Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ispit_metodologiya.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
113.38 Кб
Скачать

8. Узагальнення. Абстрагування

Узагальнення – метод дослідження, який дозволяє здійснити перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального, об’єднати предмети за подібними ознаками в однорідну групу.Межею узагальнення є філософські категорії, які не мають родових понять.

Приклади узагальнення в юриспруденції: У правовому пізнанні метод узагальнення використовується у формі: а) узагальнення професійного досвіду на підставі аналізу конкретних випадків (справ) (наприклад, узагальнення Верховним Судом України практики застосування судами законодавства); б) теоретичного узагальнення практики державного будівництва і реалізації права в діях суб'єктів правовідносин (створення теорії права); в) узагальнення емпіричних, галузевих теорій права.

Наукове узагальнення – це не просто уявне виділення та синтезування схожих ознак, а проникнення в суть речі: угляд єдиного в багатосторонньому, загального в одиничному, закономірного в випадковому, а також об’єднання предметів за схожими властивостями чи зв’язками в однорідні групи, класи.

В процесі узагальнення здійснюється перехід від одиничних понять до загальних, від менщ загальних понять – до більш загальних, від одиничних суджень до загальних, від суджень менш узагальнених – до більш узагальнених.

В науковому дослідженні найбільш часто використовують наступні види узагальнення:

1. Індуктивне – коли дослідник іде від окремих (одиничних) фактів, подій, до їх загального виразу в думках. Так, наприклад, знаходячи деяку загальну та специфічну властивість у представників невизначено великої множини предметів, утворюють поняття про неї.

2. Логічне – дослідник іде від однієї, менш загальної думки, до іншої, більш загальної.

Межею узагальнення є філософські категорії, які неможна узагальнити, оскільки вони не мають родових понять. (рівнобедренний трикутник - трикутник).

Абстрагування – метод дослідження, який дозволяє сконцентрувати увагу на суттєвих зв’язках, властивостях явищ та предметів та відсторонитися від несуттєвих.

Абстрагування (від лат. abstractio —отвлечение) — це загальнолоігчний метод наукового пізнання, який являє собою уявне відсторонення від несуттєвих властивостей, зв’язків предметів, що вивчаються, з одночасним уявним виділенням суттєвих зв’язків, сторін, зв’язків, якостей предмата, що цікавить дослідника.

Його суть в тому, що річ, властивість чи відношення уявно виділяються і однчасно відсторонюються від інших речей, властивостей, зв’язків і розглядаються "в чистому вигляді".

Термін "абстрагування" вживають у двох значеннях: 1) процес пізнання: 2) як результат цього процесу. Абстрагування як процес — це дослідження, вивчення предметів і явищ з метою виявлення їх специфічних характеристик, а абстракція як результат — це певне знання у формі понять, категорій, суджень, ідей, законів, теорій.

Приклади абстрагування в юриспруденції:

1) як процесу: 1. Юрист, що має високий рівень правової культури, абстрагується від різноманітних проявів суспільних відношень і вивчає, насамперед, правовідношення, тобто такі відношення, які регулюються і санкціонуються правом (тобто юрист уявно відкидає усі лишні ознаки, явища, властивості, відкидає усі види суспільних відносин, що не врегульовані нормами права, і виокремлює для себе, тобто для свого дослідження лише правовідносини. Абстрагуватись від певного явища - означає відкидати це явище); 2. Науковець з метою виокремлення специфічних ознак видового правового поняття застосовує абстрагування шляхом відкидання загальних ознак родового поняття, які водночас притаманні і видовому (наприклад, підзаконний нормативно-правовий акт є видовим поняттям стосовно родового поняття «нормативно-правовий акт». Підзаконному нормативно-правовому акту властиві як загальні ознаки нормативно-правового акту, так і власні специфічні ознаки. І для виокремлення цих специфічних ознак і застосовується метод абстракції (відкидання лишнього, загального) ;

2) як результату пізнавального процесу: терміни "право", "держава", "норма права", "правовідношення", "правопорядок", "законність", "правопорушення", "злочин", "злочинність" і т. д.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]