Ресурси як вхідний фактор виробництва (операційної діяльності)
Одним із основних завдань операційних (виробничих) менеджерів є забезпечення безперебійності виробничого процесу, усіх його складових та інфраструктур, спрямованих на досягнення поставлених цілей (плану) організації. Безперебійність виробничого процесу в свою чергу залежить від надійності ресурсів виробництва та обслуговування.
Ресурси — це керовані фактори виробництва, що володіють вартісними властивостями і перетворюючими можливостями, необхідні для забезпечення функціонування і розвитку виробничих процесів з метою досягнення запланованих результатів.
Виділяють п’ять основних видів ресурсів, необхідних для функціонування будь-якого підприємства, а саме:
люди — трудові ресурси (Л);
матеріали —матеріальні ресурси (М);
капітал фінансові ресурси (Ф) ;
технологія — технологічні ресурси (Т):
інформація — інформаційний ресурс (І).
Рис. 3.1. Ресурсна схема виробничого процесу
Історично у вітчизняній науці управління розглядали чотири види виробничих ресурсів: трудові, матеріальні, фінансові і технічні. Під технічними ресурсами малися на увазі машини, устаткування, силові установки і т.д. Вважалося, що цих чотирьох видів цілком достатньо для функціонування виробничих процесів. Інформація, хоча і враховувалася в системі управління, однак, до категорії ресурсів її не відносили. Найчастіше інформаційне забезпечення вважалося видом діяльності і тому зараховувалося до категорії функцій управління.
У період розвитку ринкових відносин значення інформації різко зросло. Без неї неможливо почати нову справу, переходити на новий продукт, технологію, вижити в конкурентній боротьбі. Без інформації не може обійтися жодне підприємство, а для підприємств туристичної сфери даний ресурс є домінуючим. Тому необхідно перейняти зарубіжний досвід і віднести дану економічну категорію до розряду виробничих ресурсів.
Аналогічно можна вчинити і з технологією, тому що будь-який технологічний процес сучасності не мислимий без технічних засобів, тобто відповідного устаткування, машин і механізмів, застосовуваних при виготовленні тих чи інших продуктів.
Певний інтерес викликає підхід авторського колективу під керівництвом д.е.н., проф. Градова А.П. до переліку і складу виробничих ресурсів. Вони стверджують, що до складу виробничої системи будь-якого рівня ієрархії (підприємство, цех, ділянка, робоче місце) традиційно включають наступні ресурси:
Технічні ресурси (особливості виробничого устаткування, інвентарю,
основних і допоміжних матеріалів та ін.).
Технологічні ресурси (динамічність методів технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові заділи й ін.).
Кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхня здатність адаптуватися до зміни цілей виробничої (операційної системи) системи.
Просторові ресурси (характер виробничих приміщень, території
підприємства, комунікацій, можливість розширення й ін.).
Ресурси організаційної структури системи управління (характер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і т.п.).
Інформаційні ресурси (характер розташовуваної інформації про саму виробничу (операційну) систему і зовнішнє середовище, можливість її розширення і підвищення вірогідності і т.п.).
Фінансові ресурси (стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній
та ін.).
Таким чином, виробничі ресурси є основним фактором виробництва і виступають як об'єкт управління у виробничому (операційному) менеджменті.