18. Варіанти розподілу популяцій за екосистемами

Розрізняють такі варіанти розподілу популяцій за екосистемами: в декількох сусідніх екосистемах живе одна популяція виду (популяція буку лісового в різних типах лісу — від бучин до субучин); в одній екосистемі проживає лише одна популяція виду (чорновільшаник із вільхою чорною); в одній екосистемі співіснують декілька популяцій видів (в бучині живуть популяції граба, клена, явора, липи, горобини тощо). Для популяцій тварин характерним є ті, що від Першого до третього варіанта розподілу звичайно зменшуються розміри тіла виду, а отже, й розміри площ, котрі займає популяція. Наприклад, популяція шляхетного оленя може заселяти декілька лісових екосистем, а одна частка ґрунтових амеб чи інфузорій вистав об екосистемі багатьма популяціями. Всі особини одного типу, представлені в екосистемі, утворюють один екотип, який може складатися з частини популяції, із однієї популяції чи із декількох популяцій. Кожна популяція займає один популяційний простір.

19. Статева структура популяцій.

Співвідношення чоловічої і жіночої статей в популяції має важливе екологічне значення, оскільки воно безпосередньо пов'язане із потенціалом її розмноженя, а отже, впливом на життєдіяльність усієї екосистеми. Причому стосується лише роздільностатевих організмів. Справа в тому, що у популяціях розрізняють одностатеві і двостатеві структури. Одностатеві популяції складаються лише з жіночих особин і розмножуються партеногенезом (розвиток яйцеклітини відбувається без запліднення: бджоли, тлі, коловертки, багато спорових і насіннєвих рослин). У природі поширеніші двостатеві популяції. У тваринному світі переважають роздільностатеві види, зрідка трапляються і в рослин (тополі, мохи). Гермафродитизм (наявність в одного організму чоловічих і жіночих органів розмноження) характерний для безхребетних та вищих рослин. Співвідношення статей — це відношення кількості самців до кількості самок або кількості самців до загальної кількості самців і самок. Завдяки генетичній детермінації кількість самців і самок майже однакова (1:1)

17. Кругообіг сірки і фосфору

Круогообіг сірки тісно пов'язаний з живою речовиною. Сірка у вигляді SO2,

SO3, H2S і елементарної сірки викидається вулканами в атмосферу. З іншогобоку, в природі у великій кількості відомі різні сульфідиметалів: заліза, свинцю, цинку та ін сульфідна сірка окислюється в біосферіза участю численних мікроорганізмів до сульфатної сірки SO42 грунтів іводойм. Сульфати поглинаються рослинами. У організмах сірка входить досклад амінокислот і білків, а у рослин, крім того, - до складу ефірнихмастил і т.д. Процеси руйнування залишків організмів у грунтах і в мулахморів супроводжуються дуже складними перетвореннями сірки. При руйнуваннібілків за участю мікроорганізмів утворюється сірководень. Далісірководень окислюється або до елементарної сірки, або до сульфатів. У цьомупроцесі беруть участь різноманітні мікроорганізми, що створюють численніпроміжні сполуки сірки. Відомі родовища сірки біогенногопоходження. Сірководень може знову утворити «вторинні» сульфіди, асульфатна сірка створює гіпс. У свою чергу сульфіди і гіпс зновупідлягають руйнуванню, і сірка відновлює свою міграцію

Кругообіг фосфору. Джерелом фосфору біосфери є головним чином апатит,зустрічається у всіх магматичних породах. У перетвореннях фосфору більшуроль відіграє жива речовина. Організми витягають фосфор з грунту, воднихрозчинів. Засвоєння фосфору рослинами багато в чому залежить від кислотностігрунту. Фосфор входить до численні сполуки в організмах: білки,нуклеїнові кислоти, кісткова тканина, лецитини, фітин та інші сполуки;особливо багато фосфору входить до складу кісток. Фосфор життєво необхіднийтвариною в процесах обміну речовин для накопичення енергії. З загибеллюорганізмів фосфор повертається в грунт і в мули морів. Він концентрується ввигляді морських фосфатних конкрецій, відкладень кісток риб, що створює умовидля створення багатих фосфором порід, які в свою чергу єджерелом фосфору в біогенному циклі.

Вміст фосфору в земній корі становить 8 * 10-20% (за вагою). Увільному стані фосфор в природі не зустрічається внаслідок його легкоїокислюваність. У земній корі він знаходиться у вигляді мінералів (фторапатіт,хлорапатіт, вівіаніт тощо), які входять до складу природних фосфатів --апатитів і фосфоритів. Фосфор має виняткове значення для життятварин і рослин.

Так як рослини забирають з грунту значну кількість фосфору, априродне поповнення фосфорними сполуками грунту вкрай незначно,то внесення в грунт фосфорних добрив є одним з найважливішихзаходів щодо підвищення врожайності. Щороку у світі видобуваютьприблизно 125 млн. т. фосфатної руди. Більша її частина витрачається навиробництво фосфатних добрив.