Предмет і методи екологічного права

1886 р. - Ернст Геркель вперше вжив слово «екологія».

Тривалий час вчені-екологи виділяли дві групи відносин:

• по використанню природних ресурсів (природоресурсні);

• з охорони природних ресурсів (природоохоронні).

З кінця 80-х рр. 20 ст. вчені-юристи виділили ще одну групу правовідносин – відносини по забезпеченню екологічної безпеки. На регулювання всі видів відносин спрямований ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до позиції професора Андрейцева В. І, предмет екологічного права складають екологічні правовідносини, які виникають при використанні природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, що базуються на множинності форм права власності на природні ресурси, права природокористування, а також права громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля. На думку Ю. С. Шемшученка, доцільно виділити ще одну групу відносин – відносини щодо формування, збереження та раціонального використання екологічної мережі. Таким чином, предметом екологічного права складають види відносин:

1. природоресурсові відносини (земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, по використанню рослинного світу, повітря);

2. охоронні – забезпечувальні відносини у галузі екології. Вони, у свою чергу, поділяються на природоохоронні, середовищоохоронні та антропоохоронні. У свою чергу, природоохоронні – відносини з охорони навколишнього природного середовища в цілому, охорони ресурсів, ландшафтів і природних комплексів, охорони об’єктів та територій природно-заповідного фонду. Як об’єкт охорони виступають також екологічні системи щодо охорони екосистем (континентального шельфу, виключної морської економічної зони з розташованими на них природними ресурсами. Також підлягають охоронні природно-антропогенні комплекси (зони) – це території, що зазнали впливу екологічних катастроф. Особливій охороні підлягають лікувально-оздоровчі, рекреаційні зони і території (курорти). Антропоохоронні відносини розподіляються на: правовідносини з охорони життя та здоров’я людини від небезпечного впливу забрудненого навколишнього середовища або небезпечного довкілля та правовідносини з охорони життя та здоров’я людини від негативного впливу сил стихійних сил природи та природних явищ.

Особливості природноресурсових відносин

1. Складаються з приводу конкретних природних ресурсів (земель, вод, лісів, надр тощо);

2. Виникають переважно з приводу використання та відновлення, відтворення як основного засобу виробництва, господарювання та умови життєдіяльності людини;

3. Обумовлені багатогранністю, багато чисельністю цільового використання природних ресурсів для задоволення економічних, матеріальних, духовних, рекреаційних, естетичних, культурно-виховних та інших потреб суспільства;

4. Базуються на багатогранності форм права власності на природні ресурси та права природокористування;

5. Комплексні відносини, що мають чітку внутрішню диференціацію (земельні, водні, лісові тощо).

Особливості охоронних правовідносин

1. Виникають з приводу охорони навколишнього природного середовища, охорони життя і здоров’я людини;

2. Пріоритетність щодо забезпечення антропоохоронних відносин (ст. 3 КУ);

3. Базуються на конституційному праві громадян України на безпечне для життя та здоров’я довкілля;

4. Передбачають можливість реалізації основних екологічних прав громадян, забезпечення їх екологічної безпеки;

5. Спрямовані на збереження та охорону навколишнього природного середовища як невід’ємної умови, місця та джерела життєдіяльності людини та всіх інших живих організмів;

6. Спрямовані на збереження довкілля від хімічного впливу (скиди, викиди) та біологічного впливу (біотехнології, гібридизація).