
- •Поняття «культура». Історичний розвиток уявлень про культуру.
- •2. Структура і функції культури
- •3.Типологiя та динамiка культури
- •4.Культурологiчнi погляди м. Хвильового.
- •5.Культурологiчна спадщина п. Кулiша.
- •6.Культурологiчна спадщина м. Костомарова.
- •7.Культурологiчна концепцiя м. Драгоманова.
- •8.Виклад теорії культури в працях м. Грушевського.
- •9.I. Огiєнко: теоретик та iсторик української культури.
- •10.I, Крип'якевич: теоретик та iсторик української культури.
- •11.Фiлософiя культури Дмитра Чижевського.
- •12.Iвaн Франко – вироблення цiлiсної концепції української культури.
- •13.Культурологiчнi дослiдження д. Антоновича.
- •14.Концепцiя культури д.Донцова
- •15. Періодизація історії укр.Культури. Етнічна специфіка укр.Культури.
- •16. Кочові народи як чинник формування укр.Культури (кіммерійські, скіфські та сарматські племена)
- •17. Трипільська культура та її роль і значення у світовій культурі
- •18. Зарубинецька та черняхівська слов’янські археологічні культури
- •19. Язичництво як світоглядна система давніх слов’ян
- •20. Феномен двовір’я. Вплив християнства на культуру кр
- •21.Розвиток освіти і науки Київської Русі
- •25. Братства: створення та напрямки діяльності
- •26. Українські освітні осередки кінця 15 – першої половини 17 ст
- •27. Острозька академiя як освiтянський центр в укpaїнi.
- •28. Розвиток друкарства
- •29. Українське козацтво як носій особливих форм культури
- •30. Основні риси українського Просвітництва
- •31. Особливостi архiтектури та мистецтва козацько-гетьманськоi держави
- •32. Розвиток освіти і наукових знань у Києво-Могилянській академії
- •33. Вертеп і вертепна драма в українській культурі
- •34. Становлення та розвиток українського театрального мистецтва.
- •35.Нацiонально-культурне пiднесення XIX ст. Формування української національної свідомості
- •36. Розвиток освіти і науки у хіх ст.
- •37.Нацiональнi елементи у фольклорi, тeaтpi та музиці XIX ст.
- •38. Меценатство: витоки та напрямки дiяльностi
- •39. Тенденцiї культурного розвитку доби Центральної Ради та Гетьманатy.
- •40.Культурне відродження 20 років хх ст..
- •41.Репресивнi акції сталiнiзму та їx вплив на українську національну культуру.
- •42.Ocнoвнi риси соцiалiстичної культури. Їx втiлення в українськiй культурi з0-40-х рр
- •43. Соціально-культурні зміни в Україні в другій половині 50-60 років
- •44. Культурний розвиток 70-х - 80-х рр.
- •45. Перебудова та культурнiтрансформацiї в незалежнiй Україні
- •46. Субкультура та контркультура у соціокультурній системі
- •47. Масова та елітарна культура.
- •48. Cyчаснi молодiжнi субкультури в Українi.
9.I. Огiєнко: теоретик та iсторик української культури.
Значний вклад у вивчення історії української культури вніс Іван Огієнко (1882-1973) – історик церкви, культуролог, філософ, мовознавець, письменник, автор перекладу «Біблії» на сучасну літературну мову, перший ректор Українського університету (1918-1919), міністр культів (віросповідань) в уряді Директорії, один з ініціаторів відродження Української автокефальної православної церкви, пізніше митрополит Вінніпегу і всієї Канади Іларіон. У спадщині І. Огієнка – близько тисячі праць, і більшість з них присвячена проблемам нашої культури. Серед найбільш значних – кількатомна «Наша літературна мова», в якій опрацьовано тисячі історичних і етнографічних джерел та літературних творів, «Історія українського друкарства», «Дохристиянські вірування українського народу», «Українська церква за час Руїни», «Візантія й Україна», «Князь Костянтин Острозький» та інші. І. Огієнко читав у Київському університеті курси української мови та культури. На основі своїх лекцій він видав книгу «Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу» (К., 1918), яку можна вважати початком справжньої історіографії української культури. Автор аналізує характерні риси нашої культури, простежує її розвиток в різні періоди історії, акцентуючи увагу на національній самобутності української культури, самостійному «визріванні» визначальних тенденцій її розвитку, показує на основі численних фактів і документальних свідчень вплив української культури, на російську. Таким чином, І. Огієнко робить спробу зруйнувати стереотип сприйняття української культури як похідної, залежної від російської. Автор доводить, що протягом довгих віків своєї історії українська культура, по суті, не мала сприятливих умов для свого розвитку, він виділяє навіть окремий розділ про «кривди, заподіяні народу українському», логічно підводячи до думки, що вироблення національної державності є необхідною історичною умовою і гарантом нормального культурного процесу на Україні.
10.I, Крип'якевич: теоретик та iсторик української культури.
Найбільш значною узагальнюючою працею західноукраїнських учених, що висвітлювала культурний процес на Україні від найдавніших часів до 30-х років XX ст., була «Історія української культури» (1937) за редакцією І. Крип’якевича. Найважливіші історичні праці Крип'якевича присвячені періоду козаччини і Хмельниччини — «Матеріали до історії української козаччини» (1914), «Студії над державою Б.Хмельницького» (1925—31), «Богдан Хмельницький» (1954) та ін.Крип'якевич — автор багатьох праць з історіографії («Українська історіографія»; 1923), археології, сфрагістики, історії культури («Історія української культури»; 1937), численних науково-популярних нарисів з історії України («Велика історія України»; 1935), «Історія українського війська» (1936, співавтор) та підручників «Оповідання з історії України», «Коротка історія України для початкових шкіл» (1918), «Огляд історії України» репетиторій для вищих кляс середніх шкіл та вчительських курсів" (1919), «Історичні проходи по Львові» (1932) та ін.