Як визначається розрахункове значення сезонного промерзання ґрунту?

Розрахункова глибина сезонного промерзання ґрунту визначається по формулі

де k_h  коефіцієнт, що враховує вплив теплового режиму спорудження й прийнятий для опалювальних будинків залежно від конструкції підлог і температури усередині приміщень, а для зовнішніх і внутрішніх фундаментів неопалюваних будинків k_h = 1,1 (крім районів з негативною середньорічною температурою).

У яких ґрунтах глибина закладення фундаментів призначається незалежно від розрахункової глибини промерзання ґрунтів?

У скельних, велико уламкових з піщаним заповнювачем ґрунтах, пісках гравелистих, великих і середньої крупності глибина закладення фундаментів призначається довільно, тому що в цих ґрунтах при замерзанні не виникає сил морозного вспучення.

Чи можна знизити сили морозного вспучення конструктивними заходами?

Глибину закладення фундаментів за умовами морозного вспучення можна зменшити за рахунок застосування:

а) постійного теплозахисту ґрунту по периметру будинку;

б) водозахисних заходів, що зменшують можливість замочування ґрунтів;

в) повної або часткової заміни вспучення ґрунту на не вспучуванний під підошвою фундаменту;

г) обмазки бічної поверхні фундаментів бітумною мастикою або покриття її полімерними плівками;

д) штучного засолення ґрунтів зворотного засипання.

Як визначити, чи буде фундамент за даних умов видавлюватися із ґрунту при його замерзанні?

Фундамент буде випробовувати деформації підйому при наступних умовах:

а) якщо фундамент закладений вище розрахункової глибини сезонного промерзання в глинистому ґрунті текучої консистенції й пилуватому водо насиченому піску, а відстань між підошвою фундаменту й рівнем ґрунтової води менш двох метрів;

б) якщо дотичні сили морозного вспучення, що виникають на бічній поверхні фундаменту, будуть більше навантажені від ваги фундаменту й надземних конструкцій.

При цьому друга умова є визначальна. Тому глибина закладення фундаментів може бути зменшена за рахунок застосування конструктивних заходів, що забезпечують міцність і нормальні умови експлуатації спорудження при нерівномірних деформаціях основи. Наприклад, спорудження з монолітним каркасом виконано на фундаментах у вигляді монолітної залізобетонної плити.

З яких матеріалів будують фундаменти?

Як матеріал фундаментів застосовуються бетон, залізобетон, бут, цегла. Основними матеріалами для фундаментів є залізобетон і бетон, які застосовуються при пристрої всіх видів фундаментів у різних інженерно-геологічних умовах.

Залізобетонні фундаменти виконуються з бетону класу не нижче В15 з армуванням гарячекатаної арматури зі сталі класу А-III.

Кам'яна кладка фундаментів із цегли, буту й пустотілих блоків передбачається в конструкціях, що працюють на стиск, в основному для стрічкових фундаментів і стін підвалів.

Бутобетон і бетон застосовуються найбільш часто при пристрої фундаментів у траншеях при їхньому бетонуванні в розпір зі стінками.

У будівництві застосовуються бутові, бутобетоні (у бетон втоплюють бутові камені в кількості 25-30 % обєму кладки) і бетонні фундаменти з уступами або похилими гранями (рис. Ф. 9.10). Висота уступу hy для бетону приймається звичайно не менш 30 см, для бутобетону й бутового мурування  40 см.

Рис.Ф. 9.10. Окремо стоячий стовпчастий фундамент: а - з похилими бічними гранями; б - з уступами

Положення бічної грані фундаменту визначається кутом твердості  , при якому в тілі фундаменту не виникають напруги, що розтягують. Кут твердості, що визначає відношення між висотою h і шириною b уступів, або нахил бічних граней (кут  ), залежить від класу бетону, буту, цегли й змінюється від 30 до 40 .