
- •1.Поняття тп ,предмет і метод.
- •2. Система, функції та принципи транспортного права
- •3. Транспортні правовідносини,їх загальна характеристика
- •4. Вертикальні транспортні правовідносини
- •Система державних органів у сфері регулювання транспортних правовідносин.
- •Загальні засади ліцензування в сфері транспортної діяльності.
- •7. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
- •Умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів морським і річковим транспортом.
- •Ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів та вантажів повітряним транспортом.
- •10.Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів залізничним транспортом.
- •2.1. Кваліфікаційні вимоги
- •11.Особливості транспортних засобів як об'єктів майнових відносин.
- •12.Правові титули на транспортні засоби.
- •2. Види володіння
- •Державна реєстрація водних транспортних засобів.
- •Судновий патент, судновий білет
- •Умови і наслідки реєстрації
- •Державна реєстрація повітряних транспортних засобів
- •Заява на реєстрацію повітряних суден
- •Реєстрація повітряного судна і виключення його з Реєстру державних повітряних суден України
- •Державна реєстрація автомобільних транспортних засобів
- •16.Державна реєстрація транспортних засобів на залізничному транспорті
- •17.Поняття, склад і система залізничного транспорту.
- •18.Планування перевезень вантажів залізничним транспортом (порядок формування та повноваження посадовіх осіб щодо коригування плану).
- •19.Довгостроковий (річний) договір на організацію перевезень вантажів залізничним транспортом: предмет, права та обовязки сторін.
- •22. Відповідальність у відносинах з перевезення вантажів залізничним транспортом
- •23. Правове регулювання обслуговування залізничних під'їзних колій
- •24. Перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом
- •25,Загальні положення про автотранспорт:склад та управління
- •Вимоги до інфраструктури автомобільних шляхів сполучення
- •28. Правове регулювання перевезень пасажирів, багажу та пошти автомобільним транспортом
- •Поняття та види мореплавства (відкриття та умови функціонування лінії закордонного плавання).
- •Державного регулювання торговельного мореплавства.
- •31. Арешт суден (За Кодексом торгівельного мореплавства України)
- •32. Морський порт: поняття та правовий статус
- •33. Правове регулювання послуг з радіолокаційне проведення морських суден
- •Правове регулювання послуг з лоцманського проведення морських суден.
- •Морське агентування.
- •37.Договір фрахтування морського судна.
- •38.Договір морського буксирування
- •39. Договір морського страхування
- •40. Загальна аварія на морському транспорт (поняття порядок та розподіл збитків).
- •41. Відшкодування збитків на морському транспорті.
- •42. Поняття та види договорів морського перевезення вантажу.
- •44. Коносамент як перевізний документ Реквізити коносамента
- •Кількість примірників коносамента
- •Передача коносамента
- •Договір морського перевезення вантажу. Поняття договору морського перевезення вантажу
- •Доказ існування та зміст договору морського перевезення вантажу
- •Правовідносини перевізника і одержувача вантажу
- •Реквізити рейсового чартеру
- •Докази приймання вантажу до перевезення
- •Доказ укладення договору
- •Відмова пасажира від договору
- •Відмова перевізника від договору
- •Права пасажира
- •Відповідальність перевізника
- •47. Міжнародно-правове регулювання автомобільних пасажирських перевезень
- •48. Міжнародно-правове регулювання автомобільних вантажних перевезень
- •49. Міжнародно-правове регулювання залізничних вантажних перевезень
- •50. Міжнародно-правове регулювання морських вантажних перевезень
- •51. Міжнародно-правове регулювання повітряних вантажних перевезень.
- •Міжнародно-правове регулювання залізничних пасажирських перевезень.
- •Міжнародно-правове регулювання морських пасажирських перевезень.
- •54. Міжнародно-правове регулювання повітряних пасажирських перевезень.
- •55 Строки та порядок досудового врегулювання спорів
- •Претензії та їх реквізити.
- •57.Порядок предявлення позовів.
- •58. Комерційні акти на транспорті.
- •59. Поняття, структура та порядок використання повітряного простору України.
- •60. Державне регулювання діяльності авіації
- •Договір повітряного перевезення пасажирів.
- •64. Відповідальність сторін за договором повітряного перевезення вантажів.
- •65. Організаційно-правові засади виконання чартерних рейсів.
- •1. Загальні умови виконання чартерних рейсів українськими авіаперевізниками
- •2. Особливі умови виконання чартерних рейсів українськими авіаперевізниками
- •66. Правові засади організації польотів повітряних суден цивільної авіації літерними і підконтрольними рейсами.
- •67. Правове регулювання пошукових та рятувальних робіт на авіаціному транспорті
- •68. Організаційно-правові засади забезпечення аеронавігаційною інформацією
- •69. Авіаційне страхування
38.Договір морського буксирування
За договором морського буксирування власник одного судна зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий об'єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу чи для виконання маневру. Кожна із сторін договору морського буксирування зобов'язана завчасно привести своє судно або інший плавучий об'єкт у стан, придатний для виконання передбачених договором морського буксирування робіт. Власники суден і об'єктів буксирування не несуть відповідальності за недоліки свого судна, якщо доведуть, що вони не могли бути виявлені при проявленні ними належної дбайливості (приховані недоліки).Власник буксируючого судна не відповідає за шкоду, заподіяну судну, яке буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і вантажу, що знаходиться на ньому, при буксируванні у кригових умовах, якщо не буде доведено, що шкода заподіяна з вини буксируючого судна. Відповідальність за шкоду, заподіяну при буксируванні судну, що буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і вантажу, що знаходяться на ньому, у випадку, коли капітан буксируючого судна управляє буксирувальною операцією, у разі відсутності іншої угоди сторін, несе власник буксируючого судна, якщо ним не буде доведено відсутність його вини. Відповідальність за шкоду, завдану при буксируванні буксируючому судну чи майну і вантажу, що знаходяться на ньому, у випадку, коли капітан судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта управляє буксирувальною операцією, у разі відсутності іншої угоди сторін, несе власник судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта, якщо ним не буде доведено відсутність його вини. Початком відповідальності власника буксируючого судна за договором морського буксирування вважається момент прийняття судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта на буксир у початковому пункті буксирування і закінченням відповідальності - момент поставлення судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта на швартові або на якір у кінцевому пункті буксирування.У разі аварійної морської події з судном, що буксирується, або іншим плавучим об'єктом з причини, що не залежить від буксируючого судна, капітан останнього зобов'язаний надати судну, що буксирується, або іншому плавучому об'єкту рятувальні засоби і подавати йому необхідну допомогу доти, доки постраждале судно (об'єкт) не зможе обійтися без рятівника, з відшкодуванням лише фактичних витрат буксируючого судна і без виплати рятувальної винагороди.
39. Договір морського страхування
Торговельне мореплавання пов'язане з досить значним ризиком. Майно учасників страхування (судновласників, вантажовласників) наражається на серйозну небезпеку пошкодження і загибелі, викликаних явищами стихійного характеру, недосконалістю суднобудівної техніки, а також різного роду подіями на море. Збитки учасників морського підприємства можуть бути дуже великими. Збитки судновласників можливі у разі посадки судна на мілину, пожежі, зіткнення, необхідність оплати праці рятувальників, необхідності відшкодування шкоди іншим судновласникам при зіткненні суден і вантажовласникам - при пошкодженні і втрату вантажу. Збитки вантажовласників можливі у випадку будь-якого події з судном, а також при пошкодженні або втрату вантажу з вини перевізника, який не виявляє належної дбайливості про вантаж. Положеннями цивільного права передбачено обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної з вини якого-небудь особи. Проте в процесі торгового мореплавства зустрічаються такі явища природного, стихійного або соціального характеру, які хоч і тягнуть за собою заподіяння збитків, але знаходяться за межами контролю кого-небудь з учасників морського підприємства (дія непереборної сили тощо). За подібних обставин шкоди ані з кого не може бути стягнуто, так як немає провини в його заподіянні. У мореплаванні внаслідок його специфіки ризик такого роду майнових втрат значно вище, ніж у багатьох інших областях людської діяльності. Необхідність по можливості захистити себе від таких втрат стало причиною виникнення і широкого поширення морського страхування, тобто страхування бере участь в торговому мореплаванні майна (насамперед, суден і вантажів) та інших пов'язаних з мореплавством майнових інтересів. Сутність морського страхування, як і всякого страхування взагалі, полягає в розкладанні майнових втрат, понесених невеликим числом осіб, між широким колом осіб, які могли б також понести такі втрати. В даний час морське страхування здійснюється у двох організаційних формах. Договірне страхування полягає в тому, що одна особа (організація, тобто страховик) приймає на себе обов'язок відшкодовувати певні майнові втрати ряду осіб, які ризикують такі втрати понести. За цей страховик стягує з них платежі, створюючи з них резервний (страховий) фонд, з якого відшкодовуються понесені втрати. З цих же платежів утворюється одержувана страховиком прибуток. При такій формі страхування кожне окреме страхове відношення вдягається у форму договору. Взаємне морське страхування, в принципі, не переслідує цілей вилучення будь-якого прибутку від страхової діяльності. У цьому випадку страховий фонд утворюється з платежів (внесків) заздалегідь певного кола осіб, і тільки вони можуть претендувати на відшкодування своїх втрат за рахунок цього фонду. Якщо внесених ними коштів виявиться недостатньо, то повинні бути зроблені відповідні доплати до фонду, а надлишки коштів страхового фонду, що утворюються після закінчення певних періодів часу, підлягають поверненню або зараховуються в рахунок майбутніх платежів. Договір морського страхування, як і договір будь-якого виду страхування, повинен містити в собі наступні істотні умови, пункти: страховий випадок, об'єкт страхування, страхова премія, обов'язки сторін - страхувальника та страховика, істотні обставини, виключення зі страхового покриття, застереження про врегулювання збитків і т. д. Страховим випадком при морському страхуванні є реалізація небезпеки та випадковості, яким піддається об'єкт страхування. Найважливіший компонент договору морського страхування - об'єкт морського страхування, який характеризується високим ступенем комплексності. Кодекс торговельного мореплавства визначає широке коло об'єктів морського страхування, однак, згідно усталеної практики, найбільш поширеними з їх переліку є судно, вантаж, фрахт та цивільно-правова відповідальність судновласника і морського перевізника за майнову шкоду, заподіяну третім особам. При укладанні договору морського страхування страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі обставини, які мають істотне значення для визначення ступеня ризику, а також відомості, запитані страховиком. Страхувальник повинен негайно сповіщати страховика про всякому істотну зміну, що сталася з об'єктом або відносно об'єкта страхування (перевантаження вантажу на інше судно, зміна способу його перевезення, пункту вивантаження, відхилення судна від звичайного шляху проходження і т.д.). Такий обов'язок покладено на страхувальника у зв'язку з тим, що подібні зміни можуть підвищити ймовірність настання страхового випадку. Страхувальник звільняється від обов'язку повідомляти страховику загальновідомі відомості, а також відомості, що відомі або повинні бути відомі страховику. Якщо страховик, отримавши повідомлення страхувальника, вважатиме, що ступінь можливої для вантажу небезпеки збільшилася, він може вимагати перегляду умов договору страхування, зокрема, сплати додаткової страхової премії. У випадку відмови страхувальника це зробити, договір страхування припиняється з моменту зміни ризику. При настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний: вжити всіх залежних від нього заходів для запобігання збиткам і зменшення їх розмірів; сповістити страховика про те, що трапилося; виконувати вказівки, які дає страховик. Страховик звільняється від відповідальності за збитки, що виникли внаслідок того, що страхувальник умисно або через грубу необережність не вжив заходів до запобігання або зменшення збитків. Обов'язки, які покладає на страхувальника, несе також і особа, на користь якої укладено договір страхування (вигодонабувач), якщо договір укладено за дорученням цієї особи або воно згодом висловило згоду на страхування. Тому, коли така особа звертається до страхувальника за виплатою страхового відшкодування (що безперечно свідчить про його згоду на страхування), страховик може протиставити цій вимозі заперечення з приводу невиконання зазначених вище обов'язків так само, як він міг би їх висунути проти страхувальника. Основний обов'язок страховика: своєчасна і повна виплата страхового відшкодування і страхових сум у випадках, передбачених умовами страхування (до них відносяться: витрати страхувальника або вигодонабувача, вироблені для запобігання або зменшення збитків, з'ясування і встановлення розміру збитку, що підлягають відшкодуванню страховиком, складання диспаші). Страхова премія сплачується страхувальником в обумовлений договором морського страхування термін. Договір набуває чинності з моменту сплати страхової премії, тобто договір морського страхування відноситься до реальних договорами і вважається укладеним у момент сплати страхової премії. При укладанні договору морського страхування страхувальник зобов'язаний оголосити суму, на яку він страхує відповідний інтерес - страхову суму - величину максимальної відповідальності страховика за ризиками, що передаються в рамках договору, що укладається. При страхуванні судна, вантажу або іншого майна страхова сума не може перевищувати їх страхову вартість, тобто дійсну вартість на момент укладання договору. У випадку, якщо страхова сума, зазначена в договорі морського страхування, перевищує страхову вартість майна, договір морського страхування є недійсним у тій частині страхової суми, яка перевищує страхову вартість, що відповідає загальним правилам, передбаченим ЦК РФ. У випадку, якщо страхова сума оголошена нижче страхової вартості майна, розмір страхового відшкодування зменшується пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості у стільки разів, у скільки страхова вартість перевищує страхову суму. Також може виникнути ситуація подвійного страхування (double insurance), коли один і той самий об'єкт застрахований у кількох страховиків на страхові суми, які в підсумку перевищують страхову вартість цього об'єкта. У цьому випадку всі страховики несуть сумарне відповідальність тільки в розмірі страхової вартості. Страховик звільняється від відповідальності за збитки, що виникли внаслідок того, що страхувальник умисно або через грубу необережність не вжив заходів щодо запобігання або зменшення збитків.