44. Матриця Бостонської групи та її використання у визначенні маркетингової стратегії банку.

передбачає порівняння параметрів частки банку на ринку та динаміку самого ринку. Аналізується стабільність грошових потоків банку за різними секторами ринку, а темпи зростання бізнесу будуть визначати активність у вкладанні коштів у конкретний напрямок бізнесу. Стратегічними цілями для банку обрано зростання прибутків та ринкова частка банку. Набір стратегічних рішень обмежений такими варіантами: I) збільшення частки банку на ринку; II) утримання частки ринку; III) використання позиції банку на ринку; IV) відмова банку від даного бізнесу.

По кожному квадранту слід надати такі пояснення:

??? — позначається ситуація «важкої дитини» (тобто його

складно прогнозувати, ситуація може змінитися на краще або на гірше, можливі різкі зміни, існує високий стратегічний ризик). Стратегія полягає у передбаченні, чи зможе бізнес на таких клієнтах піднятися до рівня «зірки» або впаде до рівня «собаки».

*** — «зірки» (це найперспективніші та цінні сектори ринку), наприклад, підприємці — доходи яких високі та стабільні, а грошовий потік нейтральний. Стратегія полягає в інвестиціях і зростанні операцій.

!!! — «собаки» (неперспективні сектори ринку, фактично це обтяження для банку), а прикладом можуть бути під-ва держ сектору, доходи тут низькі та нестабільні, грош потоки нейтральні або від’ємні. Стратегія для банку полягає у разі підтвердження вказаних тенденцій у виході з цього бізнесу.

+++ — «дійні корови» (також цінні та стабільні сектори рин-

ку), прикладом є висококваліфіковані працівники за наймом: доходи високі та стабільні, грошовий потік високий та стабільний. Стратегія полягає у всебічному використанні можливостей.

45.Матриця Портера та її використання у визначенні маркетингової стратегії банку.

розглядає дві основні концепції планування маркетингу й альтернативи, властиві кожній із них: вибір цільового ринку (у межах усієї галузі або окремих сегментів) і стратегічна перевага (унікальність або ціна). Об’єднуючи ці дві концепції, модель Портера ідентифікує такі базові стратегії: перевага по витратах, диференціація та концентрація

Використовуючи стратегію переваги по витратах, під-во орієнтується на широкий ринок і виробляє товари у великій кількості. За доп масового виробництва та інших суттєвих переваг воно може мінімізувати питомі витрати і пропонувати низькі ціни. Це дозволяє мати вищу частку прибутку порівняно з конкурентами, краще реагувати на зростання собівартості та привертати тих клієнтів, для яких ціна є вагомим фактором споживчого вибору.

Переваги стратегії: прибуток навіть за наявності сильної конкуренції; переваги стосовно постачальників; створення високих вхідних бар’єрів на ринку.

Можливі ризики: конкуренти можуть перейняти методи зниження витрат; концентрація на витратах веде до нездатності своєчасно розпізнавати зміни вимог ринку; непрогнозоване збільшення витрат знівелює переваги над стратегією диференціації.

Використ стратегію диференціації, компанія націлюється на великий ринок, пропонуючи товар, який вирізняється серед конкурентних за рахунок своїх відмінних властивостей. Таким чином, випускається привабливий для багатьох товар, який проте розглядається споживачами як унікальний через його дизайн, хар-ки, доступність, надійність. У результ ціна не виконує першочергової ролі, і споживачі виказують достатню лояльність до марки за рахунок іміджу компанії, якості, інтенсивної роботи зі споживачами.

Переваги стратегії: знижується чутливість споживача до ціни; високі вхідні бар’єри на ринку та захист від продуктів -замінників завдяки лояльності споживачів; високий прибуток спрощує відносини з постачальниками.

Можливі ризики: великий розрив у ціні порівняно з лідером по витратах на ринку; унікальність продукту може втратити значення у результаті зміни потреб клієнтів; імітація та копіювання з боку конкурентів зменшують переваги.

У рамках стратегії концентрації виокрелюється специфічний сегмент ринку через низькі ціни або унікальну пропозицію, завдяки чому досягаються значні переваги на сегменті ринку. При цьому контролюються витрати за допомогою концентрації зусиль на декількох ключових продуктах, призначених для специфічних споживачів, створюється особлива репутація при обслуговуванні ринку, потреби якого можуть бути не задоволені конкурентами.

Переваги стратегії в основному аналогічні стратегії дифере-

нціації.

Можливі ризики (крім перелічених вище): збільшення розбіжностей між потребами окремого сегмента та всього ринку; конкуренти можуть виявити підсегменти в межах сегмента; різниця в цінах вища, ніж сегментарні переваги.