102. Середовище банківського маркетингу.

Маркетингове середовище – це вся сукупність відносин і факторів впливу, що складаються у комерц банку в процесі його діяльності з ін економ суб’єктами і зовн оточенням взагалі та справляють певний вплив на його політику.

Необхідність і значимість аналізу маркети середовища визначається тим фактом, що жодний економ суб’єкт, а комерц банк тим більше, не може функціонув, не вступаючи в регулярні відносини з ін суб’єктами економіки.

При аналізі маркет середовища і визначенні механізму його впливу на політику банку виділяють такі фактори:

• фактори мікросередовища;

• фактори макросередовища.

До факторів мікросередовища включають:

- відносини внутрібанківської організації;

- відносини з клієнтами;

- відносини з конкурентами;

- відносини з посередниками;

- відносини з контактними аудиторіями.

Відносини внутрібанк організації визначаються:

- типом організаційної структури банку;

- розгалуженістю філіальної сітки;

- ступенем централізації управління;

- характером взаємозв’язків між функціональними підрозділами на різних рівнях банківської ієрархії.

Макросередовище складається з демографічного, економічного, природного, науково-технічного, культурного та політичного.

У свою чергу , мікро середовище контролює збалансування внутрішніх та зовнішніх відносин у середовищі банківського маркетингу.

101. Сегментація банківського ринку.

Сегментація ринку — це процес розподілу споживачів на однорідні групи (сегменти) на підставі різниці у їх потребах, важливих хар-ках або поведінці. Головна ідея, яка лежить в основі процесу сегментації, полягає в тому, що за її допомогою діячі ринку прагнуть:

• чіткіше визначити межі цільового ринку;

• визначити групи споживачів, специфічні потреби яких не задовол конкурентами;

• знайти найбільш привабливі ринкові сегменти;

• розробити індивідуалізо маркетингові підходи до задоволення потреб різних груп споживачів та позиціонування прод на ринку.

Відомі такі основні методи сегментування:

на основі характерних особливостей продукції;

виходячи з характеристик та особливостей споживачів;

змішаний (комбінований).

При сегментуванні ринку за характерними особливостями продукції в основному використ такі ознаки, як призначення продукції; її вартість; популярність (наприклад, ступінь розрекламованості) тощо. Якщо сегментування ринку здійсн з використ характеристик та особливостей споживачів, тоді виокремлюють такі головні ознаки:

1) Географічні ознаки (країна, регіон, населений пункт, клімат, щільність населення)

2) Демографічні ознаки (вік, стать, родинний стан, кількість членів сім’ї, освіта, професія, релігія, раса, національність, покоління)

3) Психографіч ознаки (спосіб життя (консерватори, життєлюби, естети), стиль жит (молодіж, спорт, елітарн, діловий), особистість)

4) Соц-економ ознаки (вид занять (спеціалісти, техніки, менеджери, клерки, торгові агенти), доходи, житлові умови, структура витрат, форми заощаджень, соціальний класс)

5) Культурні фактории (звички, спосіб проведення вільного часу, традиції, цінності)

6) Параметри поведінки (причини купівлі, статус користувача (не був користув, користув у минулому, потенційний чи регулярний користувач), частота користув продукцією, пошук переваг, міра випадковості купівлі, лояльність, потреба у продукції, готовність до купівлі, емоційне ставлення до продукту, міра обізнаності спожив)

Рівні сегментування:

• сегмент ринку — велика, ідентифікована за певними ознаками група спожив ринку (н-д, групи споживачів, які користув послугами з прискореного переказу грошей з-за кордону);

• ніша ринку — велика група споживачів (як правило, частина сегмента), які мають певну спільну хар-ку і потреби яких недостатньо задовольняються конкурентами (н-д, групи спожив, які корист комплексом додат послуг при переказі грошей з-за кордону);

• група споживачів регіону;

• окремі споживачі

Сегментація банк. ринку поділяється на первинну та вторинну

За допом первинної сегментації банк установа має можливість розподілити ринок на окремі великі сектори, а також визначити найб значущі особливості кожного з них. На наступному етапі, у процесі вторин сегментації, банк установа вже розподіляє власну клієнтську базу (реальну або потенційну) за галузевою ознакою в межах кожного із наведених секторів, а також визначає потреби їхніх представник у конкретних банк послугах. Очевидно, що у такий спосіб легше визначитися з тим, які потреби цільового ринку задовольн на поточний момент, а які становлять перспективні напрями для розвитку банк послуг.