Управління у сфері використання та охорони земель

Управління у сфері використання та охорони земель здійснюється органами загальної та спеціальної компетенції, органами місцевого самоврядування та громадського управління.

• Державне агентство земельних ресурсів України;

• Міністерство екології;

• Державна екологічна інспекція;

• Державна інспекція с/г;

• Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Функції управління:

1. Планування використання земель:

   1. Розробка та затвердження програм використання земель;

   2. Планування територій та зонування земель;

   3. Природно-с/г районування земель – ст. 179 ЗКУ, Постанова КМУ від 26 травня 2004 р. № 681.

2. Розподіл/перерозподіл земель (Розділ 4 ЗКУ):

   1. Приватизація земельних ділянок (безоплатне надання земельних ділянок);

   2. Надання земельних ділянок в користування, в тому числі на земельних аукціонах;

   3. Платне відчуження земельних ділянок, в тому числі на аукціонах;

   4. Вилучення, викуп земельних ділянок для суспільних потреб і в разі суспільної необхідності;

   5. Зміна цільового призначення земельних ділянок.

3. Землеустрій (Глави 29-31 ЗКУ, ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»);

4. Ведення державного земельного кадастру (Глава 34 ЗКУ, Положення про порядок ведення державного кадастру, ЗУ «Про державний земельний кадастр»);

5. Контроль за додержанням законодавства у сфері використання земель (Глава 32 ЗКУ):

   1. Державний;

   2. Самоврядний;

   3. Громадський.

6. Моніторинг земель (Глава 33 ЗКУ);

7. Вирішення земельних спорів (Глава 25 ЗКУ).

Охорона земель і ґрунтів у системі заходів охорони природних ресурсів

• Розділ 1 Стратегії виділено підрозділ «Охорона земель і ґрунтів».

• Розділ 3 Стратегії також має відповідний підрозділ.

• ЗУ «Про охорону земель»

Правову охорону земель прийнято розглядати як такий стан суспільних відносин, при яких реалізується комплекс нормативно-технічних, економічних, організаційно-технічних, ґрунтозахисних і юридичних засобів, спрямованих на забезпечення збереження різних категорій земель, на поліпшення їх якості, продуктивності, підвищення родючості ґрунтів, раціонального використання різних категорій земель, зобов’язань за договорами та законом.

Ґрунти є об’єктами особливої охорони.

Ст. 166-168 ЗКУ, ЗУ «Про охорону земель», «Про меліорацію земель».

Наказ Держкомзему № 1 від 4 січня 2005 «Про затвердження порядку видачі дозволів…».

ДСТУ 17.4.3.02-75 «Охорона природи. Ґрунти. Вимоги щодо охорони родючого шару ґрунту при виконанні земляних робіт».

• Ґрунт

• Гумус

• Родючість ґрунту

Юридична відповідальність за порушення вимог екологічного законодавства

Аналогічно до загальних видів.

Ст. 52, 53, 53-1, 53-2, 53-3, 53-4, 54-56, 63, 69, 79-1 тощо

Земельно-правова відповідальність розглядається через сукупність правових норм про заходи державного примусу, що носять специфічних характер і полягають у встановленні спеціальних способів впливу, пов’язаних із додатковими зобов’язаннями та обмеженнями стосовно використання земельних ділянок, що повністю не охоплюється іншими видами відповідальності.

Ст. 141, 144, 212 ЗКУ.

Санкції:

1. Примусове припинення права користування земельною ділянкою;

2. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок;

3. Проведення земельної ділянки у придатний до використання стан.