У яких випадках допускається не робити розрахунок по першій групі граничних станів?

Розрахунок основ по несучій здатності у випадках, перерахованих у підпунктах 1 і 2 Ф.4.3., допускається не робити, якщо конструктивними заходами забезпечена неможливість зсуву

проектованого фундаменту (наприклад, введенням затягування в аркових і рамних конструкціях, пристроєм шпунтового огородження, що перешкоджає сповзанню укосу ґрунту, пристроєм підлог у підвалі будинку (рис.Ф.4.4,а,б.в), об'єднанням фундаментів в єдину систему просторово твердою надфундаментною конструкцією, при фундаментах з перехресних стрічок, монолітному підвалі й каркасі будинку, рис.Ф.4.4,в).

Рис.Ф. 4.4. Випадки, коли розрахунок по першому граничному стану може не здійснюватися: а - при бетонному полі, зв'язаному зі стіною; б - при твердому кріпленні стінки, що втримує укіс; в - при твердій просторовій системі

Що повинна забезпечувати оцінка по другому граничному стану?

Виконання основної умови другого граничного стану s s_u, де s  спільна деформація основи й спорудження, у тому числі осаду (або відносна різниця осаду), а s_u деформація, що дозволяє гранично (або відносна різниця опади, або крен) , повинна забезпечити можливість нормальної експлуатації будинку або спорудження протягом усього призначеного строку. Умова s  s_u, є основним для другого граничного стану, а s і s_u, мають узагальнені значення (середнє або максимальне осідання, горизонтальні переміщення, відносна різниця осаду, крен і т.д.).

Величини s_u, отримані в результаті узагальнення будівельного досвіду, спостереження за діючими однотипними спорудженнями, за аваріями. Для принципово нових конструкцій будинків або споруджень величини s_u, повинні бути призначені проектувальниками.

Чи завжди варто робити перевірку деформації основи разом зі спорудженням, тобто перевірку за другим граничним станом?

Перевірка за другим граничним станом і оцінка відповідно до його критеріїв є обов'язковою у всіх випадках, крім зазначених нижче. Під величиною s мається на увазі кінцева, що стабілізувалася згодом деформація. Однак розрахунок деформацій допускається не виконувати, якщо тиск під підошвою фундаменту не перевищує розрахункового опору, а стисливість ґрунтів у межах контуру будинку або спорудження змінюється в обмежених межах. Крім того, розрахунок деформацій дозволяється не проводити, якщо інженерно-геологічні умови площадки відповідають області застосування типового проекту. Ці умови, що дозволяють не робити розрахунок по деформаціях, перераховані в главі Снип[1].

Основні положення по проектуванню основ і фундаментів По якому принципу фундаменти можна підрозділити на фундаменти мілкого й глибокого закладення?

По загальноприйнятій класифікації залежно від характеру деформації ґрунту в основі фундаменти підрозділяються на фундаменти мілкого й глибокого закладення. Подібна класифікація заснована на характері розвитку зон граничної рівноваги в масиві ґрунту, що оточує фундамент.

Характер деформації ґрунту в граничному стані залежить від відносної глибини закладення d/b. На рис.Ф.5.1 показаний контур зон граничної рівноваги для фундаментів з різною відносною глибиною закладення.

Рис.Ф. 5.1. Зони із граничним станом при різних значеннях d/b: а - d/b  1/2; б - ; в - d/b=2-4

При d/b  1/2 фундаменти ставляться до категорії мілкого закладення. Граничний стан основи характеризується випиранням ґрунту на поверхню основи. У більшості випадків реальні фундаменти мають глибину закладення не більше 3,5 м.

При глибині закладення від 2 до 5 м і відносній глибині закладення фундаменти ставляться до категорії середньої глибини закладення. У граничному стані спостерігається не тільки випирання ґрунту на поверхню, але й розвиток зон граничної рівноваги по напрямку вглиб основи.

Фундаментами глибокого закладення називаються такі, у яких не спостерігається випирання ґрунту на поверхню. Граничний стан основи характеризується розвитком зон граничної рівноваги вглиб його. Подібний стан може виникнути в основі пальових фундаментів, фундаментів-оболонок і бурових опор. Існує також визначення, що фундаменти мілкого закладення  це фундаменти, що споруджують у відкритих котлованах, а фундаменти глибокого закладення не вимагають розкриття котлованів.