[Ред.]Винаходи

1673 року, після знайомства з Християном Гюйгенсом, Лейбніц створив механічний калькулятор (арифмометр), що виконує додавання, віднімання, множення і ділення чисел, а також витяг коренів і зведення в степінь.^[14] У машині Лейбніцавикористовувався принцип зв'язаних кілець підсумовуючоїмашини Паскаля, але Лейбніц ввів у неї рухомий елемент (прототип каретки настільного калькулятора), що дозволив прискорити повторення операції додавання, необхідне при перемножуванні чисел. Замість коліщат і приводів у машині Лейбніца використовувалися циліндри з нанесеними на них цифрами. Кожен циліндр мав дев'ять рядів виступів або зубців. При цьому перший ряд містив один виступ, другий ряд — два виступи і так аж до дев'ятого ряду, що містив відповідно дев'ять виступів. Циліндри з виступами були рухомими.

Спеціально для своєї машини Лейбніц застосував систему числення, що використовує дві цифри: 0 і 1. Принцип двійкової системи числення Лейбніц пояснював на прикладі коробочки з отворами: відкритий отвір означає 1, закритий — 0. Одиниця позначалася кулею, що випала, нуль — відсутністю кулі. Двійкова система числення Лейбніца знайшла згодом застосування в автоматичних обчислювальних пристроях. Машина була продемонстрована у Французькій академії наук і лондонському Королівському суспільстві.^[14]

Лейбніц підказав Дені Папену конструкцію парової машини (циліндр і поршень). Сам Готфрід Лейбніц з перемінним успіхом намагався створити паровий насос на рубежі XVII і XVIII століть поряд з Християном Гюйгенсом.^[15]

Лейбніц міг за тиждень запропонувати з півдюжини геніальних ідей: від підводного човна до абсолютно нової форми годинника, від новаторської моделі ліхтарика до воза, який міг рухатися з такою ж швидкістю, як і сучасні автомобілі (навіть у часи, коли дороги представляли собою колійні шляхи), однак жоден з цих винаходів так і не був завершений.^[16] Як інженер, Лейбніц працював над обчислювальними машинами, годинниками і навіть над обладнанням для гірничодобувної промисловості [37]. Як бібліотекар, він більш-менш винайшов сучасне уявлення про каталогізації.^[17]

Попри те, що проект осушування копалень в горах Гарца у 1678—1684 р.р. зазнав невдачі, під час його виконання Лейбніц розробив чимало конструкцій вітряків, помп та інших механізмів. До того ж, завдяки накопиченим спостереженням Лейбніц перетворився на першостатного експерта з геології, сформулювавши гіпотезу, що Земля спочатку була розплавленою. Серед винаходів Лейбніца можна також відзначити:

• проектування оптичних приладів та гідравлічних машин ^[18]

• робота над створенням «пневматичного двигуна»

Роботи братів Бернуллі

Якоб Бернуллі

.Біографія

Якоб народився в сім'ї процвітаючого фармацевта Миколи Бернуллі. Спочатку, за бажанням батька, вчився в Базельському університеті богослов'я, але захопився математикою, яку вивчив самостійно. В університеті опанував також 5 мовами (французька, італійська, англійська, латинську, грецьку), в 1671 році отримав вчений ступінь магістра філософії ^[1].

У 1676-1680 роках здійснив поїздку по Європі. Заїхав до Франції для вивчення ідейДекарта, потім до Італії. Повернувшись в Базель, деякий час працював приватним вчителем.

У 1682 році відправився в нову подорож, відвідавши Нідерланди і Англію, де познайомився з Гюйгенсом, Гуком і Бойл. У 1684 році, після повернення в Базель, одружився на Юдіт Штупанус (Judith Stupanus), у них народилися син і дочка.

У 1683 році почав читати лекції з фізики в Базельському університеті. З 1687 обраний професором фізики (з 1687 року - математики) в цьому університеті.

1687 : виявив перший мемуар Лейбніца (1684 року) по аналізу і з ентузіазмом почав освоєння нового обчислення. Звернувся з листом до Лейбніца з проханням роз'яснити кілька темних місць. Відповідь він отримав тільки через три роки (1690, Лейбніц тоді був у відрядженні в Парижі); за цей час Якоб Бернуллі самостійно освоїв диференціальне й інтегральне числення, а заодно долучив до нього брата Йоганна. Після повернення Лейбніц вступив в активну і взаємно-корисну листування з обома. Сформований тріумвірат - Ляйбніц і брати Бернуллі - 20 років очолював європейських математиків і надзвичайно збагатив новий аналіз.

У 1692 році у Якоба Бернуллі виявилися перші ознаки туберкульозу, від якого він і помер в 1705 році. На честь Якоба і Іоганна Бернуллі названий кратер Bernoulli на Місяці.