1.2. Світовий ринок та світове господарство

1.2.1. Становлення світового ринку

Міжнародний поділ праці і його міжнародне кооперування заклали основу для виникнення світового ринку. Його виникнення і становлення є наслідком дуже довгого історичного розвитку. На рисунку 2.2. представлена еволюція форм ринку: внутрішнsй ринок - національний ринок - міжнародний ринок - світовий ринок.

Найпростіша форма внутрішнього ринку виникла на ранній стадії товарного господарства, базованого на суспільному поділі праці. Поділ праці неминуче вимагає обміну. Власне з примітивних форм обміну і розпочалося формування внутрішнього ринку. На внутрішньому ринку виробник товару одночасно був і його продавцем, а покупець, - одночасно і кінцевим споживачем товару, одразу забирав та оплачував за товар продавцю. Розвиток обміну привів до появи грошей, що розширило стимули до виробництва тих чи інших товарів спеціально для обміну. Тільки тоді і змогло з’явитися товарне виробництво в прямому розумінні слова, тобто виробництво таких виробів, які потрібні їх виробнику не для власного споживання, а в якості носія вартості, який дає змогу отримати взамін десятки інщих потрібних для нього предметів. Іншими словами, з’явилося виробництво на ринок, для задоволення потреб інших людей. З появою грошей між продавцем і покупцем стає посередник-купець, який надає послуги в реалізації товару, а також міняйло, який позичає для нього гроші.

Невдовзі після виникнення внутрішніх ринків почали формуватися національні ринки. Цьому сприяла спеціалізація внутрішніх ринків (ринки праці, капіталу, оптові тощо), частина з яких з самого початку була орієнтована на іноземних покупців (наприклад на ринку праці-работоргівля). Таким чином національний ринок - це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.

Мануфактура, базована на поділі праці з XVI до середини XVIII століття сприяла розвитку виробництва товарів, спричинила розширення національних ринків і створення регіональних, міждержавних і міжнародних ринків. Міжнародний ринок - це частина національних ринків, яка безпосередньо зв’язана з закордонними ринками.

Великі географічні відкриття спричинили грандіозні зміни в торгівлі, вивезення у нові землі готових продуктів промисловості. Це надало значний поштовх розвитку продуктивних сил у Європі, де під тиском попиту у першій половині XIX століття виникла велика фабрично-заводська індустрія, продукція якої вже не могла збуватися на внутрішньому ринку. Їй був потрібний всесвітній збут. Таким чином, в епоху первісного нагромадження капіталу локальні центри міждержавної торгівлі переросли у єдиний світовий ринок. Його кінцеве формування завершилось наприкінці XIX-початку XX століття, коли товарне виробництво у провідних країнах досягло високого рівня розвитку, стало машинним. Сучасний світовий ринок - це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базується на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.

1.2.2. Характерні риси світового ринку.

Світовий ринок став закономірним результатом розвитку внутрішніх і національних ринків товарів, які вийшли за межі державних кордонів. Для нього характерні такі риси:

• він є категорією товарного виробництва, яке у пошуках збуту своєї продукції вийшло за національні межі;

• він виявляється у міждержавному переміщенні товарів, які знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але й зовнішнього попиту і пропозиції;

• він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику, у яких галузях та регіонах вони можуть бути використані найефективніше;

• він виконує сануючу роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари та часто їх виробників, які не можуть забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах;

• на ньому існує особлива система цін - світові ціни;

• на ньому рух товарів обумовлюється не лише економічними факторами (виробничими зв’язками між підприємствами та регіонами країни), а і зовнішньоекономічною політикою окремих держав;

Товар, який знаходиться на світовому ринку у фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи усереднені параметри сукупного попиту та сукупної пропозиції. Завдяки цьому кожний учасник може оцінити та адаптувати параметри свого виробництва до світових.

Світовий ринок є сферою міжнародного обміну і тому має зворотній вплив на виробництво, показує йому, що, скільки та для кого треба продукувати. У цьому сенсі світовий ринок є первісним відносно виробника і є центральною категорією міжнародної економіки.