характеризує направленість експорту (сировинна, машинно-технологічна і т.д.) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини і готової кінцевої продукції і т.д., які ввозяться в країну.

Показник порівняльного відношення частки країни в світовому виробництві ВВП/ВНП та її частка в світовій торгівлі показує відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та характеризує рівень розвитку галузі. Так, якщо доля країни у світовому виробництві певного виду товару складає 5%, а доля у світовій торгівлі цим видом товару 1%, то це свідчить про невідповідність якості цього виду товару світовим вимогам, а отже і низький рівень розвитку галузі в цілому.