6.Основні закони б. Коммонера

Закон перший: усе пов'язане з усім.

Закон другий: усе має кудись діватися.

Закон третій: природа знає краще.

Закон четвертий: ніщо не дається задарма.

7. Групові особливості популяції ( чисельність, щільність, народжуваність, смертність, приріст популяції, темп росту).

8. Поняття: організм, вид, популяція, біоценоз, біогеоценоз, біосфера

Організм - це жива істота, яка володіє сукупністю властивостей:

Популяція - сукупність організмів, що займають обмежений ареал (територія поширення якогось об'єкта або явища), мають спільне походження за фенотипом та географічно ізольовані від інших популяцій даного виду.

Біоценоз - сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абіотичними факторами середовища

Біогеоценоз - ділянка земної поверхні, що характеризується певними фізико-географічними умовами (характером мікроклімату, рельєфу, геологічної будови, ґрунту та водного режиму), разом з біоценозом (угрупованням рослинних і тваринних організмів).

Біосфера - природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами).

9. Основні закони аутекології

І. Закон біологічної стійкості (нелінійної реакції особини на екочинник).

II. Закон лімітуючого чинника (Ю. Лібіха).

III. Закон рівнозначності чинників середовища.

IV. Закон сукупної дії чинників середовища.

V. Закон оптимальності.

10. Екосистема (біогеоценоз) та її складова частина

11. Завдання екології

Серед основних завдань екології можна виділити такі:

— дослідження особливостей організації життя, в тому числі в зв'язку з антропогенним, що є результатом людської діяльності, впливом на природні системи;

— створення наукової основи раціональної експлуатації біологічних ресурсів;

— прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;

— збереження середовища існування людини.

12. Основні закони синекології

http://www.eco-live.com.ua/content/osnovnі-zakoni-sinekologії-і-bіosfera1-bіosfera-zemlі

13. Суть вчення В.І. Вернадського про ноосферу

Ноосфера - це етап розвитку біосфери, на якому людина, свідомо використовуючи свої знання, буде підтримувати існування біосфери та сприяти її розвитку.

Вчення Вернадського про ноосферу включає 4 основні положення:

1. Ноосфера - історично останній стан геологічної оболонки біосфери, що перетворюється діяльністю людини.

2. Ноосфера - сфера розуму і праці.

3. Зміни біосфери обумовлені як свідомою, так підсвідомою діяльністю людини.

4. Розвиток ноосфери пов’язаний з розвитком соціально-економічних факторів.

14. Кругообіг речовин та його причина

У біосфері відбувається постійний колообіг активних елементів, які переходять від організму до організму, у неживу природу і знову до організму. Елементи, які вивільняються мікроорганізмами при гнитті, надходять у грунт і атмосферу, знову включаються в колообіг речовин біосфери, поглинаючись живими організмами. Весь цей процес і буде біогенною міграцією атомів. Для біогенної міграції характерним є накопичення хімічних елементів у живих організмах, а також їх вивільнення у результаті розкладу мертвих організмів. Біогенна міграція викликається трьома процесами:

· обміном речовин в організмах;

· ростом;

· розмноженням.

Причина колообігу - обмеженість елементів, з яких будується тіло організмів.

15. Атмосфера, її межа, складові частини, функціїАтмосфера - суміш газів, що оточують Землю, та утримуються завдяки силі тяжіння. Атмосфера в основному складається з азоту (N2, 78%) і кисню (O2, 21%; O3, 10−6 %). Решта (~1%) складається здебільшого з аргону (0,93%) із невеликими домішками інших газів, зокрема вуглекислого газу (0,03%). Крім того атмосфера містить близько 1,3÷1,5×1016кг води, основну масу якої зосереджено у тропосфері.

Межі атмосфери умовні. Верхню межу точно не визначено. Густина повітря з висотою зменшується, атмосфера поступово, без чіткої межі переходить у міжпланетний простір. За верхню межу іноді беруть таку висоту, на якій окремі розрізнені частини повітря ще обертаються разом із Землею, де сила притягання ще більша за відцентрову силу.

За даними сучасних досліджень, верхня межа атмосфери простежується до 3000 км. Там її густина наближається до густини міжпланетного простору.

За нижню межу атмосфери практично беруть поверхню Землі. Але й поверхня Землі — межа умовна, бо повітря проникає і в земну кору,і у воду.

Атмосфера неоднорідна. Вона має добре виражену шарувату будову. Її шари, або концентричні оболонки, за фізичними особливостями відрізняються між собою. Атмосферу ділять на п'ять основних шарів (сфер): тропосферу, стратосферу, мезосферу, термосферу (іоносферу) і екзосферу. Сфери не мають чітких меж вони поступово переходять одна в одну, утворюючи перехідні межі.

Атмосфера забезпечує:

фотосинтез та дихання;

захист живих організмів від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання, що відбувається завдяки наявності озонового шару;

перенесення тепла і вологи;

регулювання сезонного й добового коливання температури (якби не існувало атмосфери Землі добові коливання температури на поверхні сягали б 200° C;

існування атмосфери обумовлює низку складних екзогенних процесів:

вивітрювання гірських порід,

активність природних вод, мерзлоти, льодовиків тощо.