7. Аналіз та синтез

По конспекту Луць

Аналіз – метод дослідження, який дозволяє поділити об’єкт на складові частини з метою вивчення структури, елементів, виявлення особливостей структурних зв’язків та дослідження їх.

Одним з методів, котрий широко застосовується в наукових дослідженнях є метод аналізу (від грец. analysis — розділення, розчленування) — метод наукового пізнання, який представляє собі мисленнєве розчленування досліджуваного об’єкта на складові частини, з метою вивчення його структури, окремих ознак, властивостей, внутрішніх зв’язків, відношень.

Аналіз дає можливість досліднику проникнути в суть явища, котре ним вивчається, шляхом розчленування його на складові частини і виявити головне, суттєве.

Процедури аналізу органічною складовою частиною у кожне наукове дослідження і зазвичай складають його початкову стадію, коли дослідник переходить від нерозчленованого опису об’єкта до виявлення його будови, складу, а також його властивостей, ознак.

Існує декілька видів аналізу як прийому наукового пізнання.

Уявне (а часто на практиці і реальне, напр., експеримент) розчленування цілого на частини, що виявляє будову (структуру) цілого, передбачає не лише фіксацію частин, з яких складається ціле, але і встановлення зв’язків між ними. При цьому особливе значення має той випадок, коли аналізований предмет розглядається як представник якогось класу предметів: тут аналіз служить встановленню однакової (з точки зору деяких відношень) структури предметів класу, що дозволяє переносити знання, що отриманні при вивченні одних предметів, на інші.

Іншим видом аналізу є аналіз загальних властивостей предметів і зв’язків між предметами, коли властивість або зв’язок розчленовується на складові властивості чи зв’язку. В результаті аналізу загальних властивостей та зв’язків поняття про них зводяться до більш простих і загальних понять.

Видом аналізу також є розподілення класів (множинностей) предметів на підкласи. Такого роду аналіз називається класифікацією.

Суть аналізу в математиці і теорії вирішення задач (евристично-математичний аналіз) полягає в такому дослідженні структури і властивостей певного судження, теореми, поняття, яке здійснюється в ході розмірковування, яке поступово, крок за кроком, приводить до того, що вже відоме. Призначення такого аналізу в тому, щоб створити основу для протилежному аналітичному руху думки, - для синтезу, що приводить до шуканого доказу, визначення чи вирішення проблеми.

Логічний аналіз означає виявлення структурних елементів (видів, типів, рівнів) знання, яке оформлене у вигляді певного тексту та їх співвідношення між собою, з'ясування логічного значення істинності або хибності висловлювань у тексті, логічної експлікації ("пояснення", "уточнення") понятійного апарату, через який реалізується це знання, встановлення несуперечності, обґрунтованості, доведеності цього знання.

Приклади аналізу у юриспруденції: Наприклад, суспільство як цілісна система при системному аналізі розчленовується на економічний, політичний, правовий, моральний та ін. аспекти буття і суспільної свідомості (структурні частини цілого) і ці аспекти досліджуються окремо.

Формально-логічний аналіз є уточненням логічної форми (структури, будови) міркування і його складових частин – понять, суджень, умовиводів і т.д., що розглядаються в якості завершених, статистичних конструкцій. Найбільш розвинутою формою такого аналізу є побудова формальних систем, властивості яких виражаються аналізованими поняттями та судженнями (формалізація).

Синтез – метод дослідження, який дозволяє об’єднати частини об’єкта, властивості, зв’язки, які виокремлюються в результаті аналізу, та вивчити об’єкт як одне ціле. Синтез полягає в уявному з'єднанні частин предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановлення взаємодії частинок та пізнання цього предмета як єдиного цілого.

Приклади синтезу у юриспруденції: Прикладами синтезу знання у юридичних науках є закони і закономірності, які формулюються на підставі особистих досліджень, загальна теорія держави і права, галузеві і міжгалузеві спеціальні теорії права.

Література:

Синтез (от греч. synthesis — з’єднання, поєднання, складання) — метод наукового пізнання, що представляє собою уявне з’єднання складових частин, елементів, властивостей, зв’язків досліджуваного об’єкта, що були розчленовані в результаті аналізу, і вивчення цього об’єкту як одного цілогою

Синтез – це не довільне, еклектичне з’єднання частин, елементів цілого, а діалектичне ціле з виділенням сутності. Результатом синтезу є абсолютно нове утворення, властивості якого не є лише зовнішнім поєднанням цих компонентів, але також і результатом їх внутрішнього взаємозв’язку та взаємозалежності.

Аналіз фіксує в основному те специфічне, що відрізняє частини одна від одної. Синтез же викриває те суттєве загальне, що зв’язує частини в єдине ціле.

Аналіз і синтез знаходяться в діалектичній єдності: наше мислення однаковою мірою аналітичне та синтетичне.

Залежно від характеру дослідження об’єкта і глибини проникнення в його суть застосовуються різноманітні види аналізу та синтезу:

1. Прямий чи емпіричний аналіз і синтез – застосовується, як правило, на стадії поверхневого ознайомлення з об’єктом. Він дає можливість пізнати явище об’єкта, що вивчається.

2. Елементарно-теоретичний аналіз і синтез – даний вид широко застосовується, а його результатом є встановлення причинно-наслідкових зв’язків, виявлення різноманітних закономірностей.

3. Структурно-генетичний аналіз і синтез – дозволяє найбільш глибоко проникнути в суть об’єкта, що вивчається. Цей вид аналізу та синтезу потребує виділення в складному явищі таких елементів, які представляють найголовніше, суттєве і справляють вирішальний вплив на всі інші сторони досліджуваного об’єкта.