
- •1. Юридична наука: поняття, система. Об’єкт та предмет правового дослідження
- •7) Науки, що вивчають римське право;
- •2. Методологія правознавства: поняття, структура
- •4) Методи:
- •3. Матеріалістичний підхід та основні категорії матеріалізму.
- •4. Ідеалістичний підхід та основні категорії ідеалізму
- •5. Діалектичний підхід та основні категорії діалектики
- •6. Метафізичний підхід та основні категорії метафізики.
- •7. Аналіз та синтез
- •8. Узагальнення. Абстрагування
- •9. Індукція. Дедукція
- •10. Аналогія. Моделювання
- •11. Поняття. Класифікація
- •12. Основні формально-логічні закони
- •13. Емпіричний рівень наукового пізнання
- •14. Теоретичний рівень наукового пізнання
- •15. Основні форми наукового пізнання
- •16. Соціологічні методи та засоби пізнання
- •17. Системний підхід. Методи та засоби системного аналізу
- •18. Структурно-функціональні прийоми пізнання
- •19. Синергетична парадигма: прийоми та засоби пізнання
- •20. Діяльнісний підхід
- •22. Порівняльно-правовий метод та засоби дослідження
- •23. Методологія загальної теорії права
- •24. Герменевтико-правовий метод
- •25. Техніко-юридичний аналіз
- •26. Історико-правовий метод
25. Техніко-юридичний аналіз
Техніко-юридичний аналіз - це прийоми пізнання які дозволяють здійснити дослідження правових явищ за допомогою засобів юридичної техніки.
Види:1.правотворча техніка
2.правозастосовча техніка
3.правореалізаційна техніка
Професор П.М. Рабінович вважає, що юридична техніка є сукупністю способів і прийомів, умінь і навичок формування всіх елементів механізму правового регулювання та ефективного оперування ними у праворегулятивній практиці . Приблизно такої ж думки стосовно поняття юридичної техніки дотримується Г.Г. Шмельова . Л.Д. Воєводін вважає, що юридична техніка утворює основу проведення в життя права в цілому та його окремих галузей зокрема. Він визначає юридичну техніку як науково розроблену методику утворення, пізнання й ефективного застосування права з метою врегулювання поведінки людей. Вона являє собою сукупність прийомів, засобів і способів, систематизацію, упорядкування й узагальнення норм права з метою найбільш поглибленого та послідовного їх вивчення, а також розв’язання конфліктних ситуацій, що виникають у житті. Юридична техніка, що використовується в юридичній діяльності взагалі та при текстуальному закріпленні норм права й індивідуальних рішень, зокрема, досить різнорідна. Слушно зазначив Г.І. Муромцев, що можна виокремити кілька підвидів цього поняття. Залежно від сфери використання юридичну техніку можна поділити на два види.
Перший — техніка, що має загальне значення — використовується не лише в юридичній, а і в будь-якій іншій діяльності. До неї належить розмножувальна, організаційна, комп`ютерна техніка.
Другий — спеціальна техніка — застосовується лише в юридичній діяльності. Тут можна виокремити два підвиди: а) техніка, запозичена з неюридичної діяльності, але пристосована до правознавства (наприклад, криміналістична техніка); б) техніка, безпосередньо вироблена юридичною наукою та юридичною практикою; техніка, завдяки якій складаються тексти нормативних та індивідуальних правових актів.
Зрозуміло, що провідна роль серед усіх видів юридичної діяльності надається діяльності, пов’язаній з правотворчістю та правозастосуванням. Внаслідок цієї діяльності видаються нормативно-правові та індивідуальні правові акти. Саме через ці акти право знаходить своє зовнішнє вираження і пристосовується до конкретних життєвих ситуацій. Тому вважаємо логічним саме техніку, що використовується при виробленні текстів правових актів, а не будь-яку іншу техніку, називати юридичною технікою [4, с. 113]. До того ж таке розуміння юридичної техніки глибоко закріпилося у мові юриспруденції, є звичним для всіх, хто досліджує право, встановлює правові норми та застосовує їх. Інше розуміння юридичної техніки може призвести до плутанини і невизначеності при вирішенні питань, пов`язаних з цією технікою, в юридичній науці, у правотворчій та правозастосовній діяльності.
Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правозастосовній діяльності.
Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності — індивідуальні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів, договорів). Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необхідний високий рівень законодавчої техніки.
Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми найдосконалішого викладу думки законодавця (інших суб'єктів правотворчості) у статтях нормативно-правових актів, вибір найдоцільнішої структури кожного з них, термінології і мови, способи оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об'єднання нормативно-правових актів тощо. Вона забезпечує юридичну досконалість нормативних документів.
Істотне значення має зведення до мінімуму кількості нормативних актів з одного й того ж питання, а також наявність спеціальних правових засобів, що забезпечують додержання нормативно-правового акта (організаційні заходи, заходи заохочення, контролю та ін.).
Найзагальнішими прийомами і правилами юридичної техніки є:
1) юридична термінологія;
2) юридичні конструкції;
3) форма нормативного акта, прийоми іправила викладу його змісту.