Природоресурсове право (Розділ і) правовий режим використання та охорони земель

План:

1. Земля як об’єкт правової охорони та використання;

2. Особливості правового режиму земель різних категорій;

3. Використання земель в України: правове регулювання та види;

4. Управління у сфері використання та охорони земель;

5. Охорона земель та ґрунтів у системі заходів охорони природних ресурсів;

6. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства.

Література:

• Балюк Г. І.

• Шемшученко.

• Екологічне право: особлива частина. За ред. В. І. Андрейцева – Київ, 2001 р.

• Земельне право України – Носік В. В;

• Земельне право України – Мірошниченко А. М. – Київ, 2011р.

• Мірошніченко А. М. Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні – 2009 р.;

• Правові проблеми охорони та використання земель с/г призначення в Україні – 2012 р.

• Саркісова Т. Б. Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності в Україні – Київ, 2012 р.

• Коментар Мірошниченко А. М. – Київ, 2009 р.

• ЗУ «Про внесення змін до деяких з/давч. Актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» від 23 лютого 2012 р.

• Стратегія;

Земля як об’єкт правової охорони та використання

Згідно ч. 1 ст. 14 КУ передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною.

Зазначене конституційне положення обумовлено роллю землі:

1. Як охоронюваного об’єкта, що існує незалежно від волі людини та виконує екологічну функцію;

2. Як місце, джерело для життя людини – соціальну функцію;

3. Як об’єкт господарювання – економічна функція.

Земля – поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом із нею. На підзаконному рівні – ДСТУ СРСР ГОСТ 26640-85 «Землі. Терміни та визначення».

Земля:

1. Головна матеріальна основа (база) навколишнього середовища (довкілля);

2. Територіально розгалужений простір, що визначається особливістю природної структури (рельєфом);

3. Частина довкілля з різноманітним ґрунтовим покривом (ґрунтом), що формує природні та антропогенні ландшафти;

4. База для формування, розвитку та поширення рослинності, водних об’єктів, інших природних компонентів, які за своїми природними властивостями створюють сферу життя (біосферу) і використовуються на праві загального землекористування;

5. Матеріальна основа територіальної цілісності, суверенітету та національної безпеки держави у межах її кордону та адміністративно-територіального поділу;

6. Об’єкт, диференційований на окремі категорії за цільовим призначенням;

7. Територія, яка перебуває на праві власності Українського народу, держави, суб’єктів приватної власності; матеріальна основа місцевого самоврядування та об’єкт комунальної власності;

8. Частина біосфери, яка:

   1. Є основним засобом виробництва у с/г та інших галузях;

   2. Є операційною основою для системи розселення для садових поселень, розміщення різних галузей народного господарства, шляхів сполучення тощо;

   3. Виконує роль місця, джерела, засобу та умови існування живих організмів, життєдіяльності людини, забезпечення її матеріальних і духовних потреб.

9. Основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною.

Разом із терміном «земля» вживається термін «земельна ділянка».

Ч. 1 ст. 79 ЗКУ: «Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами».

14.1.74 ПКУ : «Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з цільовим призначенням та визначеними щодо неї правами».

ЗД – частина землі, що має визначені межі.