Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський інститут економіки і туризму

Кафедра міжнародної економіки та інвестиційної діяльності

Міжнародні економічні відносини Аргентини

Виконав:

Студент групи ТЕМ-10

Галкін А.В.

Львів -2013

Вступ

Актуальність теми. Дослідження природи, особливостей становлення політичних систем та режимів є одним із головних завдань сучасної політичної теорії. Актуальність теми дослідження визначається динамізмом розвитку сучасного світу, переходом Аргентини разом з іншими латиноамериканськими країнами до демократії. У цілому Латинська Америка, зокрема і Аргентина була й залишається зразком президентської моделі влади на відміну від Європи, для якої характерна парламентська система. При цьому, на думку дуже багатьох громадян латиноамериканських держав, кращою є та влада, яку очолює видатна особистість.

Історія Аргентини, зокрема в післявоєнний період, свідчить про повсякчасну потребу аргентинського соціуму в реформуванні політичної системи на загальному тлі нестійкості політичних режимів. Це пов’язано з відповідними політико-ідеологічними, демографічними, цивілізаційними, культурними та іншими традиціями. Без об’єктивного дослідження історичної системи і режиму в Аргентині, неможливо зрозуміти причини нестійкості політичного режиму, доволі тривалої відсутності консолідованої партійної системи, що негативно впливало на політичну та соціально-економічну ситуацію в Аргетині.

Актуальність теми також визначається відсутністю цілісного теоретичного дослідження політичної системи та політичного режиму Аргентини. Ця держава, відмовившись від диктаторського минулого, набула досвіду будівництва демократичних інститутів влади. Досвід неоліберальних перетворень у Аргентині показав, що макроекономічна стабілізація ще не свідчить про рівень добробуту і політичну стабільність. Аргентина, які і інші країни Латинської Америки — це унікальний полігон обкатування реформ в політичній та соціально-економічній сфері.

Досвід Аргентини у розбудові поставторитарної політичної системи, набуває значення для державотворення України. Пошук власного оптимального шляху розвитку, розробка ефективної соціальної політики, укорінення демократичних інститутів і нової політичної культури є в сучасних умовах першочерговими завданнями. Позитивний досвід політичних перетворень, здійснених в регіоні, можливо використати в розбудові українського суспільства.

Аргенти́на (ісп. Argentina МФА: [arxenˈtina], читається як  Архенті́на^{опис файлу}), офіційно Аргентинська Республіка — держава вПівденній Америці, що займає південно-східну частину материка, східну частину о. Вогняна Земля і ряд островів у південній Атлантиці. Межує на півдні і заході з Чилі, на північному заході з Болівією, на сході з Парагваєм, Бразилією, Уругваєм і омивається Атлантичним океаном. Площа 2 780 092 км². За переписом 2010 року населення Аргентини становить 40 091 359 осіб^[2]. Столиця — Буенос-Айрес. Офіційна мова — іспанська. Грошова одиниця — аргентинський песо.

Походження назви

Назва Аргентина походить від лат. «argentum» (срібло). У часи колонізації сучасної території Аргентини ходили чутки (за деякими версіями для привернення більшої кількості переселенців), що ці землі дуже багаті на срібло, завдяки чому найбільша річка регіону отримала назву Ріо-де-ла-Плата (в перекладі — Срібна річка). Земля вниз за течією річки стала відома як Аргентина, тобто Срібна, хоча значних покладів срібла там так і не знайшли. Вперше назва території як Terra Argentea була вжита на португальських мапах 1554 року. Власне назва Аргентина була вперше вжита в однойменній поемі Мартіна дель Барко Сентенери і стосувалася території Лаплатської низовини, а також сучасних Перу, Тукуману і Бразилії^[3]. Офіційно назва країни Аргентина була закріплена конституцією 24 грудня 1826 року^[4].

Географія

Аргентина займає фактично всю південно-східну частину Південної Америки, східну частину острова Вогняна Земля, острови Естадос та ін. Спірною територією є Фолклендські (Мальвінські) острови на півдні Атлантики. Протяжність Аргентини з півночі на південь становить близько 3800 км і близько 1400 км із заходу на схід.

Аргентина вирізняється великою різноманітністю ландшафту: на півночі великі простори займає рівнина Гран-Чако, покрита тропічною саваною; з нею межують сухі субтропічні степи Пампи, на півдні розташоване Патагонське плоскогір'я з суворим кліматом.

Усього на території країни виділяють 4 великих природних області:

1. Гірська область Анд;

2. Північні рівнини, Гран-Чако і межиріччя Парани та Уругваю;

3. Пампа — великі і практично безлісі рівнини на південь від Гран-Чако, на схід від Анд і на північ від ріки Ріо-Колорадо;

4. Патагонія — відкриті вітрам степи на південь від Ріо-Колорадо.

Внутрішні води

Головні ріки: Колорадо, Парана, Уругвай, Ріо-де-ла-Плата, Парагвай, Чубут, Ріо-Негро.

Річкова сітка густіша на півночі. Великі судноплавні ріки — Парана з Парагваєм, Уругвай. Ріки півдня Аргентини маловодні. В країні багато озер, особливо на півдні Патагонії і в басейні Парани та Уругваю. Переважно озера мають льодовиковепоходження (Науель-Уапі, Буенос-Айрес, В'єдма та ін.)

Рельєф

Дві третини території Аргентини займають просторі низовинні рівнини: Гран-Чако, Ентре-Ріос, Пампа, Лаплатська низовина. На заході рівнини змінюються Передандійським плато, що переходить в Анди (г. Аконкагуа, 6960 м) з численними конусами вулканів і сніговими вершинами. На північ від 27° пд. ш. в межі Аргентини заходить Міжандійське плато — Пуна-де-Атакама (до 4200 м). Весь південний схід зайнятий Патагонським плато (до 2000 м).

Клімат

У зв'язку зі значними розмірами, як поздовжніми так і поперечними, Аргентина має широке розмаїттякліматичних зон. В цілому, в країні кліматичні умови вважаються помірними, але зустрічається вся гама кліматичних умов — від субтропічного клімату в північних районах до субполярного на півдні країни. На півночі Аргентини відмічаються спекотні умови, з вологим літом та м'якою і сухою зимою, спостерігаються також, періодично, посухи. Центральна Аргентина відзначається спекотним літом та дощами, бурями,грозами, частим градом на заході і прохолодними зимами. Для півдня країни характерні тепле літо і холодні зими з сильними снігопадами, особливо в гірських районах. А на високогір'ях, по всіх широтах країни, фіксують найхолодніші умови, з сухим кліматом і засніженими горами.

Для спекотного і вологого клімату півночі характерна температура від +27 °C в січні до 12 °C в липні і рясні опади у провінції Місьйонес до 2000 мм на рік. Ці показники знижуються по мірі просування на захід до 600 мм у напівпустелі Чако Секо. Субтропічні умови з значною кількістю опадів (до 2000 мм на рік), відмічаються й в східній частині Анд, утворюючи так звану «Юнгас» — свого роду високогірні ліси, які розвинули величезне біологічне різноманіття, другий за величиною біорізноманіття регіон країни, поступаючись лише «Сельві місіонерів» (ісп. Selva misionera). Але взимку тут спостерігається сухий сезон, пов'язаний з дефіцитом опадів, хоча це не так сильно відчувається, оскільки високавологість повітря не спадає цілий рік.

Помірний клімат характерний для Пампасів із середньою температурою 15 °C і опадами від 1000 мм до 500 мм на рік, що зменшуються зі сходу на захід. Посушливі умови відмічають в північній частині Анд, Пампінських Сьєррах, степовій зоні на північний захід від Пампасів іПатагонії (Patagonia extraandina), з доволі частими великими добовими температурними амплітудами, іноді більше 25 °C різниці між днем і ніччю (в основному на північному заході). В північних степах Патагонії взимку фіксується середня температура нижче 15 °C, з частими заморозками і малою кількістю опадів — до 400 мм на рік, у південній Патагонії середня температура нижче 10 °C та опадів — до 300 мм. Підвищена вологість спостерігається і в умовах холодного клімату, а саме, у південній половині Анд, південних островах і Антарктиді із середньою температурою близько 7 °C, яка змінюється з висотою, у меншу сторону, кількість опадів становить 4000 мм до 2000 мм на кордоні з Чилі і різко зменшуються в напрямку на схід (до 300 мм на рік), здебільшого це є сніг, лише в короткий літній період — дощі.

Загалом, на кліматичні умови в Аргентині впливають Тихий та Атлантичний океани. Тому тут домінують дві повітряні маси: тепла — з вологими вітрами з субтропічних областей Атлантичного океану і суха, холодна — з сухими вітрами з південної частини Тихого океану. Основний вітровий фронт в Аргентині називаються «Памперо», він домінує на рівнинах Патагонії в напрямку Пампи. А після холодного фронту приходить «В'єнто Норте» (ісп. Viento Norte), цей північний теплий вітер, характерний для середини і кінця зими, створює м'які та помірні кліматичні умови, а за ним слідує «Сонда», гарячий та сухий вітер, який переважає на центрально-західній частині країни. Спустившись з 6000 метрових схилів Анд, Сонда, від такого перепаду висот, на декілька годин стає поривчастим до 120 кілометрів на годину, приносячи значну шкоду населенню та господарствам. Найчастіше такі пориви вітру спостерігаються з червня по листопад, а на високогір'ях вони спричиняють снігові бурі й завірюхи.

Кліматичний фронт «Судестада» пов'язаний з глибоким низьким тиском в атмосфері в зимовий період. Судестада спричиняє помірну холодну температуру, але, водночас, приносить дуже сильні дощі і шторми на узбережжі моря чим й призводить до затоплення прибережних районів. Спостерігаються такі умови наприкінці осені та зими на узбережжі центру Аргентини та в гирлі Ріо-де-ла-Плата.

У південних регіонах фіксують тривалий період денного світла — з листопада по лютий (до дев'ятнадцяти годин), і полярну ніч — з травня по серпень.

Геологія, ґрунти й корисні копалини

У межах Аргентини виділяють такі геологічні утворення:

• Південно-Американська платформа

• Патагонська епіпалеозойська платформа

• Частина Андської складчастої системи

• Передандський крайовий прогин, що їх розділяє.

Докембрійські утворення древньої платформи перекриті осадовим чохлом морських відкладень раннього і середнього палеозою і континентальних відкладень верхнього палеозою, мезозою і кайнозою. Породи фундаменту і низів чохла виступають в підняттях сьєрр Буенос-Айреса (Сьєрра-де-ла-Вентана, Сьєрра-дель-Танділь).

Аргентина має значні поклади нафти, свинцевих, цинкових, вольфрамових, залізних, мідних, уранових руд та ін.

Узбережжя та моря

Атлантичне узбережжя країни простягається на 4 665 км. Впродовж багатьох років воно залишається популярним місцем відпочинку місцевого населення. Рельєф узбережжя варіюється від піщаних дюн до скель. Берегова лінія Аргентини розчленована мало. Мілка ділянка Атлантичного океану біля узбережжя називається Аргентинське море. Його води багаті на рибу та можливо містять значні запаси нафти.

На клімат узбережжя здебільшого впливають дві океанічні течії — Бразильська та Фолклендська.

Південне узбережжя Вогняної Землі формує північне узбережжя протоки Дрейка.

Флора і фауна

Ліси займають близько п'ятої частини території Аргентини. У Гран-Чако, на червоноземних ґрунтах, сухе рідколісся з цінним, багатим на танін деревом квебрахо; в Пампі, на родючихчорноземних ґрунтах — лучно-степова рослинність; у Патагонії, на бурих ґрунтах — напівпустелі. Зволожені схили гір на півночі вкриті тропічними лісами, на півдні — мішаними.

Часовий пояс

Географічно Аргентина розташована в дев'ятнадцятому та двадцятому часових поясах, однак використовує час двадцять першого поясу - протягом усього року.

Історія

Людина з'явилася на території Аргентини приблизно у час від 50 до 11 тисячоліття до н. е. В давні часи територію Аргентини населяли численні індіанські племена, що зберігали общинно-родові відносини. Найрозвиненішими були племена індіанців північного заходу, відомі під узагальненою назвою діагітів. Вони вели осіле життя, займалися землеробством, уміли виплавляти кольорові метали, знали ткацтво. На північному сході та в центрі жили гуарані, тапес та ін. В південній частині кочували араукани, патагонці.

У 1516 році сюди прибули перші європейці — експедиція іспанського мореплавця Хуана Діаса де Соліса. Проти колонізаторів не раз спалахували повстання індіанських племен (1580, 1630, 1657, 1710-11). У 1776 році було утворене залежне від іспанської корони Віце-королівство Ріо-де-ла-Плата, до складу якого увійшли території сучасних Парагваю, Аргентини, Уругваю і частини Болівії зі столицею у місті Буенос-Айресі.

Під час війни за незалежність іспанських колоній в Америці 1810-26 аргентинці під керівництвом Бельграно іСан-Мартіна вели збройну боротьбу проти іспанських колонізаторів. У 1816 конгрес представників провінцій у м. Тукумані проголосив незалежність Об'єднаних провінцій Ла-Плати від Іспанії. В 1826 було створено Федеративну Республіку Аргентина. Протягом 19 ст. точилася боротьба між унітаріями (борці за автономію регіонів від панування Буенос-Айреса) і федералістами (прихильники сильного централізованого правління). З 1830-х років в Аргентині зміцнювалися економічна і політична позиції Великобританії, 1833 вона захопила Фолклендські (Мальвінські) острови.

Наприкінці 19 ст. Аргентина опиняється в залежному від великих держав політичному і економічному становищі, перетворюючись її на постачальника м'яса, зерна та іншої сировини. Період з 1930 по 1943 роки отримав назву Безславна декада і характеризувався авторитарною владою військовиків. В 1943 внаслідок військового перевороту до влади в Аргентині прийшла група офіцерів, один з керівників якої Хуан Перон (президент Аргентини 1946-55 і 1973-74) проводив політику соціального популізму, пізніше відому як перонізм. Переворот 1976 року привів до влади військову хунту, яка розпустила конгрес, заборонила діяльність політичних партій і профспілок. Хунта керувала країною доки поразка в Фолклендській війні зВеликобританією не змусила генерала Гальтієрі піти у відставку в 1983 році, після чого в Аргентині було встановлено демократичне правління. У 2001 році Аргентина пережила економічну кризу, після якої у країні встановилася відносна стабільність розвитку.

Державний устрій і форма правління

Аргентина — федеративна демократична республіка, в її складі 23 автономні провінції і один округ (столичний).

Виконавча влада

На чолі держави стоїть президент, який обирається на 4 роки (може займати пост 2 терміни поспіль). Він же — голова виконавчої влади, а також головнокомандувач збройних сил. 2007 року Президентом Аргентини обрана Крістіна Фернандес де Кіршнер, її термін триває до 2011 року.

У парі з президентом обирається віце-президент, який має замінити його у разі відставки або смерті. Він також є головою Сенату. Нині цю посаду займає Хуліо Кобос.

Головою виконавчої влади провінції є губернатор.

Наступним за впливовістю органом виконавчої влади є Кабінет міністрів, голова і члени якого призначаються президентом. Він складається з таких міністерств:

• Міністерство внутрішніх справ

• Міністерство зовнішніх відносин, міжнародної торгівлі і культу

• Міністерство оборони

• Міністерство економіки і публічних фінансів

• Міністерство федерального планування, державних інвестицій і послуг

• Міністерство юстиції і прав людини

• Міністерство безпеки

• Міністерство освіти

• Міністерство праці, служби і соціальної безпеки

• Міністерство здоров'я

• Міністерство науки, технології і продуктивних інновацій

• Міністерство соціального розвитку

• Міністерство промисловості

• Міністерство землеробства, тваринництва і риболовлі

• Міністерство туризму

Також до системи виконавчої влади входить генеральний секретаріат, виконавчий і технічний секретаріат, секретаріат культури, секретаріат по боротьбі з наркотиками, секретаріат інтелектуальної власності, військовий секретаріат.

Законодавча влада

Вищий орган законодавчої влади — Національний конгрес, що складається з двох палат: Палати депутатів (257 особи), яка обирається на 4 роки, іСенату (72 особи), який обирається на 6 років (по 3 сенатори від столиці і кожної провінції).

Вибори до конгресу відбуваються за методом д'Ондта прямим голосуванням. Парламент оновлюється частинами (половина Палати депутатів і третина Сенату) кожні два роки. Кількість обрань на посаду депутата чи сенатора необмежена.

Законність рішень Конгресу перевіряє Генеральна аудиторська служба^[5].

При конгресі діє омбудсмен, який слідкує за дотриманням прав людини у країні^[6].

Судова влада

Найвищим органом судової влади Аргентини є Верховний Суд, що складається з п'яти суддів, які призначаються Президентом та затверджуються двома третинами голосів у Сенаті.

Суди нижчих інстанцій поділяються на:

• Федеральні суди — вирішують справи у рамках федеративного законодавства

• Національний суд — вирішує справи у рамках законодавства автономного міста Буенос-Айрес

Судді призначаються президентом та узгоджуються з сенатом. Кандидатів висуває Рада Суддів.

Зовнішня політика

Разом з іншими південноамериканськими країнами Аргентина входить до складу таких міжнародних організацій: Меркосур, ОАД, Союзу південноамериканських націй, СОТ, ООН, МАГАТЕ, МВФ, Велика двадцятка, Група 77, Група Ріо, Асоціація латиноамериканської інтеграції, Латинський союз, Міжамериканський банк розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Конференція ООН з торгівлі та розвитку, ЮНІДО, Інтерпол, ВООЗ, ЮНЕСКО, Всесвітня організація інтелектуальної власності, Всесвітня туристична організація, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна морська організація, Міжнародний телекомунікаційний союз, Всесвітній поштовий союз, Всесвітня метеорологічна організація, Асоціація ібероамериканських держав для розвитку національних бібліотек, Організація ібероамериканських держав для освіти, науки і культури,Латиноамериканська енергетична організація, Андійська корпорація розвитку, Андійська спільнота, Кернська група.

У 1982 році Аргентина вела з Великобританією Фолклендську війну за контроль над Фолклендськими островами.

Збройні сили

Головнокомандувачем Збройних Сил Аргентини є президент. Також керуванням ними займається Міністерство Оборони.

Збройні сили Аргентини складаються з сухопутних військ, військово-повітряних сил та військово-морських сил. Водні території охороняє Берегова охорона (ісп. Prefectura Naval Argentina), а прикордонні райони — Національна жандармерія (ісп. Gendarmería Nacional Argentina), що підпорядковується Міністерству внутрішніх справ; обидві служби також знаходяться під контролем Міністерства оборони.

У кожній провінції є власна поліція, що працює разом з Федеральною поліцією (ісп. Policía Federal Argentina), яка займається розслідуванням злочинів федерального масштабу.

Державні символи

Прапор Аргентини складається з трьох рівних за шириною горизонтальних смуг — крайні пофарбовані у світло-блакитний, центральна — в білий колір. В центрі прапора знаходиться жовте «травневе сонце».

На гербі, фоном для якого слугують кольори аргентинського прапора, зображено рукостискання на фоні фригійського ковпака — символу свободи, рівності та процвітання. Зверху — сонце, що сходить — символ нової нації. Герб обрамований лавровими гілками.

Слова аргентинського національного гімну були написані Вісенте Лопесом-і-Планесом, музика — Бласом Парерою. Пісня була прийнята в якості національного гімну 11 травня 1813 року.

Також державними символами Аргентини за законом є^[7]:

• бант кольорів національного прапора

• пічник (лат. Furnarius) — національний птах

• родохрозит — камінь країни

• Ерітрина півнячий гребінь (лат. Erythrina crista-galli) — національна рослина

• Пато — національний спорт

• Перікон — національний танець

Адміністративний поділ

Аргентина складається з 23 провінцій і федерального округу Буенос-Айрес. Більшість провінцій в свою чергу поділяються на департаменти, а ті — на муніципалітети. Провінція Буенос-Айрес поділяється на округи.

Усі провінції мають власні конституції та органи виконавчої, законодавчої і судової влади, але водночас підкоряються і федеральним законам. На чолі провінції стоїть губернатор, який обирається на 4 роки.

Економіка

Експорт (2009)[8]		Імпорт (2009)
Країна	Обсяг	Країна	Обсяг
Бразилія	18,9%	Бразилія	31,3%
КНР	9,1%	КНР	12,4%
Чилі	6,7%	США	12%
США	7,4%	Німеччина	4,4%
Нідерланди	4,2%	Парагвай	3,1%
Всього	$ 56 млрд	Всього	$ 35,2 млрд

Сучасна Аргентина — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова,автомобільна, текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна.

Економіка Аргентини значною мірою пов'язана з економікою інших країн світу, залежить від реалізації своєї продукції на світовому ринку, від імпорту багатьох товарів з інших країн світу, перш за все, розвинутих.

В експорті провідне місце займають продукція сільського господарства і харчової промисловості, зокрема зерно, борошно, олія, м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти, тваринний сир і масло, вовна, шкіра. В імпорті Аргентини переважають машини і устаткування, природний газ, електроенергія,електроніка^[9]. Основними торговими партнерами Аргентини є Бразилія, США, КНР^[10].

ВВП Аргентини — $ 306,7 млрд^[11]. Темп зростання ВВП — 0,9%. ВВП на душу населення — $7 643^[12]. Прямі закордонні інвестиції — $ 4,3 млрд.

Банківська система й валюта

Грошовою одиницею Аргентини є песо.

Керівним органом банківської системи є Центральний Банк Аргентини (ісп. Banco Central de la República Argentina), головою якого є Мерседес Марко дель Понт. Основу банківської системи Аргентини становить Асоціація Банків Аргентини (ісп. Asociación de Bancos de la Argentina), до якої входять:

1. Banco de la Nación Argentina

2. Banco Santander Río

3. BBVA Banco Francés

4. Banco Galicia

5. Banco de la Provincia de Buenos Aires

6. Banco de la Provincia de Córdoba

7. Banco de la Ciudad de Buenos Aires

8. Citibank Argentina

9. Banco Credicoop Coop. Ltdo.

10. Standard Bank

11. HSBC Bank Argentina

Промисловість

На промислове виробництво припадає 17,5% ВВП Аргентини і 13% робочих місць (2007). На будівництво припадає 6,7 ВВП і 9,5% робочих місць (2007). Найбільшу вагу мають галузі, пов'язані з обробкою продукції сільського господарства — виробництво олії, м'яса, молока, кави, шоколаду, вина. Іншими важливими галузями є машинобудування, хімічна і металургійна промисловість.

Добувна промисловість

Аргентина має значні поклади нафти, головним чином у затоці Сан-Хорхе. Продукція нафтохімічної промисловості становить 20% експорту країни. Також добуваються мідь (3% експорту), золото, срібло, цинк, марганець, уран і сірка. Експорт аргентинських мінералів на 2006 рік склав 2,65 млрд. доларів

Енергетика

Згідно з даними 2005 року, Аргентина щороку виробляє близько 101 176 гігават на годину електричної енергії, зокрема^[14]:

• гідроелектростанції дають 34 041 гігават на годину

• термальні електростанції дають 56 385 гігават на годину

• атомні електростанції дають 6 873 гігават на годину

Видобуток нафти щорічно становить 38,323 млн. м³, а природного газу — 48,738 млрд. м³^[15].

Сільське господарство

Аргентина має добре розвинуте сільське господарство, в структурі якого переважає тваринництво.

Рослинництво

У структурі посівних площ Аргентини провідне місце займають посіви зернових культур, серед яких головні пшениця (16-е місце у світі^[16]) і кукурудза (8-е місце у світі^[17]). Вирощують також ячмінь (20-е місце у світі^[18]), є посіви гречки і зернобобових.

Важливе місце в структурі посівів займають технічні культури, передусім, посіви бавовни (13-е місце у світі^[19]), соняшнику (3-є місце у світі^[20]), сої (2-е місце у світі), сорго (5-е місце у світі^[21]) на півночі вирощують чай (8-е місце у світі^[22]), у центральних районах — цукрові буряки, є посіви льону-довгунця (10-е місце у світі^[23]), цукрової тростини (9-е місце у світі)^[24]. В Аргентині добре розвинене садівництво (за збором лимонів — 3-є місце у світі, винограду — 2-е місце у Південній Америці, слива - 14-е місце у світі^[25], абрикоси - 24-е місце у світі^[26], яблуко - 11-е місце у світі^[27]), на півночі — виноградарство (5-е місце у світі за виробництвом вина^[28]), у приміських зонах великих міст — овочівництво (8-е місце у світі за виробництвом часнику^[29], 4-е за виробництвом артишоку^[30], 21-е за виробництвом цибулі^[31], 29-е за виробництвом томатів^[32]).

Тваринництво

В структурі тваринництва провідною галуззю є вирощування великої рогатої худоби, переважає м'ясна спеціалізація. Скотарство сконцентроване на північному сході Аргентини. Друга галузь — це вівчарство, має м'ясо-вовняний напрямок спеціалізації і розвивається в північно-західних, західних та південних районах країни. Місцеве значення має птахівництво і свинарство, розвивається також конярство, на узбережжі відносно добре розвивається риболовля (22-е місце у світі^[33]) і здійснюється формування рибного та рибоконсервного комплексу.

Транспорт

Основний транспорт — автомобільний, морський, залізничний.

Аргентина має більше 600 тисяч км асфальтованих шляхів у межах міст і 37 тисяч км поза їх межами. У країні налічується більше 8 млн. автомобілів^[34].

Істотну роль відіграє водний транспорт — більша частина імпорту потрапляє в Аргентину водним шляхом. У країні функціонують 7 великих і 30 дрібних портів.Одним з найбільших портів Латинської Америки залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських перевезень. Великі морські порти: Росаріо, Ла-Плата. Естуарій Ла-Плата і ріки Парана, Уругвай і Парагвай, що впадають у нього, утворюють систему судноплавних шляхів протяжністю близько 11 000 км^[35].

Всі провінції Аргентини пов'язані мережею залізниць, загальна протяжність яких становить 31,9 тис. км^[36], ще 10 тис. км не використовуються. 1990 року залізниці було приватизовано, після чого вони використовуються майже виключно для вантажних перевезень.

Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно державною авіакомпанією «Aerolíneas argentinas»^[37]. Основний центр повітряного сполучення — столиця країни^[38].

Демографія

Розміщення населення дуже нерівномірне. Найгустіше заселені райони, що прилягають до гирла Ла-Плати. В західних і південних районах Аргентини проживає незначна кількість населення. Частка міського населення становить 89,3%^[39].

Найбільші міста (в тис. жителів за переписом 2010 року):

• Буенос-Айрес — 2 891^[40]

• Кордова — 1 330^[41]

• Росаріо — 1 198^[42]

• Ла-Плата — 649^[43]

• Мар-дель-Плата — 614^[44]

• Сан-Міґель-де-Тукуман — 549^[45]