1.8. Мiжнародна мiграція робочої сили.

1.8.1. Суть I сучаснi риси мiжнародної трудової мiграцiї.

Сучасні МЕВ нерозривно пов’язані з такими поняттями як міграція, імміграція, еміграція, рееміграція населення.

Під цими поняттями слід розуміти:

• міграція (від латинського - переселення, переміщення) - це переміщення через кордон;

• імміграція (від латинського - вселяюся) - це в’їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

• еміграція (від латинського - виселення) - це переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;

• рееміграція - це в’їзд іммігрантів з країни імміграції; або це процес повернення емігрантів на батьківщину.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудової, сімейної, туристичної та ін. провідна роль у МЕВ належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили набувала поширення в умовах формування економічних зв’язків у світовому господарстві. Під цим поняттям слід розуміти переміщення осіб найманої праці через кордони в пошуках роботи. Це є стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства. Економічну основу його складає відчудження безпосередніх виробників від засобів виробництва, взаємозв’язаність країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку.

В результаті міграції робочої сили сформувався світовий ринок праці. Пропозиція робочої сили на цьому ринку залежить від ситуації на внутрішніх ринках праці країн-експортерів і країн-імпортерів робочої сили.

Маючи давню історію, міжнародна трудова міграція на сучасному етапі набула ряд особливостей, найсуттєвішими з яких є:

• зростання масштабів міграції;

• збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн;

• розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що утворилися на території екс-СРСР;

• формування нових центрів залучення робочої сили;

• ріст нелегальної імміграції;

• посилення “відпливу інтелекту”;

• ротаційний характер міграції.

На початок 90-х років у світі нараховувалось понад 25 млн. працівників-мігрантів, що становило близько 1% усіх трудових ресурсів. Причому зростання кількості іммігрантів триває, незважаючи на заходи багатьох країн по обмеженню міграції.

Розширення процесу міграції спричинило появу у країнах імміграції двох ринків праці - для робітників громадян даної країни та для іноземних робітників. Другий з цих ринків формується значною мірою за рахунок нелегальної міграції. Проте, незважаючи на всі зусилля, заборонити нелегальну міграцію повністю не вдалося жодній з країн. Нелегальні іммігранти використовуються на низькооплачуваних роботах та на роботах з шкідливими умовами праці без соціального захисту, що суперечить національним законодавствам та міжнародним конвенціям. В більшості розвинутих країнах Заходу вже склалося коло професій, які характерні лише для мігрантів (вантажники, робітники на конвейєрах, прибиральниці, тощо). Для місцевого населення ці спеціальності непрестижні навіть в умовах високого безробіття.

Основними постачальниками робочої сили на світовий ринок є слаборозвинені в економічному відношенні країни. Відсутність роботи, зубожіння примушують населення цих країн мігрувати у пошуках роботи в більш розвинені країни. Причинами міграції також можуть бути національні, релігійні, воєнні, політичні та інші фактори.

Однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжнародної міграції є процес “відпливу інтелекту”. Під цим слід розуміти безповоротну або довготривалу еміграцію вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Основними причинами цього процесу в більшості країн, є:

• постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;

• результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять свого кінцевого призначення;

• бажання покращити своє матеріальне становище;

• більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;

• національна та релігійна нетерпимість;

• зростання безробіття в країні, навіть серед висококваліфікованих спеціалістів.

Нестабільна економічна ситуація в країні, а також вигідні умови найму висококваліфікованих спеціалістів за кордоном сприяють розширенню масштабів еміграції.