
- •1.Поняття тп ,предмет і метод.
- •2. Система, функції та принципи транспортного права
- •3. Транспортні правовідносини,їх загальна характеристика
- •4. Вертикальні транспортні правовідносини
- •Система державних органів у сфері регулювання транспортних правовідносин.
- •Загальні засади ліцензування в сфері транспортної діяльності.
- •7. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
- •Умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів морським і річковим транспортом.
- •Ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів та вантажів повітряним транспортом.
- •10.Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів залізничним транспортом.
- •2.1. Кваліфікаційні вимоги
- •11.Особливості транспортних засобів як об'єктів майнових відносин.
- •12.Правові титули на транспортні засоби.
- •2. Види володіння
- •Державна реєстрація водних транспортних засобів.
- •Судновий патент, судновий білет
- •Умови і наслідки реєстрації
- •Державна реєстрація повітряних транспортних засобів
- •Заява на реєстрацію повітряних суден
- •Реєстрація повітряного судна і виключення його з Реєстру державних повітряних суден України
- •Державна реєстрація автомобільних транспортних засобів
- •16.Державна реєстрація транспортних засобів на залізничному транспорті
- •17.Поняття, склад і система залізничного транспорту.
- •18.Планування перевезень вантажів залізничним транспортом (порядок формування та повноваження посадовіх осіб щодо коригування плану).
- •19.Довгостроковий (річний) договір на організацію перевезень вантажів залізничним транспортом: предмет, права та обовязки сторін.
- •22. Відповідальність у відносинах з перевезення вантажів залізничним транспортом
- •23. Правове регулювання обслуговування залізничних під'їзних колій
- •24. Перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом
- •25,Загальні положення про автотранспорт:склад та управління
- •Вимоги до інфраструктури автомобільних шляхів сполучення
- •28. Правове регулювання перевезень пасажирів, багажу та пошти автомобільним транспортом
- •Поняття та види мореплавства (відкриття та умови функціонування лінії закордонного плавання).
- •Державного регулювання торговельного мореплавства.
- •31. Арешт суден (За Кодексом торгівельного мореплавства України)
- •32. Морський порт: поняття та правовий статус
- •33. Правове регулювання послуг з радіолокаційне проведення морських суден
- •Правове регулювання послуг з лоцманського проведення морських суден.
- •Морське агентування.
- •37.Договір фрахтування морського судна.
- •38.Договір морського буксирування
- •39. Договір морського страхування
- •40. Загальна аварія на морському транспорт (поняття порядок та розподіл збитків).
- •41. Відшкодування збитків на морському транспорті.
- •42. Поняття та види договорів морського перевезення вантажу.
- •44. Коносамент як перевізний документ Реквізити коносамента
- •Кількість примірників коносамента
- •Передача коносамента
- •Договір морського перевезення вантажу. Поняття договору морського перевезення вантажу
- •Доказ існування та зміст договору морського перевезення вантажу
- •Правовідносини перевізника і одержувача вантажу
- •Реквізити рейсового чартеру
- •Докази приймання вантажу до перевезення
- •Доказ укладення договору
- •Відмова пасажира від договору
- •Відмова перевізника від договору
- •Права пасажира
- •Відповідальність перевізника
- •47. Міжнародно-правове регулювання автомобільних пасажирських перевезень
- •48. Міжнародно-правове регулювання автомобільних вантажних перевезень
- •49. Міжнародно-правове регулювання залізничних вантажних перевезень
- •50. Міжнародно-правове регулювання морських вантажних перевезень
- •51. Міжнародно-правове регулювання повітряних вантажних перевезень.
- •Міжнародно-правове регулювання залізничних пасажирських перевезень.
- •Міжнародно-правове регулювання морських пасажирських перевезень.
- •54. Міжнародно-правове регулювання повітряних пасажирських перевезень.
- •55 Строки та порядок досудового врегулювання спорів
- •Претензії та їх реквізити.
- •57.Порядок предявлення позовів.
- •58. Комерційні акти на транспорті.
- •59. Поняття, структура та порядок використання повітряного простору України.
- •60. Державне регулювання діяльності авіації
- •Договір повітряного перевезення пасажирів.
- •64. Відповідальність сторін за договором повітряного перевезення вантажів.
- •65. Організаційно-правові засади виконання чартерних рейсів.
- •1. Загальні умови виконання чартерних рейсів українськими авіаперевізниками
- •2. Особливі умови виконання чартерних рейсів українськими авіаперевізниками
- •66. Правові засади організації польотів повітряних суден цивільної авіації літерними і підконтрольними рейсами.
- •67. Правове регулювання пошукових та рятувальних робіт на авіаціному транспорті
- •68. Організаційно-правові засади забезпечення аеронавігаційною інформацією
- •69. Авіаційне страхування
60. Державне регулювання діяльності авіації
Авіація як галузь — це усі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден.
Держава здійснює регулювання діяльності цивільної авіації за напрямами:
1) забезпечення розвитку цивільної авіації;
2) нагляд за безпекою польотів повітряних суден;
3) сертифікація, реєстрація та ліцензування;
4) регулювання використання повітряного простору і обслуговування повітряного руху;
5) забезпечення пошуку та рятування повітряних суден, що зазнають чи зазнали лиха;
6) захист авіації України від актів незаконного втручання в її діяльність;
7) науковий супровід діяльності авіації та забезпечення її безпеки.
8) сприяння зовнішньоекономічній і міжнародно-правовій діяльності цивільної авіації.
Державне регулювання діяльності авіації здійснюють Міністерство транспорту та зв'язку України і Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації.
Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба) відповідно до «Положення про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації» є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Державіаслужба є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації та у сфері використання повітряного простору України.
Основними завданнями Державіаслужби є:
1) державний нагляд за забезпеченням безпеки авіації;
2) проведення розслідування авіаційних подій до моменту створення незалежного органу з розслідування;
3) сертифікація і реєстрація об'єктів і суб'єктів авіаційної діяльності та її ліцензування;
4) забезпечення функціонування об'єднаної цивільно-військової системи використання повітряного простору;
5) регулювання використання повітряного простору та обслуговування повітряного руху;
6) захист авіації України від незаконного втручання в її діяльність;
7) забезпечення пошуку та рятування повітряних суден, що зазнають чи зазнали лиха в єдиній системі пошуку і рятування;
8) сприяння зовнішньоекономічній і міжнародно-правовій діяльності цивільної авіації;
9) здійснення централізованого державного управління діяльністю цивільної авіації і використанням повітряного
простору;
10) забезпечення розвитку цивільної авіації, науковий супровід діяльності авіації;
11) забезпечення ефективного використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат
12) створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств цивільної авіації усіх форм власності;
13) створення умов для інтеграції цивільної авіації України до європейської та світової а
14) управління об'єктами державної власності і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державіаслужби.
61 Державне регулювання діяльності авіації
Авіація як галузь — це усі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден.
Держава здійснює регулювання діяльності цивільної авіації за напрямами:
1) забезпечення розвитку цивільної авіації;
2) нагляд за безпекою польотів повітряних суден;
3) сертифікація, реєстрація та ліцензування;
4) регулювання використання повітряного простору і обслуговування повітряного руху;
5) забезпечення пошуку та рятування повітряних суден, що зазнають чи зазнали лиха;
6) захист авіації України від актів незаконного втручання в її діяльність;
7) науковий супровід діяльності авіації та забезпечення її безпеки.
8) сприяння зовнішньоекономічній і міжнародно-правовій діяльності цивільної авіації.
Державне регулювання діяльності авіації здійснюють Міністерство транспорту та зв'язку України і Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації.
Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба) відповідно до «Положення про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації» є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Державіаслужба є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації та у сфері використання повітряного простору України.
Основними завданнями Державіаслужби є:
1) державний нагляд за забезпеченням безпеки авіації;
2) проведення розслідування авіаційних подій до моменту створення незалежного органу з розслідування;
3) сертифікація і реєстрація об'єктів і суб'єктів авіаційної діяльності та її ліцензування;
4) забезпечення функціонування об'єднаної цивільно-військової системи використання повітряного простору;
5) регулювання використання повітряного простору та обслуговування повітряного руху;
6) захист авіації України від незаконного втручання в її діяльність;
7) забезпечення пошуку та рятування повітряних суден, що зазнають чи зазнали лиха в єдиній системі пошуку і рятування;
8) сприяння зовнішньоекономічній і міжнародно-правовій діяльності цивільної авіації;
9) здійснення централізованого державного управління діяльністю цивільної авіації і використанням повітряного
простору;
10) забезпечення розвитку цивільної авіації, науковий супровід діяльності авіації;
11) забезпечення ефективного використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат
12) створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств цивільної авіації усіх форм власності;
13) створення умов для інтеграції цивільної авіації України до європейської та світової а
14) управління об'єктами державної власності і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державіаслужби.