14. Форма державного устрою зарубіжних країн: конфедерація, федерація, унітарна держава, поняття і види автономій.

Форма державного устрою - це спосіб організації державної влади, який визначається характером відносин держави в цілому і її складових частин. Конфедерація - союз суверенних держав. Конфедерація може мати свій парламент, уряд, главу держави, але на відміну від федерації акти зазначених органів не діють безпосередньо на тер-рії держав-членів. Федерація - це держава, тер-рія якої складається з тер-рій її суб’єктів (державних утворень) (Австралія, Бразилія, Індія, США, Аргентина). Залежно від порядку утворення федерації поділяються на створені на основі союзу (договірні) і федерації утворені на основі автономії (конституційні). Інтеграційні (централізовані) і деволюційні (відносно децентралізовані). Відповідно до структури розрізняють симетричні і асиметричні федерації. Симетричні федерації - всі суб’єкти, що входять до складу федерації, - рівні за своїм становищем (штати в США). Асиметричні федерація (Росія - окрім республік, суб’єктами федерації тут є краї, області, міста федерального значення, автономні області, автономні округи). Сецесія - право виходу з федерації. Суб єкти багатьох федерацій можуть приймати власні конституції, які повинні відповідати федеральним основним законам. Наявність у кожного суб’єкта власної системи органів влади, зокрема - з., в., с. У унітарній державі жодна з частин її тер-рії не наділена статусом державного утворення. У такій державі діє єдина система права і єдина система органів влади. Тер-рія навіть формально є єдиною. За формою унітарні держави: прості і складні. У складній державі є автономні одиниці, в простій існує тільки адміністративно-територіальний поділ. Адміністративно-територіальні одиниці - це частини тер-рії держ., організаційно відособлені для виконання загальних завдань державного механізму. Зазвичай виділяють 2 форми автономії: національно-територіальна і культурно-національна. Національно-територіальна є політичною (має ознаки державності (право приймати закони з місцевих питань, наявність парламенту, органів виконавчої влади)) і адміністративною (не наділена правом приймати закони, а може видавати тільки підзаконні нормативні акти в межах своєї компетенції, має представницькі органи, на її тер-рії може застосовуватися місцева мова тощо). Культурно-національна створюється там, де етнічні групи, національні живуть розрізнено. В цьому випадку національності створюють свої організації, виборні округи, які займаються питаннями мови і культури.

15. Політичні (державні) режими в зарубіжних країнах.

Політичний (державний) режим - це узагальнена характеристика форм і методів здійснення державної влади в тій або ін. країні. Найбільш поширеною є наступна класифікація політичних режимів. Демократичний режим: 1) Визнання політичних прав і свобод в такому обсязі, який забезпечує можливість самостійної і активної участі громадян у визначенні державної політики, у тому числі і свободи діяльності опозиційних партій. 2) Політичний плюралізм і перехід політичного керівництва від однієї партії до ін.; юр. рівність всіх об’єднань громадян. 3) Розподіл влади, ефективна система заборони і противаг. 4) Обов’язкова і реальна участь в здійсненні державної влади загальнодержавного представницького органу (парламенту). 5) Свобода ідеології (але не закликів до насильства тощо). Ліберальний режим: 1) Висока міра політичної свободи, проте, внаслідок культурної відсталості більшості членів суспільства реально користуватися демократичними інститутами може порівняно невелика кількість осіб. 2) Державі доводиться вдаватися до форм примусової дії, оскільки соціальна база правлячої еліти досить вузька. 3) Демократичні інститути, включаючи опозицію, функціонують як би на поверхні суспільного життя. Авторитарний (владний) режим: 1) Політичні права і свободи громадян визнаються в обмеженому обсязі, який не дозволяє їм реально брати участь у визначенні державної політики, а деякі опозиційні партії не можуть діяти легально. 2) Політичний плюралізм обмежений, дозволені тільки деякі організації і то з огляду на певні умови. 3) Принцип розподілу влад може бути лише регламентований в конституції, але фактично ігнорується. 4) Обмежений ідеологічний плюралізм. 5) Збройні сили часто відіграють політичну роль. Тоталітарний режим: 1) В основу режиму покладено концепцію вождізму, політичні права і свободи громадян, можливість їх активної участі у визначенні державної політики принципово не розглядаються. 2) Перехід політичного керівництва від однієї партії до ін. не може бути здійснений шляхом виборів. 3) Політичний плюралізм принципово не розглядається, політична опозиція не допускається, захист прав меншості не визнається. 4) Розподіл влад не здійснюється; закріплюється принцип єдності влади. Представницькі органи розпущені. На місцях управляють представники глави держави, органи на кшталт «рад», партійні органи. 5) Існує єдина обов’язкова ідеологія.