138. До чого веде протиставлення питань «Україна – єс» та «Україна – снд»?

Каменем спотикання в цій сфері є відсутність у нашому суспільстві одностайності в сприйнятті залучення України до процесів євроінтеграції, недостатнє усвідомлення необхідності та незворотності цього. Окремі політичні кола нашої країни відкидають саму ідею інтеграції України з ЄС лише на тій підставі, що доцільніше розвивати співробітництво в однорідному соціально-економічному середовищі, тобто в рамках СНД.

Для багатьох, розвиток відносин з ЄС спричинить поглиблення проблем у відносинах з головною силою цього угрупування, Росією, та іншими країнами СНД. Саме тісні економічні зв’язки з СНД постають найбільшою проблемою у протиставленні питань «Україна – ЄС» та «Україна – СНД».

Між тім Країни СНД (перш за все Росія) ще довго будуть утримувати першість в українському імпорті. Отже, зовнішню торгівлю України характеризуватиме тенденція збільшення присутності на ринку ЄС, а в імпорті в коротко-та навіть середньостроковій перспективі (поки не будуть прийняті заходи з радикальної зміни економічної структури та зменшення енергоємності виробництва) залишатиметься домінування країн СНД, і насамперед - Росії. Тому трансформування української торгівлі з пострадянського напрямку у європейський, або поєднання цих двох напрямків, бачиться дуже важким, тривалим та багатоскладовим процесом.

З огляду на це варто звернутися до світового досвіду, який переконує, що вибір інтеграційних пріоритетів не носить альтернативного характеру, оскільки участь в одному інтеграційному об'єднанні не виключає можливість участі в іншому. Правомірність останнього положення засвідчує широка практика функціонування існуючих регіональних інтеграційних угруповань, таких, наприклад, як Центральноєвропейська зона вільної торгівлі (CEFTA), країни-учасники якої своєю стратегічною метою вважають членство в ЄС, або ж Європейська асоціація вільної торгівлі (EFTA), більшість країн-членів якої є водночас членами ЄС, та ін. Тому протиставлення векторів СНД і ЄС як альтернатив передінтеграційного вибору суперечить змісту та завданням процесів регіональної інтеграції.

139. Назвіть основні нормативні акти, які визначають порядок співробітництва між Україною та єс.

Головним міжнародно-правовим актом, який визначає фундаментальні основи нашого співробітництва, його цілі та основні напрямки, є Угода між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами. У цьому зв'язку постає актуальне питання про характер, правові засади, напрямки та інструменти правової співпраці між Україною та ЄС. При цьому треба мати на увазі, що УПС лише частково розкриває особливості взаємодії права Євросоюзу та права України.

Крім УПС між Україною і ЄС були укладені ще декілька галузевих угод, найважливішими серед яких є:

• Угода про торгівлю текстильними товарами, парафована 5 травня 1993 року, яка застосовувалася тимчасово з 1 січня 1993 року, а в 2001 році відповідно до вимог УПС була підписана в новій редакції.

• Угода про торгівлю продукцією металургійного виробництва \Акти Президента України

• Указ Президента України від 24 лютого 1998 року № 148 «Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)». Згідно з цим указом створено українські частини Ради та Комітету з питань співробітництва між Україною і ЄС, визначено склад української частини Ради з питань співробітництва під орудою міністра економіки – уповноваженого уряду з питань європейської інтеграції – та його заступників (заступника міністра юстиції і заступника міністра закордонних справ України).

• Указ Президента України від 11 червня 1998 року № 615 «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» можна вважати найважливішим українським правовим актом у цій сфері. Ця стратегія проголошує інтеграцію до Європейського Союзу стратегічною метою України і визначає заходи із забезпечення всебічного входження України в європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі.

• розпорядження Президента України від 27 червня 1999 року № 151/99–рп "Про перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за здійснення завдань, визначених Стратегією інтеграції України до ЄС" \

• указ Президента України від 9 лютого 1999 року № 145 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади", яким установлено, що адаптація законодавства є невід'ємною складовою загального нормотворчого процесу в Україні.

• указу Президента України від 30 серпня 2000 року № 1033 при Президентові України було також утворено Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу як консультативно-дорадчий орган. Саме ця, очолена Президентом України Рада, до складу якого ввійшли глава Адміністрації Президента України, перший заступник голови і голови ключових комітетів Верховної Ради України, провідні міністри та заступник урядового секретаря Кабінету Міністрів України, а також представники найважливіших правових наукових центрів, має об'єднати та спрямувати в одному напрямку зусилля всіх учасників процесу адаптації законодавства.

• Указом Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072 "Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу" було схвалено розроблену Кабінетом Міністрів України Програму інтеграції, яка мала стати головним інструментом здійснення загальної стратегії наближення України до ЄС в усьому спектрі співробітництва – політичного, соціального, фінансового, економічного, торговельного, наукового, освітнього, культурного тощо.

• Указом Президента України від 21 серпня 2001 року № 724 «Про перейменування Міністерства економіки України» вирішено перейменувати Міністерство економіки України в Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України і вважати його правонаступником прав та обов'язків Міністерства економіки України.

• Наступним указом Президента України від 21 серпня 2001 року № 725 «Про Уповноваженого України з питань європейської інтеграції» Президент призначив віце-прем'єр-міністра України Рогового Василя Васильовича уповноваженим України з питань європейської інтеграції.

Однією з перших була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року № 1074 «Питання діяльності між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)», яка визначає, що українська частина Комітету з питань співробітництва між Україною і ЄС є постійно діючим допоміжним органом української частини Ради з питань співробітництва, підпорядкованим і підзвітним прем'єр-міністру України.

Органи виконавчої влади відповідають за здійснення заходів з перегляду вітчизняного законодавства відповідно до своєї компетенції, що визначається постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1998 року № 852 «Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу». Для забезпечення координації і взаємодії міністерств й інших центральних органів виконавчої влади в процесі пристосування законодавства відповідно до цієї постанови при Міністерстві юстиції було створено Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (МКР), головою якої є за посадою міністр юстиції.(Постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1998 року № 1773, її основними завданнями визначено координацію діяльності міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення адаптації законодавства; вироблення пропозицій стосовно стратегії адаптації законодавства; розроблення рекомендацій до проектів законів, інших нормативно-правових актів у світлі реалізації положень УПС, забезпечення дотримання основних документів Ради з питань співробітництва між Україною і Європейським Союзом та інше.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1353 «Про Центр перекладів актів європейського права» передбачає створення такого центру, який має забезпечити здійснення офіційного перекладу актів законодавства ЄС державною мовою України та надання цих перекладів розробникам нормопроектів.

Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1496 «Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» є найважливішою серед нормативно-правових актів України, які регламентують питання адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Вона визначає основні цілі, завдання, етапи та пріоритетні сфери процесу адаптації законодавства, а також передбачає здійснення відповідних організаційних заходів для його реалізації.