Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на природні ресурси

В теорії екологічного права, це поняття розглядають як обставини, з якими законодавство пов’язує зміну у формах права власності на землю, надра, води, ліси, тваринний і рослинний світ. Підставами виникнення, зміни та припинення, по-перше, є норми поресурсового законодавства про приналежність певних природних ресурсів до певних форм права власності.

По-друге, юридичні факти – цивільно-правові правочини (купівля-продаж, спадщина, дарування, обмін та інші угоди щодо об’єктів тваринного світу).

По-третє, підставами є юридичні склади як сукупність юридично значимих дій – приватизація земель, паювання та розпаювання земель, інші правові форми набуття права власності на землю в т. ч. за цивільно-правовими угодами, добровільна відмова від права власності на землю, припинення права власності на природні ресурси, які не можуть належати особі на такому юридичному титулі (землі с/г призначення іноземцям, особам без громадянства, ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства, іноземними юридичними особами) – ч. 1 ст. 81, ч. 4 ст. 82 ЗКУ, ч. 2 ст. 13 ЛКУ.

Гарантії реалізації та захисту права власності на природні ресурси

Юридичні гарантії реалізації права власності на природні ресурси розглядаються як система юридично закріплених економічних, фінансових, технічних, наукових, організаційних та інших засобів здійснення повноважень власників природних ресурсів та поновлення їх порушених прав.

Система юридичних гарантій повинна включати:

• Нормативні приписи;

• Індивідуально-правові приписи;

• Правову діяльність, яка здійснюється у межах правовідносин.

З об’єктивної точки зору, право власності на природні ресурси гарантується насамперед системою еколого-правового регулювання, описаною вище. Гарантом такого регулювання виступають державні органи всіх гілок влади.

Складові механізму гарантування:

1. Позитивне правове регулювання відносин власності на природні ресурси (нормативно-регулятивні гарантії);

2. Управлінські гарантії – передбачений законодавством порядок набуття та припинення права власності на природні ресурси;

3. Судові гарантії.

В теорії екологічного права виділяються способи та методи захисту права власності на природні ресурси:

• Еколого-правові:

  • Обмеження;

  • Зупинення;

  • Припинення незаконної діяльності.

• Економіко-правові:

  • Застосування штрафних санкцій.

• Цивільно-правові:

  • Визнання права на природний ресурс;

  • Визнання угоди недійсною;

  • Відновлення стану природного ресурсу;

  • Визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та виконавчої влади.

• Адміністративно-правові:

  • Притягнення до відповідальності.

• Кримінально-правові:

  • Притягнення до відповідальності.

Право природокористування

План:

1. Поняття та види;

2. Принципи;

3. Суб’єкти та об’єкти;

4. Зміст;7

5. Права та обов’язки суб’єктів;

6. Підстави виникнення, зміни та припинення;

7. Юридичні гарантії реалізації та захисту.

Поняття та види

Розглядається як об’єктивна та суб’єктивна категорія.

Як об’єктивна категорія – система норм екологічного права, спрямованих на врегулювання відносин щодо ефективного використання, відновлення та охорону природних ресурсів, забезпечення матеріальних, економічних, соціальних інтересів та законних прав суб’єктів природокористування.

Як суб’єктивна категорія – сукупність повноважень конкретної особи використовувати в режимі охорони природні об’єкти, природні ресурси та комплекси для задоволення різноманітних потреб на юридичному титулі права природокористування.

Право природокористування через призму правовідносин ми розглядаємо через виділення структурних елементів.