42. Поняття та види договорів морського перевезення вантажу.

Умови морського перевезення вантажів визначаються договором.

За договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі.

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;

3) інші письмові докази.

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Рейсовий чартер повинен містити основні реквізити: найменування сторін, судна і вантажу, порту відправлення і призначення (або місця направлення судна). До рейсового чартеру можуть бути включені за згодою сторін інші умови і застереження. Рейсовий чартер підписується фрахтівником (перевізником) і фрахтувальником або їх уповноваженими представниками.

Після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі. Договір морського перевезення вантажу припиняється без відмови сторін і без обов'язку однієї відшкодувати іншій заподіяні припиненням договору збитки, якщо після укладення договору і до відходу судна з місця навантаження внаслідок обставин, не залежних від сторін:

1) судно загине або буде силоміць захоплене;

2) судно буде визнане непридатним для плавання;

3) загине вантаж, індивідуально визначений;

4) загине вантаж, що визначається родовими ознаками, після здачі його для навантаження, а відправник не встигне здати інший вантаж замість загиблого.

Договір морського перевезення вантажів припиняється внаслідок зазначених обставин і під час рейсу, причому перевізнику належить фрахт пропорційно фактичній дальності перевезення виходячи з кількості врятованого і зданого перевізником вантажу.

43. Особливости правовового статусу окремих учасників перевезення на морському транспорті (морський порт капітан порту начальник порту).

Діяльність з надання послуг морським Т підлягає ліцензуванню. КТМ застосовує термін морська транспортна організація, яка зобов’язана прийняти будь-який вантаж, якщо на судні є приміщення придатні для перевезення і вантаж можна перевозити без завдання шкоди іншим вантажам. Вона не в праві віддавати перевагу одному вантажовідправнику над іншим. Вона зобов’язана публікувати тарифи та умови перевезення. У разі необхідності здійснення систематичного перевезення з нею можуть укладатися довгострокові договори. Передбачається здійснення планування. Сторонами договору виступають вантажовідправник, перевізник та вантажоодержувач. Відправник – особа, яка доручає перевізнику перевезти вантаж з порту відправлення в порт призначення і зобов’язується сплатити відповідну плату. Відправником є особа, яка зазначена як такий, незалежно від того хто здійснює перевезення. Перевізник – той, хто надає послугу. Конвенція ООН виділяє термін «перевізник» та «фактичний перевізник». Перевізник – особа, від імені якої укладено договір, а фактичний – особа, якій доручено перевізником здійснювати перевезення. Відповідальність за вантаж покладається на перевізника і він несе відповідальність за фактичного перевізника і дій його членів в тих випадках коли відповідальність несе фактичний перевізник, він відповідає перед відправником солідарно з перевізником. Статус нац. перевізника надається морським компаніям за таких вимог: 1)має відповідно оформлену ліцензію; 2)є юридичною особою України та використовує флот, що плаває під державним прапором України; 3)її діяльність відповідає КТМ і законодавству України; 4)пройшла перевірку міжнародної аудиторської організації.

За виконання таких вимог на конкурсних засадах, компанії може бути надано за поданням Укрморрічфлоту, Мінтрансу статус національного перевізника. Національний перевізник зобов’язаний: 1)забезпечувати перевезення за державним замовленням; 2)забезпечувати першочергове виконання зобов’язань що випливають з міжнародних зобов’язань України; 3)забезпечувати виконання доручень КМУ щодо перевезення; 4)забезпечувати охорону навколишнього середовища.

Одержувач – особа і сторона, яка набуває певних прав та обов’язків. Можна розглядати в якості 3-ї сторони, на користь якої укладено договір. КТМ та конвенція ООН «Про морські перевезення» згадує одержувача як самостійну сторону договору. Він має право вимагати видачу вантажу; сплачувати провізну плату. Має певні процесуальні права. Існують особи, які не є членами договору(представники, морські агенти, експедитор, морський порт).