
- •Поняття «культура». Історичний розвиток уявлень про культуру.
- •2. Структура і функції культури
- •3.Типологiя та динамiка культури
- •4.Культурологiчнi погляди м. Хвильового.
- •5.Культурологiчна спадщина п. Кулiша.
- •6.Культурологiчна спадщина м. Костомарова.
- •7.Культурологiчна концепцiя м. Драгоманова.
- •8.Виклад теорії культури в працях м. Грушевського.
- •9.I. Огiєнко: теоретик та iсторик української культури.
- •10.I, Крип'якевич: теоретик та iсторик української культури.
- •11.Фiлософiя культури Дмитра Чижевського.
- •12.Iвaн Франко – вироблення цiлiсної концепції української культури.
- •13.Культурологiчнi дослiдження д. Антоновича.
- •14.Концепцiя культури д.Донцова
- •15. Періодизація історії укр.Культури. Етнічна специфіка укр.Культури.
- •16. Кочові народи як чинник формування укр.Культури (кіммерійські, скіфські та сарматські племена)
- •17. Трипільська культура та її роль і значення у світовій культурі
- •18. Зарубинецька та черняхівська слов’янські археологічні культури
- •19. Язичництво як світоглядна система давніх слов’ян
- •20. Феномен двовір’я. Вплив християнства на культуру кр
- •21.Розвиток освіти і науки Київської Русі
- •25. Братства: створення та напрямки діяльності
- •26. Українські освітні осередки кінця 15 – першої половини 17 ст
- •27. Острозька академiя як освiтянський центр в укpaїнi.
- •28. Розвиток друкарства
- •29. Українське козацтво як носій особливих форм культури
- •30. Основні риси українського Просвітництва
- •31. Особливостi архiтектури та мистецтва козацько-гетьманськоi держави
- •32. Розвиток освіти і наукових знань у Києво-Могилянській академії
- •33. Вертеп і вертепна драма в українській культурі
- •34. Становлення та розвиток українського театрального мистецтва.
- •35.Нацiонально-культурне пiднесення XIX ст. Формування української національної свідомості
- •36. Розвиток освіти і науки у хіх ст.
- •37.Нацiональнi елементи у фольклорi, тeaтpi та музиці XIX ст.
- •38. Меценатство: витоки та напрямки дiяльностi
- •39. Тенденцiї культурного розвитку доби Центральної Ради та Гетьманатy.
- •40.Культурне відродження 20 років хх ст..
- •41.Репресивнi акції сталiнiзму та їx вплив на українську національну культуру.
- •42.Ocнoвнi риси соцiалiстичної культури. Їx втiлення в українськiй культурi з0-40-х рр
- •43. Соціально-культурні зміни в Україні в другій половині 50-60 років
- •44. Культурний розвиток 70-х - 80-х рр.
- •45. Перебудова та культурнiтрансформацiї в незалежнiй Україні
- •46. Субкультура та контркультура у соціокультурній системі
- •47. Масова та елітарна культура.
- •48. Cyчаснi молодiжнi субкультури в Українi.
15. Періодизація історії укр.Культури. Етнічна специфіка укр.Культури.
Вихідним моментом наукової періодизації розвитку української культури є чітке визначення її носія — українського народу та української нації, передусім історичних умов їх формування. Це пов'язано з тим, що для аналізу характерних світоглядних уявлень, цінностей та ідеалів етносу, традицій його суспільного життя, специфічних форм культуротворчої діяльності та звичаєвого права слід зрозуміти історичні умови їх формування і розвитку, тобто чітко простежити періодизацію української культури через призму її національної об'єктивності.Перший період розвитку української культури охоплює часовий відрізок від її витоків і до прийняття християнства, тобто — це культура східнослов'янських племен дохристиянської доби. Другий період розвитку української культури припадає на час існування княжої держави — Київської Русі та Галицько-Волинського князівства: українська культура княжої доби., Третій період розвитку української культури припадає на литовсько-польську добу в історії нашого народу. Після втрати власної державності умови для розвитку української культури були неоднаковими в різних регіонах України. Починаючи буквально від кінця монголо-татарської навали і аж до 1569 року (рік Люблінської унії), українські землі поступово, від небагатьох до більшості, переходили під владу Великого князівства Литовського, яке перейняло у нас багато рис адміністративного устрою, основи юридичного права і традицію літописання, що брали свій початок ще з доби Київської держави. Четвертий період розвитку української культури припадає на козацько-гетьманську добу, яка характеризується новим історичним контекстом, зумовленим закінченням Визвольної війни всередині XVII ст., з одного боку, і поступовим обмеженням, а згодом і втратою автономії Україною наприкінці XVIII ст., з іншого. Визначальним тут виступає фактор національної державності, яка, проіснувавши понад 130 років, все ж таки змогла істотно сформувати спрямованість, характер та інтенсивність культурних процесів в Україні.П'ятий період розвитку української культури охоплює часовий відтинок в 150 років, років великої неволі нашого народу - від часів зруйнування Гетьманщини і до початку XX ст. Цей період у розвиткові української культури назвемо періодом національно-культурного відродження. Шостий період розвитку української культури є часом нового міжвоєнного та повоєнного поневолення України її східними та західними сусідами й охоплює часовий відтинок від початку XX ст. до кінця 80-х років. Сьомий період розвитку української культури тільки-но розпочався і триває в нових історичних умовах. Це — сучасний період, що охоплює часовий відтинок від кінця 80-х і по сьогодення. Історичний акт про державну незалежність України (24 серпня 1991 р.) відкрив нові обрії перед українською культурою, яка вперше здобуває можливість творитися й розвиватися як єдина національна культура материка й зарубіжжя. Завершуючи розгляд періодів розвитку української культури, слід зазначити, що в часи становлення Української незалежної держави ми намагаємося підходити й аналізувати їх як громадяни незалежної суверенної країни, дотримуючись нового державницького погляду на вітчизняну історію. Цей погляд значно відмінний від концепцій як радянської, так і української народницької періодизації.
Кожна з існуючих у світі культур країн, народів, націй неповторна й унікальна, є невід'ємною складовою скарбниці світової культури. На повнокровний розвиток етнічної культури впливає широке коло чинників, таких як: історичний шлях народу, відособлення або взаємовплив з іншими народами; соціальні, економічні, екологічні умови; культурна політика держави і т.п. При цьому національна культура повинна розглядатися як цілісна система, що включає і фольклорно-етнографічні шари, і внесок в неї різних верств населення протягом тривалого історичного шляху, і вплив культури інших народів, і досягнення вихідців з країни, які проживають за її межами. Потрібно особливо зазначити, що кожний народ в культурній сфері створює своєрідний, властивий тільки йому образ.
Для внутрішньої єдності етносу найважливіше значення має культура, яка дає людям усвідомлення своєї спільності. Культура, і як необхідний компонент, і як одна з властивих етносу особливостей, забезпечує його повноцінне функціонування. Але відбувається і зворотний процес - конвергенція (зближення) етнічних культур внаслідок історичного розвитку і взаємодії народів. Тому сьогодні культуру кожного етносу характеризує сукупність, з одного боку, національно-специфічних, а з іншого - загальнолюдських компонентів.