Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
интеграция 2003.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
989.18 Кб
Скачать
  1. Визначте основні складові Маастрихтського договору за допомогою яких було розширено повноваження співтовариства та зміцнена влада його інституцій, зокрема парламенту.

11 грудня 1991 року відбулося підписання Маастрихтської угоди про створення Європейського Союзу. З набуттям нею чинності з 1 листопада 1993 року Співтовариство зробило безповоротний крок до створення економічного й валютного союзу (ЄВС) -найвищої сходинки економічної інтеграції, що передбачає введення єдиної валюти, проведення єдиної валютної політики, створення нового інституту - Європейського Центрального Банку (ЄЦБ). Саме відтоді, з 1 листопада 1993 року, Європейські Співтовариства стали називатися Європейським Союзом.

Расширение полномочий Европейского парламента. В со­ответствии с Договором о Европейском Союзе, особенно в его амстердамском варианте, ЕП стал активным участником про­цесса принятия решений, т.е., по сути, законодательного про­цесса в ЕС. В Договоре предусмотрены четыре варианта взаи­модействия ЕП с Советом ЕС и Комиссией: совместное реше­ние Совета и ЕП по основной массе вопросов, решаемых Сове­том квалифицированным большинством; согласие (или вето) ЕП в тех случаях, когда Совет принимает решения единоглас­но; консультации Совета с ЕП, если согласия последнего не требуется; процедура сотрудничества Совета с ЕП при реше­нии вопросов, относящихся к функционированию Экономи­ческого и валютного союза. Во всех случаях Комиссия уча­ствует в этих процедурах на стадиях внесения проектов реше­ний и при их доработке.

Процедура співучасті у прийнятті рішень, започаткована Маастрихтським договором і значно розширена після підписання Амстердамського договору, прийшла на зміну процедурі співпраці (пошуку спільної позиції) у деяких важливих напрямках політики. В рамках цієї процедури Парламент може прийняти рішення про відхилення законопроекту і завадити таким чином його ухваленню, або ж шляхом внесення поправок підключити до процесу законотворчої діяльності ще й погоджувальний комітет. Якщо Рада відхиляє поправки Парламенту, то обидва органи через погоджувальний комітет зобов'язані розробити спільний проект того законодавчого акту, який заплановано ухвалити.

В результаті рішень, прийнятих протягом останніх міжурядових конференцій щодо внесення змін у Європейські договори (ЄЄА - 1987 рік, Маастрихтський договір - 1993 рік, Амстердамський договір - 1999 рік), значно розширилось коло тих галузей політики, в яких передбачено право ЄП на участь у законодавчій діяльності Співтовариства.

  1. Розкрийте, яким чином можна класифікувати спрямування та силу дії правових інструментів ЄС?

Правовий інструмент

Спрямування

Сила дії

Регламенти

Більша частина регламентів ЄС стосуються спільної аграрної політики, але також значною мірою і законодавства про конкуренцію.

1. Вони діють для всіх країн-учасниць однаково, не зважаючи на кордони;

2. вони застосовуються напряму, тобто не потребують імплементації в національне законодавство і вважаються його безпосередньою складовою з моменту набуття чинності.

3.Всі пункти правил регламентів є обов'язковими для виконання, а відтак будь-яке неповне або вибіркове застосування їх виключається.

Директиви

Метою є не уніфікація законодавства країн-учасниць, а його гармонізація.

Директива є основним інструментом побудови спільного ринку.

Європейське аграрне право, право товариств, соціальне право будуються за допомогою директив і гнучко поєднують волю Союзу з національними формами застосування.

Директиви часто використовувалися для гармонізації національної політики, яка стосується спільного ринку, наприклад, системи оподаткування, закону про підприємства, митної справи, інвестиційного контролю, переміщення робочої сили, офіційного визнання спеціалістів, відповідальності за якість продукції, що випускається (для цього застосовуються жорсткі стандарти визначення якості продукції), законів, що стосуються екології, тощо.

1. Директиви не мають загальної дії, але на практиці (за певними винятками) вони застосовуються у відношенні до сукупності держав-учасниць.

2. Характер їх виконання варіюється в різних країнах-членах, оскільки директива передбачає обов'язковість результату, а засоби його досягнення держави визначають на свій розсуд (На практиці директиви відрізняються високою точністю, і тому держави-учасниці мають дуже обмежений простір для маневрування.)

Індивідуальні рішення (Європейської комісії чи Ради Європейського Союзу), або «адміністративні засоби»

Спрямовані на створення і діяльність установ:наприклад, Європейського банку реконструкції та розвитку.

1. обов'язкові для виконання визначеними ними суб'єктами

2. Рішення мають чітко окреслені межі сфери дії

3. На відміну від регламентів вони адресуються окремій особі, певній організації або конкретній державі.

4. Самі рішення є адміністративними інструментами застосування права Союзу.

Рекомендації і думки (Єврокомісії та Ради)

Є корисним інструментом орієнтації поведінки і законодавства держав. Наприклад, рекомендація стосовно необхідності прийняття «європейського переліку» професійних захворювань.

1. Не мають обов'язкової сили.

2. Адресуються державам та учасникам економічної діяльності.

3. Відображають лише погляд, часто спрямований на перспективу.