Види права природокористування

1. За підставами виникнення:

   • Загального природокористування;

   • Спеціального природокористування. РОЗКРИТИ ЗМІСТ

2. Залежно від об’єкту природокористування:

   • Право землекористування;

   • Право надрокористування;

   • Лісокористування;

   • Водокористування;

   • Тваринним світом тощо.

3. За строками природокористування:

   • Безстрокове (постійне) – не визначений конкретний строк

   • Тимчасове (строкове) – визначається строк користування тим чи іншим ресурсом:

     1. Короткострокове природокористування (до 3-5 років);

     2. Довгострокове (від 3-5 до 20-25-30-50 років).

4. За формами організації природокористування:

   • Право колективного;

   • Право індивідуального природокористування.

5. За способами виникнення природокористування:

   • Право первинного (оренда);

   • Право вторинного природокористування (суборенда земельної ділянки). Ст. 42 ВКУ (первинні, вторинні водокористувачі); ст. 17-18 ЛКУ (лісокористувачі).

Перелік видів не є виключеним.

Принципи права природокористування

Принципи – основні, вихідні ідеї, що визначають напрям правового регулювання, не містять правила поведінки.

Загальні принципи

• Гласність і демократизм у прийнятті рішень у сфері природокористування – рішення приймаються на сесіях органів влади та місцевого самоврядування;

• Забезпечення законності;

• Нерозривний зв’язок прав і обов’язків природокористувачів;

• Поєднання суспільних і приватних інтересів;

• Компенсація шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства;

• Принцип обліку природних ресурсів і природних об’єктів.

Спеціальні принципи

• Принцип походження права природокористування від права власності на природні ресурси;

• Принцип багатогранності цільового використання природних ресурсів (багато видів цільового використання природних ресурсів передбачено природноресурсовим і природоохоронним законодавством. При наданні природного ресурсу останній має використовуватися виключно за цільовим призначенням);

• Додержання екологічних вимог при використанні природних ресурсів (ст. 40 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», поресурсове законодавство тощо);

• Множинності видів права природокористування;

• Безоплатності загального та платності спеціального (можуть бути встановлені пільги щодо звільнення від плати за користування природними ресурсами) використання природних ресурсів;

• Нормативності та лімітування природокористування;

• Принцип стабільності права природокористування;

• Принцип стимулювання ефективного природокористування (ст. 48 ЗУ «Про охорону НПС», Постанова КМУ від 18 серпня 2005 року № 773);

• Охорона права природокористування.

Суб’єктно-об’єктний склад

Суб’єкти правовідносин природокористування – це природокористувачі (у тому числі орендарі) – юридичні та фізичні особи, які в установленому законом порядку набули право користування природними об’єктами, природними ресурсами або комплексами на юридичному титулі права природокористування; органи державної влади та місцевого самоврядування, інші уповноважені державою органи та організації, які можуть надавати природні ресурси у користування. Коло суб’єктів права природокористування практично не обмежене, тобто це можуть бути окремі індивіди – громадяни, іноземці, апатриди, а також групи індивідів – сім’я, особисте селянське господарство, фермерське господарство, юридичні особи.

Обмеження права на використання природних ресурсів для фізичних і юридичних осіб встановлюються в поресурсовому законодавстві:

ЗНАЙТИ ДАНІ СТАТТІ: ч. 2 ст. 85 ВКУ, ч. 1 ст. 17 ЛКУ, ч. 2 ст. 92 ЗКУ, ст. 22 ЗУ «Про тваринний світ», ст. 5 ЗУ «Про фермерське господарство».

Об’єкти правовідносин природокористування – це конкретні, індивідуально визначені та юридично відособлені природні ресурси, об’єкти та комплекси або їх частини, які закріплюються на юридичному титулі права природокористування за фізичними та юридичними особами.

Загальні риси об’єктів права природокористування:

1. Кожному виду об’єктів в системі екологічного права присвячена спеціальна галузь або інститут права – земельне право, водне право, лісове право тощо);

2. Кожен із об’єктів є одночасно об’єктом права власності та права природокористування, але не всі природні ресурси підлягають розподілу. Деякі залишаються в державному запасі або використовуються для задоволення суспільних потреб без закріплення за окремими суб’єктами (загальне природокористування);

3. Кожен об’єкт має свій набір правових рис, власну правову характеристику, в якій відображені ті природні, господарські та інші властивості об’єкта, які враховуються правом;

4. Різноманітні способи використання природних об’єктів:

1. Як засіб виробництва;

2. Як операційна база;

3. Як джерело отримання необхідних цінностей.

5. Шлях до отримання корисних властивостей природного об’єкта лежить через отримання його у користування з можливим попереднім вилученням, тому в процесі надання природного об’єкта враховуються всі особливості останнього (маємо різні документи, присвячені наданню різних природних об’єктів, різні органи щодо надання природних об’єктів на праві природокористування, різні пріоритети та обмеження щодо користування, різний порядок оформлення права природокористування.

6. У деяких випадках у користування суб’єкту надаються два і більше природні ресурси (розробка родовища корисних копалин здійснюється після отримання спеціального дозволу на користування надрами; надання надр у межах гірничого відводу; надання земельної ділянки над ними, а в деяких випадках – надання спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву).