- •Зародження і розвиток політичної економії.
- •Предмет політичної економії.
- •Економічна теорія і політична економія.
- •Закони, принципи, категорії політичної економії.
- •Методи економічних досліджень.
- •Функції політичної економії.
- •Технологічний спосіб виробництва.
- •Фактори виробництва.
- •Ефективність виробництва та продуктивність праці.
- •Поняття суспільного продукту та його структура.
- •Визначення необхідного та додаткового продукту.
- •Економічні потреби суспільства: їх суть та класифікація.
- •Виробничі можливості суспільства і потреби.
- •Економічні інтереси. Інтереси і потреби.
- •Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •17. Типи і еволюція економічних систем.
- •18. Сучасні тенденції в розвитку економічних систем.
- •19. Формаційний і цивілізаційний підходи до типізації економічних систем.
- •21. Власність на засоби виробництва.
- •22. Об’єкти власності. Права власності.
- •23. Товарне виробництво та його форми організації.
- •24. Товар та його властивості.
- •25.Функціонування товарного виробництва та його закони.
- •26. Суть грошей. Функції грошей. Грошовий обіг та його закони
- •27. Грошові реформи. Гроші, ціна та інфляція
- •28. Виникнення і розвиток грошових відносин
- •29. Інституціональні основи ринкової економіки. Визначення ринку. Функції ринку
- •30. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага
- •31. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції
- •32. Принципи класифікації ринків
- •33. Поняття та основні риси інфраструктури ринку
- •34. Позичковий капітал. Банки їх роль та функції.
- •35.Суть кредиту та його форми. Банківський прибуток
- •36. Центральний і комерційні банки
- •37.Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин
- •38. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств
- •39. Суть підприємництва. Види і функції.
- •40. Заробітна плата: сутність, форми, системи.
- •41.Суть і види земельної ренти.
- •42.Економічна система капіталізму вільної конкуренції: суть і основні ознаки. Виникнення монополій.
- •43.Суть і ознаки змішаної економічної системи.
- •44.Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту.
- •45.Валовий внутрішній продукт, його суть.
- •46.Національний дохід і національне багатство.
- •47.Економічне зростання і економічний розвиток. Типи економічного зростання.
- •48.Матеріальні фактори економічного зростання.
- •49.Економічне зростання та економічні цикли. Теорії циклів.
- •50.Сутність розподілу національного доходу.
- •Необхідність перерозподілу національного доходу.
- •Споживання і заощадження.
- •Соціальна політика держави і розподіл доходів
- •Прожитковий мінімум і соціальний захист населення в Україні .
- •Загальна характеристика світового співтовариства.
- •Міжнародний поділ праці. Економічна інтеграція та інтернаціоналізація. Тнк та їх роль.
- •Світовий ринок. Міжнародна торгівля та її економічні основи.
- •Міжнародні валютно-фінансові відносини.
- •Міжнародна міграція робочої сили.
- •Ефективність зовнішньоекономічних відносин.
- •Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.
50.Сутність розподілу національного доходу.
Національний доход — грошова форма частини чистого продукту або нова вартість матеріальних благ і засобів їх виробництва. Розподіл – це процес отримання доходів суб’єктами господарювання залежно від їх внеску у створений нац.. продукт. Суб’єктами розподілу є домогосподарства, фізична особа, під-во та держава. Об’єкти розподілу: земля, природні ресурси, праця, капітал, дохід, інформація, технологія тощо.
Роль розподілу у відтворені:
виступає умовою виробництва
є результатом виробництва
визначає характер і кількісний рівень споживання
Особливості розподілу доходів:
- розподільні відносини завжди торкаються відносин соц.. справедливості в суспільстві.
- організація системи розподілу прямо залежить від реалізації інтересів усіх громадян та задоволення інтересів соц.. прошарку.
- відсутність інструменту, за допомогою якого можна виміряти величину внеску праці кожного
51. Диференціація доходів населення. Проблема бідних і багатих.
Доходи населення формуються за рахунок надання послуг робочою силою, індивідуальної трудової діяльності, власності, соц.. трансфертами, нижньою граничною межею величини яких є прожитковий мінімум.
Прожитковий мінімум – це рівень доходів, який робить можливим придбання набору матеріальних благ і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини за певного рівня соціально-економічного розвитку країни і потреб населення, що склалися. Розраховується на душу населення і розрізняється залежно від статі та віку. Включає витрати на харчування, необхідні предмети санітарії та гігієни, комунальні послуги. Використовується для розрахунку мінімальної зарплати та пенсії.
Якщо рівень життя людей знаходиться нижче прожиткового мінімуму, то це ставить людей за межу можливості забезпечення нормальних умов існування.
Прожитковий мінімум в різних країнах суттєво відрізняється, тому і відрізняється й розуміння бідності. Бідність має як і зовнішні, та і внутрішні аспекти.
Критерієм бідності є структура споживання сім’ї, тенденції в зміні якої відображено в законі Енгеля: із зростанням доходів сім’ї, частка її витрат на продовольчі товари зменшується, на промислові – не змінна, а на соціальні та культурні запити – зростає. Взагалі бідною вважається сім’я, яка складається із чотирьох осіб і витрачає третину бюджету на харчування.
Необхідність перерозподілу національного доходу.
Ринковий механізм розподілу доходів породжує надмірну нерівність. Вона може певною мірою регулюватися втручанням держави. Це втручання де термінується не тільки потребою зменшення нерівності в доходах, а й багатьма іншими факторами. До них, зокрема, належать:
Необхідність утримання непрацездатних членів суспільства;
Необхідність надання допомоги безробітним та іншим соціально незахищеним верствам населення;
Необхідність мобілізації коштів для вирішення екологічних проблем;
Забезпечення розвитку фундаментальною науки, освіти, охорони здоров’я;
Утримання державного апарату.
Втручання держави в перерозподіл доходів здійснюється способами:
Через трансфертні платежі. Через них частина доходів держави, яка формується за рахунок оподаткування, передається у формі пенсій, стипендій, допомого, субсидій пенсіонерам, студентам, неповним та багатодітним сім’ям, сиротам, людям похилого віку, безробітним, інвалідам та іншим громадян, які не мають засобів для існування або їх дуже мало.
Через цінову політику. Держава встановлює верхню межу цін на товари природних монополій, створює магазини для громадян з різним рівнем доходів, надає знижки на сезонні товари, пільги для певних верств населення.
Через фіксальну політику. Диференціація ставок подоходного податку і податку на особисте майно громадян дає можливість перерозподіляти значну частину багатих на користь бідних.
Перерозподіл ресурсів між приватними і державними секторами.
Впливаючи на перерозподіл доходів, держава сприяє підвищенню доходів малозабезпечених верств населення, створює умови для нормального відтворення робочою сили, сприяє послабленню соціальної напруги в суспільстві. Можливості держави в перерозподілі доходів обмежуються бюджетним надходженнями. Перевищення державних видатків над доходами державного бюджету призводить до бюджетного дефіциту та інфляції. Збільшення державних виплат із державного бюджету вимагає збільшення податків, а це може підірвати стимули розвитку економіки.