Як здійснюється вибір основи й фундаментів?

Вибір основи полягає у визначенні несучого шару ґрунту, виходячи з інженерно-геологічних умов будівельного майданчика. На рис. Ф.8.5 показані три типи різних інженерно-геологічних умов і наведені показники, по яких можна побічно судити про міцність ґрунтів основи.

При однорідній основі вибір несучого шару однозначний, але подібні ґрунтові умови зустрічаються рідко. Більш часто основа буває складена різнорідними ґрунтами, наприклад такими, як показано на рис. Ф. 8.5,а,б,в. У другому випадку більш міцним є другий шар (показник плинності I_L має мінімальне значення), а в третьому  перший і третій шари ґрунту.

Рис. Ф. 8.5. Різні схеми нашарувань ґрунтів і варіанти типів фундаментів, що рекомендують: а - міцний ґрунт (1) підстилається ще більш міцним (2); б - слабкий ґрунт зверху (3) підстилається міцним (1); в - шар слабкого ґрунту (3) перебуває між більше міцними шарами (1): у цьому випадку можна запропонувати закріплення (5)

У загальному випадку, якщо вартість фундаментів не має визначального значення, як несучий шар можуть прийматися будь-які ґрунти, але не рекомендується для нього використати іл, торф, пухкі піщані й текучо пластичні глинисті ґрунти.

При виборі типу фундаментів визначальним є конструктивне рішення будинку або спорудження. Як правило, для житлових будинків застосовуються стрічкові збірні або монолітні фундаменти, а для промислових будинків  окремо стоячі збірні або монолітні фундаменти. У тому випадку, якщо несучий шар ґрунту перебуває на відстані більше 3-5 м від поверхні, застосовують пальові фундаменти. Для спеціальних споруджень типу елеваторів, градирень, димарів, АЕС і ТЕЦ можуть застосовуватися фундаменти у вигляді суцільних залізобетонних плит із глибиною закладення не більше 5 м. При неоднорідній

основі в деяких випадках для житлових і адміністративних будинків може виявитися більше ефективним застосування фундаментів у вигляді перехресних стрічок і суцільних плит.

Конструкції фундаментів неглибокого закладення у яких випадках доцільне застосування фундаментів мілкого закладення?

Фундаменти мілкого закладення можуть застосовуватися для будь-яких будинків і споруджень і інженерно-геологічних умов. Однак при наявності в основі слабких шарів ґрунту вибір типу фундаменту (мілкого або глибокого закладення) повинен визначатися на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

Як називаються основні елементи фундаменту мілкого закладення?

Основними частинами фундаменту є: обріз; підошва, бічна поверхня й ступені (рис.Ф.9.2,а). Верхня площина фундаменту, на яку опираються надземні конструкції (2), називається обрізом (3) фундаменту. Нижня площина, через яку передається навантаження на основу, називається підошвою (4). Вертикальні площини утворюють бічну поверхню.

Відстань від поверхні планування D_L до підошви називається глибиною закладення d. Висота фундаменту h_f визначається відстанню від підошви фундаменту до його обріза. За ширину підошви фундаменту приймається її найменший розмір b, а за довжину  її більший розмір l, тобто l b.

Фундаменти під колони можуть мати одну або кілька ступенів. Верхня частина такого збірного фундаменту має підколонник. Місце в підколонику, у яке встановлюється колона, називається стаканом.

Вертикальна частина зовнішнього стрічкового фундаменту утворює фундаментну стіну.

Рис. Ф. 9.2. Фундамент під колону (а,б) і під стіну (в): 1 - фундамент; 2 - колона; 3 - обріз фундаменту; 4 - підошва фундаменту; 5 - підколонник; 6 - бетонні блоки