
- •81.Суть маркетингу в туризмі.
- •89.Функції менеджменту
- •84.Туристична індустрія. Поняття про туристичну індустрію.
- •93.Функція менеджменту “планування”.
- •92.Функція менеджменту “організація”.
- •91.Функція менеджменту “мотивація”.
- •82.Сучасні теорії мотивації в менеджменті.
- •95. Цілі та завдання вто. Напрями діяльності вто
- •88. Функції маркетингу.
- •80. Сутність і структура маркетингового дослідження.
- •96. Штаб-квартира вто. Офіційні мови вто. Фінансування вто
- •94. Цивільно-правова та інші види відповідальності суб’єктів туристичної діяльності.
- •87. Участь України в міжнародних туристичних організаціях
- •85. Туристичні ресурси України.
- •86. Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності.
- •90. Функція менеджменту контроль.
- •83.Туризм: види та форми.
82.Сучасні теорії мотивації в менеджменті.
Протягом усієї історії науки керування розвивалися мотиваційні теорії. Наведімо деякі з них.
Психоаналітична теорія. Творцем цієї теорії є австрійський психіатр Зиґмунд Фрейд. Він розглядав особистість як єдність трьох частин: а) „іт” (воно) — резервуар інстинктів та імпульсів психіки; б) „его” (я) — особиста визначеність, усвідомлення себе; в) „суперего” — моральні аспекти свідомості й поведінки людини.
За Фрейдом, мотиваційні сили людини містяться саме в її „іт”, якого вона не осмислює, бо є підсвідоме. І коли б удалося зрозуміти поведінкові (інстинктивні) устремління людей, то їх можна було б спрямувати на користь суспільному виробництву.
Теорія драйвів. Ця теорія ґрунтується на тому, що всіляка система (зокрема особистість) має тенденцію самостійно підтримувати свій внутрішній стан. Творцем цієї теорії є американський психолог Карл Галл. За цією моделлю, поведінка людини, підтримана будь–яким стимулом, досить міцно закріплюється в її психіці. У результаті такого підкріплення людина починає діяти за певними шаблонами. Якщо відбуваються якісь зміни у стимулах, то у психіці особистості починають діяти драйви (захоплення, потяги), які намагаються нейтралізувати ці зміни та повертають її до попереднього стану.
Гедоністична теорія. Згідно з цією теорією людина прагне до того, щоб максимізувати задоволення й мінімізувати дискомфорт, біль. Одним з ініціаторів цієї теорії є американський психолог П.Юнг, який доводить, що задоволення виступає тим головним чинником, який визначає активність і організацію поведінки людей.
Знання тверджень цих концептуальних теорій дає змогу менеджерові усвідомити загальний підхід до функції „мотивація”. Однак ці теорії, не будучи безпосередньо прив’язаними до процесу виробництва, не можна визнати стратегічними.
У тактичному плані питання мотивації конкретних працівників, як найпоширеніші в системі ринкової економіки, є теорії ієрархії потреб А.Маслоу, теорія потреб Мак–Клеланда, теорія потреб Туган–Барановського, теорія „мотиваційної гігієни” Ф.Герцберга, теорія очікувань Врума й теорія справедливості С.Адамса.
Теорія ієрархії потреб Маслоу. Згідно з цією мотиваційною теорією спонукання працівників до продуктивної та якісної праці пов’язане з потребами людини. За гіпотезою А.Маслоу, потреби можуть бути зведені до чіткої ієрархії: а) фізіологічні потреби (їжа, вода, повітря); б) потреби в безпеці й захищеності; в) соціальні потреби (сім’я, колеги по роботі); г) потреби в повазі з боку інших ; ґ) потреби в самовираженні .
Теорія потреб Мак–Клеланда. За цією теорією потрібно враховувати три головні потреби: прагнення до успіху, соціальні прагнення й прагнення до влади.
Теорія потреб Туган–Барановського. Видатний український вчений Туган–Барановський виділив 5 груп потреб:
а) фізіологічні; б) статеві; в) симптоматичні інстинкти та потреби;
г) альтруїстичні; д) потреби практичного характеру.
Теорія „мотиваційної гігієни” Ф.Герцберга. На його думку праця, яка приносить задоволення, сприяє психічному здоров’ю людини.
Теорія очікувань Врума. Ця теорія ґрунтується на припущенні, що людина спрямовує свої зусилля на досягнення якої–небудь мети у тій мірі, в якій оцінює ймовірність винагороди за них.
Теорія справедливості. Згідно з цією теорією працівники суб’єктивно порівнюють свої винагороди із затраченими зусиллями та з винагородами інших працівників, які виконують аналогічну роботу. Доки працівники не будуть вважати винагороди справедливими, їхня віддача в роботі буде низькою.