- •Поняття «культура». Історичний розвиток уявлень про культуру.
- •2. Структура і функції культури
- •3.Типологiя та динамiка культури
- •4.Культурологiчнi погляди м. Хвильового.
- •5.Культурологiчна спадщина п. Кулiша.
- •6.Культурологiчна спадщина м. Костомарова.
- •7.Культурологiчна концепцiя м. Драгоманова.
- •8.Виклад теорії культури в працях м. Грушевського.
- •9.I. Огiєнко: теоретик та iсторик української культури.
- •10.I, Крип'якевич: теоретик та iсторик української культури.
- •11.Фiлософiя культури Дмитра Чижевського.
- •12.Iвaн Франко – вироблення цiлiсної концепції української культури.
- •13.Культурологiчнi дослiдження д. Антоновича.
- •14.Концепцiя культури д.Донцова
- •15. Періодизація історії укр.Культури. Етнічна специфіка укр.Культури.
- •16. Кочові народи як чинник формування укр.Культури (кіммерійські, скіфські та сарматські племена)
- •17. Трипільська культура та її роль і значення у світовій культурі
- •18. Зарубинецька та черняхівська слов’янські археологічні культури
- •19. Язичництво як світоглядна система давніх слов’ян
- •20. Феномен двовір’я. Вплив християнства на культуру кр
- •21.Розвиток освіти і науки Київської Русі
- •25. Братства: створення та напрямки діяльності
- •26. Українські освітні осередки кінця 15 – першої половини 17 ст
- •27. Острозька академiя як освiтянський центр в укpaїнi.
- •28. Розвиток друкарства
- •29. Українське козацтво як носій особливих форм культури
- •30. Основні риси українського Просвітництва
- •31. Особливостi архiтектури та мистецтва козацько-гетьманськоi держави
- •32. Розвиток освіти і наукових знань у Києво-Могилянській академії
- •33. Вертеп і вертепна драма в українській культурі
- •34. Становлення та розвиток українського театрального мистецтва.
- •35.Нацiонально-культурне пiднесення XIX ст. Формування української національної свідомості
- •36. Розвиток освіти і науки у хіх ст.
- •37.Нацiональнi елементи у фольклорi, тeaтpi та музиці XIX ст.
- •38. Меценатство: витоки та напрямки дiяльностi
- •39. Тенденцiї культурного розвитку доби Центральної Ради та Гетьманатy.
- •40.Культурне відродження 20 років хх ст..
- •41.Репресивнi акції сталiнiзму та їx вплив на українську національну культуру.
- •42.Ocнoвнi риси соцiалiстичної культури. Їx втiлення в українськiй культурi з0-40-х рр
- •43. Соціально-культурні зміни в Україні в другій половині 50-60 років
- •44. Культурний розвиток 70-х - 80-х рр.
- •45. Перебудова та культурнiтрансформацiї в незалежнiй Україні
- •46. Субкультура та контркультура у соціокультурній системі
- •47. Масова та елітарна культура.
- •48. Cyчаснi молодiжнi субкультури в Українi.
7.Культурологiчна концепцiя м. Драгоманова.
М. Драгоманов у своїх наукових і літературно-критичних працях 1870-1890-х років («Література російська, великоруська, українська і галицька», 1873—1874; «Листи на Наддніпрянську Україну», 1893—1894; "Святкування роковин Шевченка в «руському обществі», 1873; «Війна з пам'яттю про Шевченка», 1882; «Т. Шевченко в чужій хаті його імені», 1893 та ін.) вимагав, щоб література неодмінно керувалася принципами вірності правді життя, відповідала своєму часові, сягала проблемами та героями глибин суспільного життя.Велике значення мала розробка Драгомановим концепції народності літератури. Він наголошував на історичності цієї категорії, яка, постійно розвиваючись, оновлюючи зміст і форму, виявляла глибоку чутливість до суспільних і естетичних потреб народу. Підтримуючи у творчості українських письменників справді народне, М.Драгоманов вів рішучу боротьбу проти псевдонародності, провінційності та обмеженості літератури. Цікавою є сама концепція реалізму в естетиці М. Драгоманова, осердям якої є вимога безтенденційного, об'єктивного змалювання життя. Недооцінка переваг реалістичного способу відображення дійсності вела до того, що окремі українські письменники (наприклад, О.Стороженко) малювали абстрактні схеми, а не живих людей, захоплювалися дидактизмом, у той час як художня творчість вимагає «виводити на сцену існуючі, а не видумані особи й становище».
8.Виклад теорії культури в працях м. Грушевського.
Творча спадщина М. Грушевського налічує більш ніж дві тисячі бібліографічних одиниць! Це і книги, і статі, і рецензії тощо. Грушевський мав плани щодо видання брошури "Новий лад України", у якій мав розкрити "як саме має уложитися нове життя України й її відносини до центральних органів Російської республіки". Невтомний вчений і публікатор, Михайло Сергійович працював над наболілими проблемами України з велетенським завзяттям. У 1918 р. видатний історик підготував оновлену "Ілюстровану історію України", доповнивши її подіями аж до кінця квітня 1918 р. Як історик М. Грушевський прагнув з'ясувати питання ролі держави в історичному плані. Тут значення мало, чи держава відповідала чи не відповідала потребам народу. Саме у цій сфері М. Грушевський шукав ілюстрації своїм поглядам.У наукових працях М. .Грушевського «народ» і «держава» нерозривно поєднані з «героєм в історії». Щоправда, М. Грушевський виставляв на перший план народ, а не особу. За його словами, свою книгу про Богдана Хмельницького він хотів би присвятити не йому — вождеві, а творчим стражданням українських мас, усім, хто болів тілом. і духом, напружував сили фізичні й інтелектуальні, лив свою кров і бився в тенетах ситуації, перетворюючи це велике потрясіння, викликане «героєм Богданом» і його компанією, в динаміку життя цілої України. У праці «Українська партія соціалістів-революціонерів та їх завдання»М. Грушевський захищав ідею пріоритету інтересів народу, суспільства над інтересами держави.