ТЕМА 3: ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДБОРУ ТА ВІДБОРУ ПЕРСОНАЛУ

1. Пошук персоналу

2. Професіограма

3 Відбір персоналу

1. Пошук персоналу

Потреба в персоналі може бути обумовлена наступними факторами:

1. Ринкові фактори, тобто збільшення попиту на продукцію або послуги, що вимагає розширення виробництва.

2. Технологічні фактори, тобто введення нового обладнання, що вимагає працівників нових професій, які раніше не використовувались на підприємстві.

3. Організаційні фактори, тобто створення нових підрозділів з новими функціями і задачами.

4. Соціальні фактори, тобто плинність кадрів, що вимагає їх заміни.

5. Фактори, що обумовлені державною політикою в галузі зайнятості населення.

Конечная цель процесса подбора персонала должна состоять в том, чтобы с минимальными затратами нанять определенное количество работников определенного качества для удовлетворения потребностей компании в человеческих ресурсах.

Процедура подбора персонала включает в себя три стадии.

1. Определение требований – подготовка должностных инструкций и перечней требований к кандидатам; принятие решения об условиях занятости.

2. Привлечение кандидатов – обзор и оценка внутренних и внешних источников привлечения кандидатов, размещение объявлений о наборе, обращение к агентствам и консультантам.

3. Отбор кандидатов – тщательный анализ анкет, проведение собеседований, тестирование, оценка кандидатов, работа оценочного центра, предложение о найме, получение рекомендаций; подготовка трудового договора.

Перечень требований к кандидату

Перечень требований к кандидату (который иногда называется перечнем требований при приеме на работу, требованиями к персоналу или спецификацией работы), определяет, какое образование, дополнительное обучение, квалификация, профессиональный опыт и компетентность/компетенции требуются от работника, занимающего определенную должность.

Требования к кандидату могут быть изложены следующим образом:

• компетентность/компетенции – то, что работнику необходимо знать и уметь делать, чтобы исполнять свою роль, включая любые требуемые специальные способности или навыки;

• квалификация и дополнительное обучение – рабочая, техническая или гуманитарная специальность или дополнительная профессиональная подготовка, которую кандидат должен иметь;

• профессиональный опыт – в частности, категории работы или организаций; типы достижений и виды деятельности, которые, по всей видимости, будут предполагать успех в будущем;

• требования, связанные со спецификой работы, – достижения в каких конкретно сферах деятельности ожидаются от работника, например развитие новых рынков, увеличение продаж или внедрение новых систем;

• соответствие организации – корпоративная культура (например формальная или неформальная) и способность кандидата в ней работать;

• особые требования – командировки, работа в вечернее и ночное время, разъезды и т. д.;

• удовлетворение ожиданий кандидата — в какой степени организация может удовлетворить ожидания кандидата в отношении возможностей карьерного роста, повышения квалификации, стабильности работы и т. д.

Самыми известными являются схема, разработанная Роджером (Rodger, 1952), которая включает семь разделов, и система классификации, созданная Д. Манро-Фрейзером (Munro-Fraser, 1954), состоящая из пяти разделов.

Схема Роджера

Данная схема включает в себя:

1) физические характеристики — здоровье, телосложение, внешность, манера поведения и речи;

2) знания — образование, специальность, профессиональный опыт;

3) общий интеллект — общие интеллектуальные способности;

4) особые способности — технические навыки, навыки ручного труда, способность легко говорить или считать;

5) интересы — интеллектуальные, практические, конструкторские, связанные с физической активностью, общественные, художественные;

6) характер — терпимость, влиятельность, твердость, надежность, уверенность в себе;

7) среда — семейная среда, профессии членов семьи.

Система классификации Д. Манро-Фрейзера

Данная система классификации включает в себя:

1) воздействие на других — физические характеристики, внешность, речь и манеры;

2) приобретенная квалификация — образование, профессиональная подготовка, опыт работы;

3) врожденные способности — природная сообразительность и способность к обучению;

А)мотивация — цели, которые ставит человек, последовательность, решительность и успешность в их достижении;

5) адаптивность — эмоциональная устойчивость, способность противостоять стрессу, способность ладить с людьми.

Выбор системы

Из этих двух систем схема Роджера имеет более длительную историю. Система Манро-Фрейзера, в некоторой степени, проще, и она делает акцент на аспектах развития карьеры кандидата. Обе они могут служить подходящей структурой для интервью, но в настоящее время интервьюеры все чаще используют подход, основанный на компетенциях.

Джерела надходження кваліфікованого персоналу

Кожне джерело має свої переваги і недоліки.

• Внутрішні джерела

Якщо організація була достатньо ефективною в наборі і доборі кадрів у минулому, то не повинно бути багато людей всередині організації. Тут є свої плюси, оскільки організація знає вже достатньо добре своїх працівників і те, на що вони спроможні. Крім того, є визначений позитивний ефект, коли створюються можливості для просування всередині організації. Проте є і свої мінуси: успішних людей можна просувати доти, поки вони не досягнуть того рівня, далі якого вони вже не спроможні діяти адекватно. Також, якщо просування деяких робітників занадто інтенсивне, то це може справити негативний вплив на тих робітників, яких не просувають.

• Зовнішні джерела

Один із плюсів — можна одержати людей талановитіших , ніж ті, які є в розпорядженні організації. Крім того, легше одержати людей з уже необхідною кваліфікацією, ніж навчати і розвивати своїх людей. Один із недоліків - дуже важко залучати й оцінювати людей. Для тих людей, яких ми залучаємо ззовні, потрібний триваліший період адаптації до організації.

Західна практика. На Заході широко використовується варіант найму персоналу, зокрема і тимчасового найму (взяти співробітників напрокат) для вирішення термінових проблем фірми (81% американських фірм користуються послугами тимчасових працівників).

Для залучення кандидатів організація може використовувати наступні методи:

1. Пошук кандидатів всередині організації. Перш, ніж вийти на ринок праці більшість організацій намагається знайти відповідного кандидата серед своїх працівників. Найбільш розповсюдженими методами внутрішнього пошуку є наступні:

• об’яви про вакансії у внутрішніх засобах інформації;

• звернення до керівників підрозділів з проханням висунути кандидатів на вакантні посади»*

• аналіз особових справ співробітників організації.

Пошук всередині організації не потребує значних фінансових витрат, сприяє посиленню авторитету керівництва організації серед її працівників, і не вимагає інтеграції нових працівників в організацію. В той же час пошук всередині організації може викликати опір з боку керівників підрозділів, які намагаються приховати кращих співробітників для себе. Крім того, даний метод обмежений кількістю працівників організації, серед яких може не знайтись необхідних людей,

2. Пошук з допомогою співробітників організації. Кадрова служба може звернутися з проханням до співробітників організації зайнятися неформальним пошуком серед своїх родичів, або знайомих. Даний метод має наступні переваги:

• низькі фінансові витрати на залучення персоналу;

• більш проста процедура адаптації нових працівників в організацію за рахунок більш тісних контактів з представниками організації.

Недоліки даного методу:

• працівники організації не є професіоналами в галузі підбору кадрів;

• воші не завжди об’єктивно оцінюють своїх близьких і знайомих;

• даний метод може призвести до розвитку сімейності в організації, що може відбитися на результатах ефективності діяльності організації.

3. Самовиявлення кандидатів. Будь-яка організація отримує звернення від людей або листи з пропозиціями прийняти їх на роботу. Не маючи в конкретний момент часу потреби в працівниках тієї чи іншої професії, організація на базі цієї інформації може сформувати банк даних кандидатів, які можуть ви-користуватися в майбутньому.

4. Об’яви в ЗМІ. Основна перевага такого методу – широке залучення населення при відносно не великих витратах. Недолік даного методу полягає в наступному, може відбутися широкий наплив кандидатів, більшість яких не будуть відповідати необхідним вимогам. Тому при розробці об’яви необхідно чітко і ясно формулювати професійні і кваліфікаційні вимоги, щоб таким чином зразу відсікти кандидатів, які не відповідають вимогам, і зменшити обсяг роботи по опрацюванню заяв.

5. Виїзди в інститути та інші навчальні заклади. Цей метод є результативним з точки зору залучення молодих спеціалістів в організацію, і не потребує великих фінансових витрат.

6. Державні агентства зайнятості. Використання таких агентств дає змогу провести спрямований пошук претендентів по відповідним професіям при низьких витратах. Недоліки цього методу є те, що в державні агентства часто звертаються працівники, які мають низьку кваліфікацію, жінки, що повертаються з декретної відпустки, випускники навчальних закладів без стажу роботи.

7. Приватні кадрові агенції. Їх умовно можливо розділити на три групи:

• Рекрутингові агенції. Головним напрямком таких агентств є пошук дорогих і унікальних спеціалістів методом прямого пошуку – „полювання за головами" (head hunting). В технологію закладається індивідуальний підхід до кандидата і клієнта. Тривалість циклу пошуку кандидата займає 2-4 тижні, і вартість буде складати 25-40% від річної заробітної плати претендента.

• Кадрові агенції. Механізм роботи полягає у первинному відсіювання таких претендентів, які не відповідають вакантній посаді, а потім надання клієнту можливості вибору з декількох найбільш прийнятих кандидатів.

• «Сірі» кадрові агентства. Беруть гроші з претендентів і невідомо, чи влаштують на роботу.