Зміст права природокористування

Зміст – сукупність прав і обов’язків суб’єктів права природокористування (природокористувачів та інших учасників відносин), обумовлених нормами чинного екологічного законодавства чи відповідною угодою на користування природними ресурсами. Зміст права природокористування розкривається через реалізацію повноважень володіння, користування, внутрішньогосподарського управління, обмеженого розпорядження (наприклад, передача в суборенду).

Права та обов’язки природокористувачів розподіляються на загальні (притаманні всім природокористувачам) і спеціальні/особливі (залежать від виду природного ресурсу) суб’єкту, що використовує ці природні ресурси.

Загальні права та обов’язки

Поділяються на 3 групи:

1. У галузі ефективного використання природних ресурсів;

2. У галузі відтворення та охорони природних ресурсів;

3. У галузі реалізації майнових і немайнових прав;

ПОДИВИТИСЯ АНДРЕЙЦЕВА – СТ. 81-82

Спеціальні права та обов’язки

ПОДИВИТИСЯ СТАТТІ:

Ст. 19-21 ЛКУ, ст. 95-96 ЗКУ, ст. 43-44 ВКУ, ст. 24 КУпН, ст. 33-34 ЗУ «Про тваринний світ».

Природноресурсовим законодавством передбачаються обмеження користування конкретними природними ресурсами: ст. 45 ВКУ, Глава 18 ЗКУ, ст. 20 ЗУ «Про мисливські господарства та полювання». Особливо це стосується права загального природокористування, у межах якого законодавство практично щодо всіх природних ресурсів встановило відповідні обмеження (ст. 47 ВКУ).

Підстави виникнення, припинення та зміни права природокористування

Підстави виникнення права природокористування – це юридичні значимі обставини, з якими пов’язується виникнення повноважень користувачів природних ресурсів.

Що стосується права загального природокористування, то підставою є прийняття правової норми та особисте волевиявлення фізичної особи по вільному перебуванню у навколишньому природному середовищу.

Підставами виникнення права спеціального природокористування є юридичні склади як результат нормативно встановленої процедурно-процесуальної діяльності уповноважених і зацікавлених суб’єктів.

Види таких складів:

1. Видача дозволу на спеціальне природокористування.

Правову основу складають: ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» - 6 вересня 2005 року, який уніфікував процедуру одержання дозволів у тому числі і на природні ресурси; ЗУ «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19 травня 2011 року, Постанова КМУ від 10 серпня 1992 року №459, якою затверджено Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів (далі – Порядок), а також Порядок встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення та інші нормативні акти.

Одержання дозволу починається з 1) подання клопотання (заявки) суб’єктом з обґрунтування потреби в тих чи інших ресурсах; погодження з радами, постійним/тимчасовим користувачем чи власником, державними органами; 2) розгляд, підготовка, винесення рішення про надання дозволу та його реєстрація.

В окремих випадках обов’язковим додатком до дозволу є угода про умови користування природними ресурсами (наприклад, надрами).

Порядок видачі дозволу може бути ускладнений проведенням аукціону з їх продажу (Постанова КМУ «Про затвердження порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами» №594).

Дозволи на спеціальне використання природних ресурсів, згідно п. 3 Порядку – це офіційні документи, які засвідчують право підприємства, установи, організації, громадянина на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів. Дозвіл – це правовстановлюючий документ.

Дозволи видаються Мінприроди, Державним агентством лісових ресурсів України та іншими органами залежно від виду природного ресурсу.

Дозволи залежно від виду природного ресурсу можуть мати різні назви. З 1 січня 2012 року набув чинності ЗУ «Про перелік документів дозвільного характеру…»:

Спеціальний дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток) – ЛКУ, Постанова КМУ від 23 травня 2007 р. №761; спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок – КУпН, Постанова КМУ від 30 травня 2011 р. №615; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка) – ЗУ «Про мисливські господарства та полювання».

Ліміти визначають обсяги природних ресурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів. Ліміти (квоти) затверджуються на кожний наступний рік КМУ, Мінприроди та іншими органами на підставі матеріалів, що подаються зацікавленими міністерствами, державними агентствами, обласними державними адміністраціями.

2. Укладення договорів оренди природного ресурсу та інших угод, що надають право користуватися природними ресурсами на праві спеціального користування (договір оренди земельної ділянки – ЗУ «Про оренду землі», ЗКУ (ст. 93); договір оренди водного об’єкту – ст. 51 ВКУ тощо).

3. Надання земельних ділянок на праві користування (ст. 122, 123, 125 ЗКУ);

4. Видача дозволів:

   1. На скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти;

   2. На викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

   3. На рівні впливу фізичних і біологічних факторів на стан атмосферного повітря;

   4. На здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери, атмосферних явищ, що здійснюються в господарських цілях;

   5. На розміщення відходів у навколишньому природному середовищі;

Підстави зміни права користування – це юридичні факти, з якими право пов’язує зміни у правовідносинах природокористування:

• переоформлення дозволу на користування природними ресурсами, щодо надр у разі реорганізації юридичної особи;

• у випадку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) діяльності, передбаченої дозволом у разі порушення вимог екологічного законодавства та передбачених дозволом умов природокористування;

• у разі істотних змін у природокористуванні – порушення користувачем умов природокористування;

Підстави припинення права природокористування – це обставини, що безпосередньо обумовлюють припинення права природокористування (анулювання/скасування дозволу на спеціальне природокористування – п. 6 Положення про порядок видачі дозволів; припинення права природокористування земельною ділянкою).

Умови припинення – це обставини, що передбачені в нормативно-правових актах і передують й обумовлюють настання юридичних фактів припинення права природокористування.

Умови поділяються на:

• об’єктивні – якщо відпала потреба у користуванні тим чи іншим природним ресурсом; закінчення строку дії дозволу на користування природним ресурсом; припинення діяльності юридичної особи; смерть фізичної особи-природокористувача.

• суб’єктивні - добровільна відмова від подальшого використання природного ресурсу; порушення користувачем умов користування як санкція за правопорушення (використання природного ресурсу не за цільовим призначенням); надходження вимоги від органів державного санітарного нагляду або інших органів державного нагляду.

Наприклад, ст. 55 ВКУ, ст. 22, 78 ЛКУ, ст. 141 ЗКУ, ст. 26 КУпН, ст. 19 ЗУ «Про тваринний світ» тощо.