Природоохоронні нормативні акти як комплексні джерела екологічного права

Об’єктом є екологічні комплекси, екосистеми тощо.

• ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 27 лютого 1991 р.;

• ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 28 лютого 1991 р.;

• ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» - 16 червня 1992 р.;

• ЗУ «Про виключну (морську) економічну зону» - 16 травня 1995 р.;

• ЗУ «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» - 13 липня 2000 р.;

• ЗУ «Про курорти» - 5 жовтня 2000 р.;

• ЗУ «Про екологічну мережу України» - 24 червня 2004 р. тощо.

Закони, що містять норми екологічного права, але не є джерелами

• ЦКУ;

• ГКУ;

• КУпАП;

• ККУ;

• ЗУ «Про фермерське господарство».

Підзаконні акти

• Постанови Верховної Ради України:

  • «Про порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організації та об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища» - 24 жовтня 1992 р.;

• Укази Президента України:

  • «Про затвердження Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України» - 13 квітня 2011 р. №452;

• Постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України:

  • «Положення про регіональні кадастри природних ресурсів» - 28 грудня 2001 р. №1781;

  • «Про затвердження національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 рр.» - 25 травня 2011 р. №577;

• Накази міністерств, державних агентств – НАВЕСТИ САМОСТІЙНО

Особливі акти

1. Державні стандарти - (ГОСТ) 17.5.1.04-80 «Охорона природи. Землі. Класифікація землекористування»;

2. Будівельні норми та правила, що містять екологічні вимоги – ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень»;

3. Нормативні документи в галузі забезпечення санітарно-гігієнічного благополуччя населення – Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’я – 19 червня 1996 р.

Локальні нормативні акти

Акти рад різного рівня.

Рішення Київської міської ради «Про затвердження Порядку погодження та підготовки до затвердження містобудівної документації в місті Києві» - 31 жовтня 2006 р. №141/198;

Міжнародні договори

Відповідно до ЗУ «Про міжнародні договори України», міжнародний договір України – це договір, укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права, що регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься він в одному або декількох пов’язаних між собою документах і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, протокол, пакт тощо).

У ст. 9 КУ передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана ВРУ, є частиною національного законодавства України. У свою чергу, згода України на обов’язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому законом порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в акті екологічного законодавства, то застосовуються правила міжнародного договору.

Найважливіші конвенції:

1. «Орпуська конвенція» (Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля) – м. Орпус, Данія, 25 червня 1998 р. Ратифікована ЗУ від 6 липня 1999 р. Згідно зазначеної конвенції, Україна повинна гарантувати громадськості (одній або більше фізичній особі) право вільного доступу до екологічної інформації, зокрема про стан складових навколишнього природного середовища (повітря, атмосфера, вода, ґрунт, земля, ландшафт, інші природні об’єкти) та взаємодію між цими складовими.

2. Відповідно до Європейської ландшафтної конвенції (Флоренція, 20 жовтня 2000 р.), яка була ратифікована ЗУ від 7 вересня 2005 р., Україна взяла на себе зобов’язання впроваджувати ландшафтну політику, спрямовану на охорону, регулювання та планування ландшафтів.

3. Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (Кіото, 11 грудня 1997 р.), ратифікованим ЗУ від 4 лютого 2004 р., на нашу державу покладено зобов’язання забезпечувати охорону та поліпшення якості поглиначів і накопичувачів парникових газів (наприклад, лісів).

4. Відповідно до Конвенцію про охорону біологічного різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 5 червня 1992 р.), ратифікованої ЗУ від 29 листопада 1994 р., з метою збереження і сталого використання біологічного різноманіття Україна зобов’язана встановлювати систему охоронних територій або територій, в яких необхідно приймати спеціальні заходи для збереження біологічного різноманіття.

5. Згідно з Конвенцією про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів (м. Рамсар, 2 лютого 1971 р.), ратифікованою ЗУ від 29 жовтня 1996 р., Україна зобов’язана визначати придатні водно-болотні угіддя на своїй території для внесення їх до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення.