- •1. Юридична наука: поняття, система. Об’єкт та предмет правового дослідження
- •7) Науки, що вивчають римське право;
- •2. Методологія правознавства: поняття, структура
- •4) Методи:
- •3. Матеріалістичний підхід та основні категорії матеріалізму.
- •4. Ідеалістичний підхід та основні категорії ідеалізму
- •5. Діалектичний підхід та основні категорії діалектики
- •6. Метафізичний підхід та основні категорії метафізики.
- •7. Аналіз та синтез
- •8. Узагальнення. Абстрагування
- •9. Індукція. Дедукція
- •10. Аналогія. Моделювання
- •11. Поняття. Класифікація
- •12. Основні формально-логічні закони
- •13. Емпіричний рівень наукового пізнання
- •14. Теоретичний рівень наукового пізнання
- •15. Основні форми наукового пізнання
- •16. Соціологічні методи та засоби пізнання
- •17. Системний підхід. Методи та засоби системного аналізу
- •18. Структурно-функціональні прийоми пізнання
- •19. Синергетична парадигма: прийоми та засоби пізнання
- •20. Діяльнісний підхід
- •22. Порівняльно-правовий метод та засоби дослідження
- •23. Методологія загальної теорії права
- •24. Герменевтико-правовий метод
- •25. Техніко-юридичний аналіз
- •26. Історико-правовий метод
24. Герменевтико-правовий метод
Герменевтико-правовий метод – прийоми і засоби пізнання правових явищ за допомогою принципів та способів інтерпретації права.
Предмет і об’єкт дослідження (тлумачення) це є документи. Об’єктом є нормативно-правовий припис зафіксований в статті (нормативно-правовий припис є логічно завершене судження, яке об’єктивоване в джерелі права). Предмет - зміст норми права (її смисл).
Юридична герменевтика – система знань про принципи та способи інтерпретації права. Стадії: 1) встановлення змісту смислових одиниць; 2) встановлення змісту норми права, її зв’язки з іншими нормами права, а також зв’язки з іншими соціальними явищами. Предметом на першій стадії є знаки, які відображають зміст нормативно-правового припису; аналіз знаків здійснюється за допомогою граматичних способів пізнання. На другій стадії встановлюється зміст норми через аналіз зв’язків нормативно-правового припису з іншими приписами, нормами, за допомогою таких методів: системний, історичний, функцій ний.
Метою тлумачення є з’ясування змісту норми права. При тлумаченні норми права застосовується статична інтерпретація – з’ясування дій не значення; і динамічна інтерпретація – врахування соціологічних факторів на момент реалізації норми.
В межах герменевтики розуміння права розглядається як основа правової реальності, а тому буття права включає в себе інтерпретацію. Для того щоб зрозуміти норму, слід розуміти кожну конкретну ситуацію, на яку ця норма поширюється, і навпаки, для розуміння ситуації слід розуміти норму як ціле. Тлумаченню і закону, і ситуації передує передрозуміння, яке складається на основі досвіду знання попередніх нормативно-правових актів і юридичних ситуацій. Інтерпретація розглядається лише як процес упізнавання сенсу в об'єктивованих формах тексту, який їх одушевляє. При цьому слід додержуватися певних вимог (канонів):
1) відповідності герменевтичної реконструкції точці зору автора;
2) залежності цілого від частин, а частин — від цілого (так зване герменевтичне коло, яке розв'язується «передзнанням» про ціле до його розчленування на частини);
3) співвіднесення об'єкта, що інтерпретується, з духовним горизонтом інтерпретатора;
4) смислової відповідності позиції інтерпретатора з імпульсами, які виходять від об' єкта, що інтерпретується.
Принцип герменевтичного кола – полягає в тому, що необхідно мати знання певних частин для розуміння цілого і навпаки, для трактування частини потрібно розуміти значення цілого.
Способи тлумачення : 1) філологічний – для з’ясування змісту (через лексику, граматику); 2)логічний – використовується на всіх стадіях герменевтичного аналізу, спеціально застосовується, коли зміст спеціальної норми виводиться із загального; 3) системний; 4) історичний; 5) цільовий – для виявлення цілей, мети прийняття того чи іншого акту; 6) функцій ний – дозволяє витлумачити зміст акту, норми з урахуванням ситуацій, в яких він реалізовується.