Білет № __1_

Теоретичні питання.

1 Охарактеризуйте стан Україна на порозі XXI ст. Політичне і соціально-економічне становище в Україні у 1999-2001 р. Р.

Українське суспільство, вступаючи у XXI століття, поставлене цивілізаційним викликом історії перед необхідністю паралельного вирішення, разом із завданням раціоналізації й гармонізації традиційних і сучасних елементів соціального розвитку, питання формування нових і синтезу існуючих фрагментів постсучасності. Перше, що необхідно здійснити на цьому шляху, — це переосмислити минуле, глибоко усвідомивши історичну правду з усіма її суперечностями, та співвіднести його із сучасністю. Усе це необхідно здійснити з метою переорієнтації соціально-історичного досвіду у площину практичної політики щодо функціонування громадянського суспільства на основі поєднання цілеспрямованих і спонтанних рушіїв суспільного розвитку. Необхідність одночасного розв'язання цих двох завдань породжує глибоку суперечність. Пізнавальний потенціал попередньої епохи сформувався в Україні в умовах "соціалістичного вибору", на якому лежить тавро невдалої спроби його практичного втілення, що неможливо виправдати окремими помилками і прорахунками. У свою чергу, плюралізм пізнавальних парадигм і стилів мислення сформувався значною мірою завдяки носіям зазначеного вище потенціалу, а тому навіть його зовні широкі межі не дають змоги суспільству з легкістю сформулювати і тим паче прийняти полярну протилежність — "капіталістичний вибір". До того ж останній також переживає кризу й намагається самовідродитися, про що свідчать різні концепції посткапіталістичного розвитку. Виходячи з цього, сучасність уже сьогодні спонукає до пошуків "третього", альтернативного шляху соціального поступу.

На порозі XXI століття дедалі очевиднішою стає у будь-яких модернізаційних проектах та їх утіленні неможливість допускати домінування однієї зі сфер суспільного розвитку. Теоретичні розробки західних та вітчизняних політологів переконливо доводять, що сьогодні слід не втілювати у суспільну практику залежність політики від економіки чи від культури, а виходити з не-обхідності гармонічної взаємозалежності та взаємопов'язаності усіх сфер суспільного розвитку — економіки, права, культури, політики, моралі, релігії, екології та ін. На думку американського соціолога Р. Інглегарта, політичні системи, як і економічні, потребують підтримки з боку культурної системи, повинні підтримувати-одна одну на взаємній основі, в іншому разі їм довелось би спиратися на відвертий примус, який не можна визнати ефективним.

Разом з тим у багатьох одномандатних округах перемогли великі бізнесмени, прибічники ринкового курсу Така строкатість складу Верховної Ради призвела до загострення політичної боротьби на шкоду конструктивній роботі державотворення, підйому економіки і рівня життя. Це на багато днів (57) затягнуло вибори Голови Верховної Ради і цей процес влучно було охарактеризовано як «спікеріаду». Лише 7 липня 1999 р. Головою Верховної Ради України було обрано лідера Селянської партії Олександра Ткаченка, 1939 року народження. 31 жовтня 1999 р. відбувся перший тур виборів Президента України. На найвищий пост у республіці претендувало 13 осіб, у тому числі діючий Президент Л. Кучма, екс-прем'єр-міністр Є. Марчук, колишній Голова Верховної Ради О. Мороз, народні депутати України Н. Вітренко, П. Симоненко та інші. У другий тур вийшли Л. Кучма та лідер комуністів П. Симоненко. У другому турі виборів, який відбувся 14 листопада, перемогу здобув Л. Кучма, який набрав 56,2% голосів проти 37,8% у П. Симоненка. Головний підсумок виборів у тому, що більшість виборців не підтримала ідею «червоного реваншу», тобто повернення комуністів до влади. При цьому слід відзначити значну активність виборців. У другому турі своїм правом вибору скористались 26 млн. 913 тис. осіб, або більше 70% тих, що мають право голосу; дуже активною була молодь. У січні 2000 р. у Верховній Раді сформувалася правоцентристська більшість, яка відсторонила від керівництва парламентом представників лівих — Олександра Ткаченка та Адама Мартинюка. Новим Головою Верховної Ради України було обрано Івана Плюща, який уже очолював парламент у 1991-1994 роках. З метою загострення політичної ситуації та протидії президенту опозиція намагалася використати так званий касетний скандал (магнітофонні записи нібито зроблені з кабінету президента), спроби організувати демонстрації і маніфестації (події 9 березня 2001 року, які вилилися в масові безпорядки) та інше. Верховна Рада третього скликання ввійшла в історію як «парламент кодексів». За часи її діяльності були прийняті Кримінальний, Цивільний, Бюджетний, Митний, Земельний кодекси, що має велике значення для розвитку правової держави в Україні.