52. Міжнародна міграція робочої сили.

Міграцією робочої сили називається переміщення працездатного населення із одних країн в інші терміном більше ніж на один рік, викликане причинами економічного, політичного чи іншого характеру.

Міграція робочої сили проявляється в двох основних різновидах: еміграції та імміграції.

Еміграцією називається переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання. Імміграція – в'їзд в країну громадянина іншої країни на постійне чи довготривале проживання. Явище, коли іммігранти виїжджають з країни, в яку вони іммігрували, або емігранти повертаються на батьківщину називають рееміграцією.

Різниця між імміграцією з країни та еміграцією в країну називається міграційне сальдо.

У результаті міграції робочої сили був сформований світовий ринок праці. Пропозиція на цьому ринку керується ситуаціями на внутрішніх ринках праці країн-експортерів та країн-імпортерів робочої сили.

Ринок робочої сили виконує низку функцій: здійснює визначення вартості робочої сили, регулює попит і пропозицію робочої сили, зводить продавців робочої сили з покупцями, забезпечує конкуренцію між найманими працівниками (що означає мотивацію робітників до підвищення їх кваліфікаційного рівня та здешевлює ціну робочої сили), прискорює міграційні процеси в національному та інтернаціональному масштабах, сприяє виявленню шляхів та розробці заходів соціального захисту робочої сили та інші.

Оскільки міжнародна міграція робочої сили набула масового характеру, то у світі сформувалися чотири основних ринки робочої сили: США та Канада (трудові ресурси склалися завдяки іммігрантам), країни Західної та Північної Європи (використання іноземної робочої сили відбувається переважно завдяки взаємній інтеграції країн, велику роль у цьому процесі відіграло створення ЄС), країни Близького Сходу (ринок праці тут забезпечують емігранти з Єгипту, Іраку, Сирію, Йорданію, Палестини), країни Латинської Америки (рух робочої сили у цьому регіоні забезпечується завдяки взаємному переміщені робочої сили між країнами).

52. Ефективність зовнішньоекономічних відносин.

53. Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.

Державне регулювання зовнішньоекономічних зв’язків – об’єктивний і необхідний елемент механізму державного регулювання економіки, який здійснюється за допомогою методів тарифного і нетарифного впливу держави на основні форми міжнародних економічних відносин, на міжнародну торгівлю, вивезення капіталу тощо.

Воно спрямовується на:

• Подолання дискримінаційної політики в зовнішній торгівлі тих країн, що панують у цій сфері й прагнуть до глобального перетворення світових ринків.

• На забезпечення вільного переведення капіталів, спільного утворення конкурентоспроможних виробництв та ТНК.

• Зміни в структурі економіки, використання іноземних кредитів.

• Створення умов, що забезпечують надійний валютний та експортно-імпортний контроль.

• Зниження валютного боргу.

• Скорочення дефіциту платіжного балансу.

Державне регулювання економічних зв’язків здійснюється на законодавчій основі. Держава повинна привести у відповідність внутрішні закони, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність.

Визначення

1. Акціонерна власність - виникає у вигляді капіталу, утвореного шляхом випуску і реалізації цінних паперів. Об’єктом відносин корпоративної власності крім статутного капіталу, є також інше надбане майно у процесі підприємницької діяльності.

2. Аукціон - спеціально організований і періодично діючий ринок продажу товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну.

3. Банк - кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги по фінансовим операціям.

4. Валюта – це грошова одиниця країни.

5. Валютна система - а) система валютних відносин б) державно-правова форма організації валютних відносин.

6. Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

7. Вартість - втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язані суспільним поділом праці і обміном товарами та послугами.

8. ВВП – сукупна вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств.

9. Виробіток - показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю виробленої продукції (робіт, послуг) за одиницю часу, або кількістю продукції (робіт, послуг), яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць.

10. Виробництво – процес створення людьми у взаємодії з іншими виробничими факторами різноманітних благ, необхідних для забезпечення життєдіяльності, добробуту і розвитку всього суспільства.

11. Відрядна оплата праці - оплата праці, яка прямо залежить від кількості виробленої продукції.

12. Власність – належність речей, матеріальних і духовних цінностей певним особам, юридичне право на таку належність і економічні відносини між людьми з приводу належності, розподілу і перерозподілу об’єктів власності.

13. Власність економічна – має кількісну і якісну сторону. Перша означає певну сукупність матеріальних благ, різноманітних об’єктів власності, в тому числі об’єктів інтелектуальної власності. Друга виражає систему виробничих відносин між людьми з приводу привласнення об’єктів власності в усіх сферах суспільного відтворення.

14. Власність юридична – форма вияву реальних, економічних відносин власності. Юридична власність – загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності.

15. ВНП – сукупна власність кінцевих товарів і послуг, створений за певний період вітчизняними підприємствами в країні та за її межами.

16. Господарський механізм - це механізм функціонування державно-організованої економіки, утворений: 1) системою органів керування господарством і безпосередніх виробників - підприємств і об'єднань; 2) системою форми і методів організації і функціонування виробництва; 3) системою господарських зв'язків, що забезпечують обмін результатами діяльності господарських ланок і досягнення кінцевої цілі виробництва.

17. Гроші - це загальновизнаний засіб платежу за товари та послуги. В умовах сучасного ринку грошовий обіг складається з готівкових та безготівкових грошей.

18. Дедукція - спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів).

19. Депресія – фаза економічного циклу, протягом якої завершується формування умов для пожвавлення економічної діяльності.

20. Діалектичний метод – виходить з того, що будь-яке економічне явище перебуває в русі: воно зароджується, розвивається, занепадає і відмирає; має притаманні йому тотожність, відмінність, протилежність і суперечність; розвивається.

21. Додатковий продукт - частина суспільного продукту, що створюється безпосередніми виробниками у сфері матеріального виробництва понад необхідного продукту .

22. Домогосподарство – особа або група осіб, що об’єдналися з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто спільного ведення господарства.

23. Економічна система - сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на виробництво, обмін, розподіл, споживання товарів і послуг, на регулювання економічної діяльності.

24. Економічне зростання – процес кількісного збільшення та якісного вдосконалення результатів і факторів виробництва на макрорівні.

25. Економічний аналіз - взаємопов’язані й взаємозумовлені методи вивчення і наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів.

26. Економічний цикл – періодичне коливання економічної активності; період від початку однієї економічної кризи до наступної.

27. Економічні відносини — відносини, що складаються між людьми, які беруть участь в суспільному виробництві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання засобів і результатів праці.

28. Економічні закони – стійкі внутрішні причинно-наслідкові зв’язки і залежності між економ процесами та явищами.(всезагальні, специфічні, стадіальні та особливі)

29. Економічні інтереси - це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб.

30. Економічні категорії-- поняття,терміни,узагальнюючі вирази реально існуючих економ. відносин,явищ та процесів.

31. Економічні принципи – узагальнення,припущення,які вказують на загальні тенденції розвитку економ системи.

32. Еластичність-це міра чутливості попиту чи пропозиції до зміни факторів, що на них впливають (зазвичай це ціна)

33. Електронні гроші-це банківська система переказу грошових засобів за допомогою ЕОМ.

34. Заощадження — грошові вклади фізичних осіб, населення в ощадні банки з метою отримання процентів.

35. Заробітна плата - винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

36. Засоби виробництва - Предмети праці й засоби праці становлять. Засоби виробництва і люди становлять продуктивні сили.

37. Засоби праці-— речі, за допомогою яких людина виробляє життєві блага (інструменти і обладнання, машини і устаткування)

38. Змішана економіка — це багатоукладна економічна система, що ґрунтується на співіснуванні різних форм власності, сфер діяльності секторів вільного підприємництва, економіки та державного регулювання соціально-економічних відносин з метою побудови прогресивної економіки.

39. Індукція -— це форма умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне. індукція іде від окремого до загального. Дедукція означає перехід від загального до окремого. Дедуктивний метод бере своїм початком узагальнення чи теорію.

40. Інтенсивне економічне зростання - зміна результатів функціонування економіки. це такий, який здійснюється шляхом ефективнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва.

41. Інтернаціоналізація економіки - полягає у формуванні стійких всебічних взаємовідносин у міжнародній сфері на ґрунті міжнародного поділу праць

42. Інфраструктура ринку - це сукупність різних установ та інститутів, певних видів діяльності, які забезпечують рух товарів і послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили, тобто створюються умови для ефективного функціонування різних видів ринків.

43. Капітал-— один з основних факторів виробництва, який складається з вироблених товарів, призначених для подальшого використання у процесі виробництва. Розрізняють основний (будівлі, машини, механізми) та обіговий (сировина, паливо, матеріали) капітали, які разом взяті становлять реальний продуктивний капітал. Основою формування капіталу виступають капітальні блага.

44. Капіталізм - суспільний лад, за якого переважна частина матеріальних ресурсів (земля, капітал) належить приватним особам, застосовується наймана праця, а ринок з незначним державним втручанням є головним механізмом розподілу ресурсів і доходів та вирішення питань економічної організації.

45. Класична політична економія-— панівний до появи робіт Дж. М. Кейнса напрямок аналітичної економії, засновником якої був А. Сміт. Школа виходила з того, що природні економічні закони (конкуренції, цін тощо) є найкращим механізмом узгодження приватних і суспі¬ьних інтересів, розподілу ресурсів і доходів, стимулювання ефективного розвитку економіки.

46. Колективна власність — привласнення об’єктів власності (засобів виробництва, цінних папе­рів, патентів, ліцензій тощо) колективом фізичних або юридичних осіб.

47. Командно-адміністративна економічна система — спосіб організації суспільних відносин, для якого характерні: жорсткий централізм господарського життя на базі державної власності;використання позаекономічних, ідеологічних методів управління;панування партійно-державної бюрократії за відсутності реальної свободи і справжньої демократії.

48. Комерціалізація підприємств - це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу перетворення результатів. Метою комерціалізації є отримання прибутку за рахунок використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві або продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам.

49. Конвертованість валюти - законодавчо закріплена оборотність національної грошової одиниці, можливість її обмінювати на іноземні валюти для всіх охочих.

50. Конкуренція - це процес суперництва між суб'єктами ринкових відносин за найвигідніші умови виробництва, реалізації й купівлі товарів та послуг.

51. Концерн - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців. Об'єднання діють на основі договору чи статуту, що затверджується їх засновниками або власниками.

52. Корисність продукту-– здатність продукту задовольняти потреби людини. Вона – індивідуальна для кожного. Корисність показує ступінь задоволення, яку отримує конкретна людина від споживання певного блага.

53. Котирування — ціна (курс, відсоткова ставка) товару, яку оголошує продавець або покупець і за якою вони згодні зробити купівлю або продаж. Зазвичай мається на увазі відносно швидко мінлива ціна, наприклад, біржова. Іноді котируванням вважається ціна тільки укладеної угоди, а не ціна попиту/пропозиції.

54. Кредит — кошти й матеріальні цінності, що надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під відсоток.

55. Крива виробничих можливостей — залежність, що графічно ілюструє можливості одночасного виробництва двох продуктів з урахуванням обмеженості ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів.

56. Криза — розклад, занепад, загострення (політичних, економічних, соціальних) протиріч. Економічна криза — відносне надвиробництво товарів, які не знаходять збуту внаслідок обмеженості платоспроможного попиту населення.

57. Лібералізм — економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу.

58. Макроекономіка — наука, що вивчає закономірності функціонування національної економіки, тобто функціонування економіки країни в цілому (або її частини, галузі), такі загальні процеси і явища як інфляція, безробіття, бюджетний дефіцит, економічне зростання, державне регулювання тощо. 

59. Масштаб цін — це засіб та спосіб вимірювання вартості товару в грошових одиницях. 

60. Методи політичної економії – це шлях пізнання економічних відносин, їх основних підсистем, їх взаємодії та мисленого відтворення цієї взаємодії.

61. Міжнародна економічна інтеграція - це процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії їхніх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах.

62. Міжнародна міграція робочої сили становить собою переселення працездатного населення з одних країн в інші строком більш ніж на один рік, викликане причинами економічного та іншого характеру.

63. Міжнародні економічні відносини — відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

64. Мікроекономіка — це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів. 

65. Мінімальна заробітна плата — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці.

66. Мінова вартість — видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. 

67. Монетари́зм — економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів.

68. Монополістичний капіталізм — це економічний лад із системою великих і надвеликих підприємств, що уклали одним з одним різного роду угоди чи союзи, і як монополії займають панівне становище в економіці та ринках недосконалої конкуренції; стадія у розвитку капіталізму.

69. Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу і т.п.), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі.

70. Національний дохід — це сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси – у своїй країні чи за кордоном.

71. Необхідний продукт - це частина, чистого продукту, яка використовується для відтворення і розвитку робочої сили, зайнятої у сфері матеріального виробництва, тобто для підтримання працездатності, включаючи і підготовку нового покоління працівників, які заміщують тих, хто втратив працездатність.

72. Нетарифні бар’єри – система ліцензіонування, створення невиправданих стандартів якості продукції або просто бюрократичні заборони в митних процедурах.

73. Номінальна заробітна плата – це грошова сума, яку отримує робітник за продаж капіталістові своєї робочої сили.

74. Номінальний ВВП – це загальний обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва.

75. Олігополія - структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива.

76. Організаційно-економічні відносини – відносини між людьми з приводу організації вирва матер. благ і послуг, вивчення ринку і обміну досвідом.

77. Первинне виробництво ґрунтується на безпосередньому привласненні того, що дає людині природа. До первинного виробництва належить сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісництво, рибальство.

78. Первинне виробництво – виробництво, яке базується на привласненні готових природних ресурсів (сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісництво, рибальство та ін.)

79. Перерозподіл національного доходу – це процес отримання доходів суб’єктами господарювання залежно від їх внеску у створений нац.. продукт.

80. Піднесення -

81. Підприємництво, — самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

82. Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

83. Платіжний баланс - співвідношення між валютними надходженнями в країну і платежами держави за кордон протягом певного часу; статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, зазвичай за рік.

84. Повна зайнятість — стан економіки, за якого кількість вакансій відповідає чисельності безробітних або перевищує його, тобто такий стан, за якого немає незайнятих, які бажають працювати.

85. Поділ праці, — об'єктивний процес розчленування окремих видів праці, одночасне співіснування їх у суспільному виробництві.

86. Пожвавлення — це фаза відновлення, яка розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва і помітного скорочення безробіття.

87. Політична економія – це суспільна наука,яка вивчає і досліджує проблему такого використання чи переміщення рідкісних ресурсів,при якому досягається максимальне задоволення безмежних потреб суспільства

88. Попит — це платоспроможна потреба представлена на ринку або кількість товарів, яку споживачі можуть і мають намір придбати.

89. Потреби — це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення.

90. Почасова оплата праці - форма оплати праці, в основі якої лежить принцип залежності величини заробітної плати від кількості робочого часу, відпрацьованих годин.

91. Праця — діяльність людини для задоволення власних потреб і благ шляхом використання засобів праці.

92. Предмети праці — речі, на які спрямована праця і засоби праці з метою створення життєвих благ, тобто йдеться про речовину природи, сировину, напівфабрикати.

93. Приватизація — політика чи процес продажу або передачі державної чи суспільної власності (особливо націоналізованої промисловості) у руки приватних інвесторів.

94. Приватна власність — одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно , яка полягає в тому, що ці об'єкти власності належать приватним особам, сім'ям, групі осіб.

95. Продуктивність праці — показник, який вказує скільки продукції буде зроблено одним працівником.

96. Прожитко́вий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

97. Пропозиція – це сукупність товарів і послуг представлених на ринку, яку готові продати виробники за певною ціною.

98. Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі.

99. Реальний ВВП — це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу.

100. Реекспорт - це продаж та вивезення за кордон раніше ввезеного товару, який не піддавався в реекспортуючій країні ніякій обробці.

101. Реімпорт — ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись.

102. Ринкова економіка — вид організації економіки, за якого продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку.

103. Ринкова рівновага — це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку збігаються і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величині попиту.

104. Ринок - це підприємство сфери торгівлі, функціональними обов'язками якого є надання послуг із забезпечення необхідних умов організації продажу і купування продовольчих і непродовольчих товарів за цінами, які складаються залежно від попиту і пропозиції.

105. Робоча сила — здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей, що людина використовує у своїй діяльності

106. Роздержавлення – передача майна державного підприємства у володіння, розпорядження та використання трудовому колективу роздержавлюваного підприємства за збереження незалежності цього майна суспільству, державі.

107. Світова торгівля - це торгівля, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів.

108. Світовий ринок — це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв'язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграцїї виробництва збуту товарів послуг.

109. Синтез — процес з'єднання або об'єднання раніше розрізнених речей або понять в щось якісно нове, ціле або представляє набір.

110. Соціальна політика держави — це комплекс соціально-економічних заходів держави та місцевих органів влади, спрямованих на захист населення від безробіття, зростання цін, знецінення трудових заощаджень і т. ін.

111. Соціально-економічні відносини - це ті відносини, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних і духовних благ, їхню основу становлять відносини власності на засоби виробництва і виготовлений продукт.

112. Спеціалізація  — набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності.

113. Споживання — це процес задоволення потреб матеріальними і духовними благами.

114. Споживча вартість — це здатність товару задовольняти певну потребу людини.

115. Споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції.

116. Суспільна власність — вид власності, майно і нерухомість належать групі осіб або державі.

117. Тариф — система ставок оплати за виробничі і невиробничі послуги, які надаються населенню, компаніям, організаціям, фірмам і установам.

118. Технологічний спосіб виробництва — спосіб виробництва, який базується на техніко-економічному поєднанні речових і особистих факторів виробництва і складається із системи продуктивних сил і техніко-економічних відносин.

119. Тимчасова міграція робочої сили – це тимчасове переміщення працездатного населення з одних країн до інших, що викликається як економічними так і неекономічними причинами.

120. Товар — продукт праці, що виробляється не для власного споживання, а на продаж.

121. Товарна біржа — гуртовий, регулярно чинний ринок, де відбувається торгівля товарами за зразками або стандартами, в яких вказано перелік необхідних ознак.

122. Товарне виробництво – це такий тип організації економіки, при якому продукти праці виробляються для продажу на ринку.

123. Торговельний баланс  — відображає співвідношення вартості експорту й імпорту країни за певний відрізок часу.

124. Традиційна економіка - нерозвинена економіка, в якій економічні суб'єкти зосереджені переважно на виробництві товарів для власного споживання, а економічні відносини та рішення регулюються традицією.

125. Транснаціональна корпорація - корпорація, що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах.

126. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

127. Управління – це цілеспрямований процес підпорядкування чи упорядкування людиною елементів зовнішнього середовища.

128. Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

129. Фритредерство — політика вільної міжнародної торгівлі (з незначними митними та не митними бар'єрами або взагалі без них).

130. Центральний банк — установа, яка відповідає за монетарну та валютну політику держави або спільноти держав.