33.Способи виправлення помилок у бухгалтерському обліку

У процесі ведення бухгалтерського обліку можуть виникати різні помилки, пов'язані з неточностями записів у первинних документах і підрахунках, а також з неправильною організацією кореспонденції рахунків.

Для виявлення допущених помилок застосовують такі прийоми:

• повторне таксування — переведення натуральних і трудових вимірників у грошові (ціна х кількість);

• повторне підбиття підсумків;

• "пунктирування" — порівняння даних у первинних документах із записами в бухгалтерському обліку. При цьому вивірені суми позначають.

Існують такі способи виправлення помилок: коректурний, додаткових проводок та "червоного сторно".

Коректурний спосіб застосовують тоді, коли помилка виникла в одному первинному документі, і її виправлення не впливає на бухгалтерські записи, наприклад:

Надійшли матеріали від постачальника

Виправленому з 8500 (словами) на 7500 вірити. Дата. Підпис.

Зазначимо, що касові та банківські документи виправляти забороняється.

Якщо помилка вплинула на бухгалтерські проводки, її виправляють другим або третім способом.

Трапляється, що виявляють помилку в рахунках. Наприклад, якщо в розглядуваному прикладі оприбутковано матеріалів на 1000 грн більше і в момент отримання зроблено запис

помилку виправляють методом "червоного сторно". Для цього записують на суму різниці раніше записану проводку, зазначивши суму червоним чорнилом або звичайним, взявши число в рамку (це означає від'ємне число):

Цей метод застосовують для виправлення неправильних бухгалтерських проводок.

Якщо допущено помилку в бік зменшення суми, застосовують метод додаткових проводок, складаючи додаткову проводку на суму різниці

Документи повинні бути складені чітко, розбірливо, без помилок та помарок, які викликають сумніви. Помилки в документах виправляють закресленням однією рискою невірного тексту або суми і над ним робиться новий запис. Виправлені помилки повинні містити запис «виправлено», підтверджений підписом осіб, які затверджують документ та дату виправлення. В касових та банківських документах виправлення не допускаються.

34.Техніка складання форми №1 «Баланс»

Балансова таблиця побудована на базі балансового рівняння:

Актив = Зобов’язання + Власний капітал

Активи – це ресурси, які контролює підприємство в результаті минулих господарських операцій, використання яких, як очікується, спричинить економічні вигоди в майбутньому.

Пасиви: зобов’язання , власний капітал.

Зобов’язання - заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, спричинить зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал – складається із грошей та інших активів, інвестованих акціонерами (учасниками) з метою створення підприємства та прибутку, ним заробленого і не розподіленого ні у вигляді дивідендів ні податків.

Статті в активі балансу розташовані за принципом зростання ліквідності та розподілу на оборотні та необоротні активи. В активі показують первісну вартість та суму зносу основних засобів і нематеріальних активів, але в підсумок балансу потрапляє залишкова вартість. Товари показують за вартістю придбання, але в поточному аналітичному обліку може бути показана надбавка за кожним товаром. У статті „Грошові кошти та їх еквіваленти ” показують такі кошти, які будуть використані протягом року із дати балансу. Якщо таке неможливо (блокування рахунку, депозит), такі грошові кошти показують у розділі І „Необоротні активи”.

Однією з особливостей Плану рахунків бухгалтерського обліку є його тісний взаємозв’язок з формами фінансової звітності (додаток 2).

У законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” від 14.05.92 р. вказано, що при прийманні справи до господарського суду призначається ліквідаційна комісія. Ця комісія складає ліквідаційний баланс.

При банкрутстві підприємства складається два баланси ( до і після ліквідаційної комісії). Перший баланс – баланс що санується – це баланс, що передує ліквідації. Він складається на будь – яку дату і тільки відповідно до інвентаризації. Бажано, щоб баланс було складено не за історичною вартістю, а за реалізаційною вартістю.

Особливістю такого балансу є те, що у балансі немає рядків: аванс виданий, отриманий, дебіторська та кредиторська заборгованість і повинні бути відсутні рядки: інші оборотні кошти, витрати і доходи майбутніх періодів. Ліквідаційний баланс складається після завершення роботи ліквідаційної комісії.